Ерік Геретс (, , 18 травня 1954) — бельгійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.
Виступав, зокрема, за клуби «Стандард» (Льєж) та ПСВ, а також національну збірну Бельгії. На піку своєї кар'єри він вважався одним з найкращих правих захисників в Європі. Поєднання його бороди і темного довгого волосся принесло йому прізвисько «Лев Фландрії» ().
Він вважається одним з найбільших гравців в історії бельгійського футболу, він відомий тим, що був капітаном ПСВ під час їх першої і єдиної перемоги в Кубку європейських чемпіонів в 1988 році.
Клубна кар'єра Геретс народився в маленькому містечку Рекем, в провінції Лімбург. Футбольна кар'єра хлопця почалася в однойменному аматорському клубі з рідного міста.
У 1971 році Ерік потрапив у «Стандард» (Льєж), один з найуспішніших клубів в країні на той час. 16 квітня 1972 року Геретс дебютував в першому дивізіоні Бельгії в програному 0:1 матчі з командою «Діст». У тому сезоні це був його єдиний матч в чемпіонаті, а в наступному він зіграв сім разів. Тільки в сезоні 1973/74 Геретс став важливим гравцем, і отримав місце основного правого захисника. Першим здобутком Геретса з клубом стала перемога в Кубку бельгійської ліги у 1975 році. 1979 року тренером клубу став відомий австрійський фахівець Ернст Гаппель, який зробив Геретса капітаном команді і в першому ж сезоні після цього той став з командою віце-чемпіоном, а в наступному виграв Кубок Бельгії. З 1981 року клубом став керувати Раймон Гуталс, з яким «Стандард» став чемпіоном Бельгії в 1982 і 1983 роках, також вони досягли фіналу Кубка кубків у 1982 році, але програли «Барселоні», яка мала значну перевагу в тому, що фінал проводився на їх рідному стадіоні «Камп Ноу». Сам же Геретс, будучи лідером команди, в першому сезоні (31 гри, 2 голи) був нагороджений "Золотою бутсою" як найкращий гравець сезону 1981/82.
Влітку 1983 року Геретсом цікавилися в найкращих клубах Європи. Врешті-решт гравець перейшов до італійського «Мілана», куди його запросив тодішній тренер команди Іларіо Кастаньєр. Геретс зіграв в першій половині сезону 13 матчів у Серії А і забив один гол, але в 1984 році розкрився корупційний скандал. Виявилося, що в 1982 році, коли «Стандард» виграв національний чемпіонат, перед останньою грою сезону був підкуп гравців клубу «Ватерсхей». Головним винуватцем був визнаний капітан суперників . Проте серед інших винних у цій справі опинився і Геретс, якого було дискваліфіковано на рік.
На початку 1985 року Ерік, після завершення дискваліфікації, вирушив у Нідерланди, щоб підписати контракт з місцевим клубом МВВ. У Маастрихті Ерік грав до кінця сезону і повернувся до форми минулого року, що призвело до переходу до ПСВ в липні 1985 року. Тут він став грати разом з такими зірками як Рууд Гулліт, Франк Арнесен, Губ Стевенс, Віллі ван де Керкгоф та, згодом, Ромаріо. У 1986 році Геретс виграв титул чемпіона Нідерландів з ПСВ, а після відходу Гулліта в 1987 році Геретс став новим капітаном команди. У 1987 році тренером став Ганс Край, з яким ПСВ знову стало чемпіоном, а влітку, після завершення сезону, головним тренером став колишній помічник, Гус Гіддінк. Уже в 1988 році команда ще раз стала чемпіоном країни, а також виграла кубок і вийшла у фінал Кубка європейських чемпіонів. Там 25 травня голландці виявилися кращими в серії пенальті проти «Бенфіки», здобувши перший і єдиний у своїй історії Кубок європейських чемпіонів. Завдяки досягненням Ерік був названий футболістом року в Бельгії у 1988 році. В подальшому ПСВ ще тричі ставало національним чемпіоном в 1989, 1991 і 1992 роках і володарем національного кубка двічі в 1989 і 1990 роках. 3 травня 1992 року Геретс зіграв свою останню гру в кар'єрі, в якій ПСВ виграв 5:0 у «Де Графсхапа». Ерік покинув поле на 65-й хвилині під овації вболівальників ПСВ і був замінений на Беррі ван Арле.
Виступи за збірну 27 вересня 1975 року Геретс дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бельгії в програному 1:2 матчі проти збірної Східної Німеччини. Наступного року він виступав у чвертьфіналі Євро-1976, але Бельгія зазнала поразки, двічі програвши Нідерландам 1:2 і 0:5, і не пробилась у фінальний турнір.
У наступному році Геретс був учасником чемпіонату Європи 1980 року в Італії, де разом з командою здобув «срібло». На цьому турнірі Ерік був основним гравцем і грав у всіх матчах групового етапу, а також у зустрічі з Іспанією (2:1) забив перший гол для своєї команди. Він також зіграв у фіналі з ФРН, але бельгійці програли 1:2.
Через два роки Геретс потрапив у заявку на чемпіонат світу 1982 року в Іспанії. У кваліфікації він грав майже в кожній грі, але на турнірі в Іспанії зіграв тільки в першому груповому етапі. У першій грі проти Аргентини бельгійці несподівано здобули перемогу 1:0, закривши Марадону, але у третій грі проти Угорщини (1:1) Геретс отримав травму і більше на поле на турнірі не виходив.
Чотири роки по тому на чемпіонаті світу 1986 року у Мексиці бельгійці з Еріком несподівано виграли 4:3 проти фаворитів з Радянського Союзу з такими зірками, як Ігор Бєланов і Рінат Дасаєв після додаткового часу. Бельгія також перемогла Іспанію по пенальті, але програла майбутнім чемпіонам з Аргентини у півфіналі (0:2). Незважаючи на поразку Бельгія в кінцевому підсумку залишилась на четвертому місці, яке стало найвищим для червоних в історії.
Останнім для Геретса великим турніром став чемпіонат світу 1990 року в Італії, куди 36-річний Ерік поїхав у статусі капітана. В другому матчі групового етапу проти Уругваю (3:1) Геретс отримав червону картку і пропустив одну гру. До гри Ерік повернувся в 1/8 фіналу, але бельгійці зазнали поразки 0:1 від Англії і вилетіли з турніру.
Його остання гра за збірну відбулась 27 березня 1991 року проти Уельсу (1:1). Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 17 років, провів у формі головної команди країни 86 матчів, забивши 2 голи.
Кар'єра тренера Початок кар'єри Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1992 року, очоливши тренерський штаб клубу «Льєж». Перший сезон його команда закінчила на 12-му місці в чемпіонаті, а другий — на 13-му, після чого покинув клуб.
Влітку 1994 року Геретс став тренером «Льєрса». Зайнявши в перший сезон п'яте місце, клуб отримав право на наступний сезон зіграти у Кубку УЄФА після 17 років без єврокубків. Там «Льєрс» вибув у першому ж раунді від «Бенфіки». У наступному сезоні клуб знову зайняв п'яте місце. Цього разу він кваліфікувався в Кубок Інтертото, де пройшов груповий етап, але вилетів у півфіналі. Для свого третього сезону Ерік отримав численні підкріплення, включаючи досвідчених гравців, таких як колишній голландський збірник Стенлі Мензо, із заявленою метою знову вийти в Кубок УЄФА. Крім Мензо в команду прийшли польський збірник Анджей Рудий, та захисники Барт де Ровер і Ерік ван Мейр. В кінці сезону «Льєрс» несподівано виграв свій четвертий в історії титул бельгійського чемпіона, на два очки випередивши «Брюгге». А сам Геретс був названий бельгійським тренером року.
Після цього титулу, він покинув клуб і очолив «Брюгге», з яким завоював титул чемпіона Бельгії в 1998 році з величезним відривом у 18 очок від другого місця. «Брюгге» в 1998 році також досяг фіналу Кубка Бельгії, але програв там з рахунком 4:0 «Генку». Незважаючи на це Геретс вдруге поспіль був обраний тренером року. У своєму другому сезоні Геретс з командою до останнього туру боролися за титул, але «Генк» урешті-решт став чемпіоном, набравши на два очки більше за «Брюгге».
ПСВ Влітку 1999 року Ерік став головним тренером ПСВ, за який до того виступав протягом 7 сезонів. Геретс в свій перший сезон виграв чемпіонат і Суперкубок 2000 року. У наступному сезоні він знову став з командою чемпіоном Нідерландів, зробивши майже ідеальний сезон і залишаючись непереможним у себе вдома в чемпіонаті. Крім того клуб знову виграв Суперкубок проти «Твенте», якому ейндговенці програли в фіналі Кубка Нідерландів. У сезоні 2001–02 клуб посів друге місце в чемпіонаті, поступившись вічному супернику «Аяксу», після чого Геретс покинув клуб.
Робота в Німеччині 4 вересня 2002 року Геретс став тренером німецького «Кайзерслаутерна», який був під загрозою вильоту. Тим не менше бельгійський спеціаліст підвищив рівень гри команди, яка навіть досягла фіналу Кубка Німеччини, де програла 1:3 «Баварії». Після змішаної першої половини сезону 2003/04 Геретс був звільнений 2 лютого 2004 року.
4 квітня 2004 року Геретс став тренером «Вольфсбурга», але пішов у відставку в кінці сезону 2004/05 після суперечки з Штрунцом, спортивним директором німецького клубу.
«Галатасарай» Влітку 2005 року Геретс став тренером турецького «Галатасарая». В першому сезоні він з командою став чемпіоном Туреччини, але у наступному сезоні клуб посів лише третє місце в чемпіонаті, відставши на 14 очок від лідера, після чого Геретс вирішив покинути турецький клуб.
«Марсель» 25 вересня 2007 року Ерік очолив французький «Марсель», (після того, як відмовився від пропозиції «Аль-Іттіхаду» і «Генчлербірлігі»). На цей момент клуб знаходився на 19 місці після 13 турів чемпіонату.
У своїй першій грі як тренера «Марселя» Геретсу 3 жовтня 2007 року несподівано вдалося виграти на Енфілді у «Ліверпуля» (0-1) завдяки голу від Матьє Вальбуена. Кілька днів по тому, в своєму першому матчі в Лізі 1 «Марсель» поступився 1:0 «Сент-Етьєну», але незабаром бельгійський тренер зумів відновити рівновагу в команді. В підсумку «Марсель» зайняв третє місце, а Геретс зумів підняти команду з 19-го місця до місця в зоні Ліги чемпіонів.
У наступному сезоні «Марсель» зайняв друге місце, відставши від чемпіона «Бордо» лише на три очки, а Геретс був визнаний найкращим тренером Ліги 1.
«Аль-Хіляль» 26 травня 2009 року Геретс підписав контракт із саудівським «Аль-Хілялем» на два роки за щорічну плату в розмірі 1,8 млн євро. У своєму першому сезоні в клубі Геретс виграв чемпіонат, обійшовши другу команду на 11 очок, а також Кубок наслідного принца Саудівської Аравії, але покинув клуб після вильоту в півфіналі Ліги чемпіонів АФК 2010.
Збірна Марокко 5 липня 2010 року Геретс став тренером збірної Марокко. Під його керівництвом команда була учасником Кубка африканських націй 2012 року у Габоні та Екваторіальній Гвінеї, проте не змогла вийти з групи. Незважаючи на це, Геретс і далі працював зі збірною і навіть виграв уперше в історії збірної Марокко Кубок арабських націй влітку 2012 року, але був звільнений 12 вересня після несподіваної поразки 0:2 від збірної Мозамбіку в рамках відбору до КАН-2013.
Робота в Азії 9 жовтня 2012 року Геретс став головним тренером катарського клубу «Лехвія», з яким виграв чемпіонат та Кубок наслідного принца Катару, але був звільнений 9 травня 2014 року.
Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Аль-Джазіра», головним тренером команди якого Ерік Геретс був у 2014–2015 роках.
Статистика Клубна
|1971/72||rowspan="12"|«Стандард» (Льєж)||rowspan="12"|Дивізіон 1||1||0 |- |1972/73||7||0 |- |1973/74||30||1 |- |1974/75||37||5 |- |1975/76||34||6 |- |1976/77||31||1 |- |1977/78||25||0 |- |1978/79||33||3 |- |1979/80||27||3 |- |1980/81||29||0 |- |1981/82||31||2 |- |1982/83||33||2
|1983/84||«Мілан»||Серія A||13||1
|1984/85||МВВ||rowspan="8"|Ередивізі||12||0 |- |1985/86||rowspan="7"|ПСВ||29||0 |- |1986/87||30||1 |- |1987/88||30||4 |- |1988/89||31||1 |- |1989/90||33||1 |- |1990/91||24||0 |- |1991/92||23||1 318||23 13||1 212||8 543||32
Збірна
|1975||1||0 |- |1976||3||0 |- |1977||4||0 |- |1978||4||0 |- |1979||7||0 |- |1980||11||1 |- |1981||5||0 |- |1982||9||0 |- |1983||6||0 |- |1984||0||0 |- |1985||3||0 |- |1986||11||1 |- |1987||5||0 |- |1988||1||0 |- |1989||6||0 |- |1990||8||0 |- |1991||2||0 |- !Всього||86||2
Голи за збірну # Дата Місце зустрічі Суперник Рахунок Результат Турнір 1. 15 червня 1980 Сан-Сіро, Мілан 1–0 2–1 Євро-1980 2. 14 жовтня 1986 Люксембург 1–0 6–0 кваліфікація до Євро-1988
Тренерська