Газовилучення із газового пласта (; ; ) — ступінь видобування запасів газу. Розрізняють поточне (яке визначається на певний момент часу) і кінцеве Г. (на період припинення промислової експлуатації родовища).
Для кількісної оцінки Г. використовується коефіцієнт Г. — відношення видобутої кількості газу до початкових запасів. Середній коефіцієнт Г. із родовищ 0,85.
Мінімальна величина цього показника (0,4–0,6) зафіксована на родовищах з відносно невеликими запасами, які характеризуються також неоднорідністю колекторських властивостей і активним вибірковим просуванням пластових вод.
Максимальне Г. (коефіцієнт до 0,9) мають родовища з середніми й незначними запасами, які характеризуються однорідними колекторами.
Кінцеве Г. визначається рядом геологічних особливостей, економічними факторами, а також факторами, пов'язаними з розробкою родовищ і видобуванням газу.
Основні з них:
геологічна будова родовища і водонапірної системи, до якої воно приурочене; активність пластових вод; фізичні властивості пласта-колектора; величини запасів газу і початкового пластового тиску; кількість експлуатаційних свердловин і їх розміщення на площі покладу; порядок розбурювання покладу і черговість введення свердловин в експлуатацію, темпи відбирання газу з покладів; регулювання просування пластової води в покладі; технологія проведення ремонтів експлуатаційних свердловин; боротьба з винесенням піску з привибійної зони, ліквідація піщаних пробок; видалення пластової води й конденсату з вибоїв свердловин та ін.
Див. також
Виснаження газового покладу Водонапірний режим газових родовищ
Література
Орловський В. М., Білецький В. С., Сіренко В. І. Технологія видобування газу і газового конденсату. Редакція «Гірничої енциклопедії», Полтава: НТП «Бурова техніка», Львів, Видавництво «Новий Світ — 2000», 2023. — 359 с.