Кордуе́на (/Kordouēnē; ; ; Efraim Elimelech Urbach, I. Abrahams, The Sages, стор. 1089, Magnes Press, 1979, ISBN 9652233196, стор. 552) — стародавня історична область на Близькому Сході, у Верхньому Межиріччі, на межі сучасних кордонів Туреччини та Сирії. Також відома як Гордієна.
Назва Назву Кордуена пов’язують з назвою племені кардухів, яке розміщують то на захід від озера Урмія, то далі на схід. Кардухи були відомі як войовничі та неприборкані горці, що не підкорялись перському царю та постійно влаштовували набіги на сусідів-вірменів. Походження кардухів невідоме, хоча, ймовірно, вони були невірменського походження, виходячи з розповідей грецького історика Ксенофонта, Страбона та ПлутархаMarciak, Michał (2021). "Gordyene". In Yarshater, Ehsan (ed.). Encyclopædia Iranica (Online ed.). Encyclopædia Iranica Foundation.
Географія У різних джерелах (та, можливо, у різні часи) територія Кордуени розуміється по-різному. Птоломей і Плутарх локалізували Кордуену у верхній течії Тигра Птоломей. Географія V, 13, 22; Плутарх. 1, 130. За Страбоном область розташовувалась на заході Вавилонії Страбон. XVI, 1, 8. Російський вчений В. П. Нікітін локалізував Кордуенські гори між Діярбакиром і Мушем.
Власне Кордуена займала невелику область, обмежену з заходу річкою Тигр, з півдня — нижньою течією річки Хабур, з півночі — річкою Ботан та її лівими притоками, зі сходу — зазвичай річкою Великий Заб або вододілом між Великим Забом і Хабуром. У ранньому середньовіччі та частина вірменською почала називатись Кордук (), або Кордук-Тморік (Кордуена-Таморітіс). У пізньому середньовіччі та частина стала курдською областю (згодом еміратом) Бохтан.
За більш широкого розуміння Кордуени до неї включаються області далі на схід, до самого вододілу між басейнами Тигра й озера Урмія (сучасний кордон між Туреччиною/Сирією та Іраном). Та східна частина у давнину, ймовірно, називалась Хубушкія та, можливо, була слабо заселеною через високогірність і важкодоступність. У ранньому середньовіччі, у складі Вірменії її північна частина називалась Корчайк (), а південна вважалась частиною Адіабени, що розташовувалась на південь («Адіабенська марка»). У деяких джерелах Корчайком називається вся Кордуена, включаючи й західну частину. У пізньому середньовіччі та частина стала курдською областю (згодом еміратом) Хаккярі, що також іноді включала й західну частину Кордуени.
На півдні Кордуени виділялась область Забдікена або Рехімена.
Історія У Таргумі Онкелоса Цей регіон ототожнюється з місцем висадки в міфології потопу, а місце висадки Ноя після потопу називається «Кадрон» або «Карду»"Targum Jonathan Genesis 8:4". Sefaria.org"Targum Onkelos Genesis 8:4". Sefaria.org. Античний письменник початку III століття до н.е. Берос вважав, що Ксісутрос висадився зі своїм кораблем у Кордуені. Припускають, що мешканців Ерітрії перси переселили до КордуениStrabo, Geography, Book XVI, Chapter 1, p.233-235.
Кардухи, ймовірно, було підкорено перським Киром II, але часто повставали проти Ахеменідів. З часів Дарія I їх землі увійшли до сатрапії Мідія. За Артаксеркса II кардухи фактично здобули фактичну незалежність. Вони навіть розбили велику армію, надіслану проти них, і іноді укладали договори з перськими сатрапами. 401 року до н. е. 10 000 колишніх грецьких найманців Кира Молодшого пробилися дорогою на батьківщину через територію кардухів у постійних сутичках.
До часів панування парфянського царя Мітрідата I бл. 165 року до н.е. відносять створення окремої держави Кордуена, що маневрувала між Парфією, Селевкідами і ВірменієюПигулевская Н. В. История Ирана с древнейших времен до конца XVIII века. — Изд-во Ленинградского Университета, 1958. — С. 29.
Парфянський цар Фраат III і вірменський цар Тигран II претендували на це царство. Вірменські війська 86 року до н.е. захопили Кордуену. У 69 році до н.е. Зарбієн, цар Кордуени, таємно планував повстання проти Тиграна II. Він вів перемовини з Аппієм Клавдієм про римську допомогу. Але план було розкрито, і вірменський цар стратив його. Після цього Луцій ліциній Лукулл звів пам'ятник Зарбієну, а потім захопив область КордуенаT. Frank, Two Suggestions on the Text of Cicero, The American Journal of Philology, pp.459–461, 1937. Він взяв участь у похороні Зарбієна, запропонував царські шати, золото та здобич (взяту у Тиграна) та назвав його своїм товаришем та союзником римлян. Втім Кордуену зрештою завоювали римські війська під командуванням Гнея Помпея Великого. Місцеве населення не захищало вірменське правління, оскільки, за словами Плутарха, Тигран II зруйнував їхні рідні міста та змусив їх переселитися до ТигранокертиThe Life of Lucullus, in The Parallel Lives by Plutarch. Після успіху Помпея у підкоренні Вірменії та частини Понта, а також після просування римлян через Євфрат, Фраат III прагнув укласти перемир'я з римлянами. Втім Помпей зневажливо поставився до нього та вимагав повернення території Кордуени. Він відправив послів, але, не отримавши відповіді, відправив на цю територію Гая Афранія та зайняв її без битви. Парфян, яких опинили у володінні, вигнали за кордон і переслідували аж до Арбели в АдіабеніCassius Dio — Book 37. Згідно з написом, присвяченим храму Венери, Помпей надав захист новопридбаній території КордуениG. Gilbert, The List of Names in Acts 2: Roman Propaganda and the Lukan Response, Journal of Biblical Literature, Vol.121, No.3, Autumn 2002, p.514. Невдовзі Помпей передав Кордуену Тиграну II, що став залежним від Риму. 64 року до н.е. Велика Вірменія і Парфія знову вступили у боротьбу за це царство, в якій римляни підтримали першу.
115 року під час наступу римського імператора Траяна на Парфянську імперією кордуенський цар Марісар перейшов на бік римлян в обміну на надання йому частини Вірменії та МесопотаміїBennett, Julian (1997). Trajan: optimus princeps : a life and times. Routledge. p. 199. ISBN 978-0-415-16524-2.
Кордуена була завойована римським імператором Діоклетіаном, і римська присутність у регіоні була офіційно визнана мирним договором, підписаним між Діоклетіаном та Сасанідами. Потім Діоклетіан сформував з цього регіону армійський підрозділ під назвою XV Ала Флавієва КордуенськаE.C. Nischer, The Army Reforms of Diocletian and Constantine and Their Modifications up to the Time of the Notitia Dignitatum, The Journal of Roman Studies, pp.1–55, 1923. 296 року після римлян над шахиншахом Нарсе між двома сторонами було підписано мирний договір, згідно з яким степи північної Месопотамії, з Сингарою та гірською місцевістю на лівому березі Тигру до Кордуени, також було передано римлянамNarses – Britannica Online Encyclopedia.
340 року під час кампанії римського імператора Констанція II проти Сасанідів кордуенський цар Артаксеркс підтримав останніх. 360 року сасанідська армія захопила основні фортеці КордуениThe Seven Great Monarchies, by George Rawlinson, The Seventh Monarchy, Part A. Назва Кордуени знову згадується в описі кампанії між персами під проводом Шапура II та римлянами під проводом імператора Юліана (а після смерті Юліана — Йовіана). Римляни почали відступати через Кордуену, не змігши захопити Ктесифон"Structure of the Res Gestae – The Ammianus Marcellinus Online Project". У 363 році було підписано договір, за яким імператор Іовіан поступився Сасанідам 5 провінціями за Євфратом, включаючи Кордуену та Арзанену, а також міста Нісібіс та Сінгара. Після цього договору греки, що жили на цих землях, емігрували через переслідування християн з боку Шапура II та зороастрійцівJ. B. Bury, History of the Later Roman Empire from Arcadius to Irene (395 A.D. -800 A.D.), Adamant Media Corp., 2005, ISBN 1-4021-8369-0, p.304. Амміан Марцеллін відвідав цей регіон під час дипломатичного візиту до Йовініана, царя КордуениRonald Syrme, Anatolica: Studies in Strabo, Oxford University Press, 1995, ISBN 0-19-814943-3, p.30.
У 578 році візантійський імператор Маврикій розгромив сасанідську армію під проводом Хосрова I, завоював Кордуену та знову включив її до складу Римської імперії. Римська армія також звільнила 10 000 християнських полонених СасанідівGeorge Frederick Young,East and West Through Fifteen Centuries: Being a General History from B.C. 44 to A.D. 1453, Vol.II, 674 pp.. За словами Аль-Хорезмі, араби завоювали цю територію разом з Нісбісом та Тур Абдіном у 640 роціA. N. Palmer, Monk and Mason on the Tigris Frontier: The Early History of Tur Abdin, Cambridge University Press, 1990, ISBN 0-521-36026-9, p.158.
Економіка Основу становили скотарство і землеробство. Кордуена славилося як родючий гірський район, багатий на пасовища. За свідченнями Страбона мешканці мали виняткову репутацію як майстри-будівельники та експерти у будівництві облогових машин, і з цієї причини Тигран використовував їх у таких роботах; він також відзначає країну за її ресурси нафтиLacusCurtius • Strabo's Geography — Book XVI Chapter 1.
Релігія Жителі царства поклонялися хуррітському богу неба Тешуб. За часів імперії Ахеменідів став сюди проникати зороастризм. Кордуена тривалий час зберігала вірність традиційному поганству. Так, цар Артаксрекс ще у сер. IV ст. усіляко протистояв поширенню християнства.
Кордуена була єпископською кафедрою Церкви Сходу щонайменше з 424 рокуWilmshurst, David (2011). The martyred Church: A History of the Church of the East. London: East & West Publishing LimitedThe Acts of Mar Mari the Apostle, page 15, Amir Harrak, Published 2005 BRILL, 110 pages, ISBN 90-04-13050-0.
Примітки
Джерела Corduene or Gordyene Geography Kurds and Kurdistan Map of Corduene Map of Gordyene between Assyria and Lake Van Theodor Mommsen History of Rome, The Establishment of the Military Monarchy, Page 53 Decline and Fall of the Roman Empire Roman History, by Cassius Dio, Book XXX The History of the Decline and Fall of the Roman Empire History of Rome, The Establishment of the Military Monarchy History of the Later Roman Empire, by J. B. Bury The Seven Great Monarchies Of The Ancient Eastern World, Vol 7: The Sassanian or New Persian Empire