Леоні́д Кіндра́тович Черно́в (справжнє прізвище Малошийченко) (* 15 січня 1899, Олександрія, Херсонська губернія —†23 січня 1933, Харків) — український поет, прозаїк, драматург, перекладач, кінооператор доби розстріляного відродження. Член літературної групи «Авангард».

Життєпис Леонід Малошийченко народився в місті Олександрія, нині Кіровоградської області. Навчався в міській чоловічій гімназії. Під час навчання до нього прийшов перший літературний успіх, пов'язаний з виданням ілюстрованого сатиричного журналу «Рогатка». Саме через нього він змушений був залишити навчання, яке продовжив у Кишиневі. Середню освіту здобув у Кишинівській гімназії у Молдові.

За словами письменника, 1917—1922 роки — «Весь наступний період — це безперервні стрибки факультетами і драматичними трупами».

У 1917 році вступив на математичний факультет Одеського університету, восени 1918 року перебрався до Катеринослава на медичний факультет; поруч розташовувався театр, у трупі якого він брав участь, а в антрактах писав гуморески в «Віче», вивчав Брема та історію мистецтв, писав сороміцькі вірші, організовував драматичні гуртки.

Також навчався на юридичному й математичному факультетах Київського університету. Працював актором, організатором театру, кінооператором, дипломатом, журналістом.

1922 року разом з Юрієм Філянським і Олександром Горським заснував власний театр — українське мистецьке об'єднання «Махудрам» (Майстерня художньої драми).

Потім подорожував по Далекому Сходу і Сибіру, 1924 року здійснив подорож до Індії, де захворів у бенгальських джунглях туберкульозом, який змусив його повернутися до Одеси. З 1926 року жив у Харкові.

Належав до літературної організації «Авангард», друкувався також у журналах «Літературний ярмарок» і «Пролітфронт».

Помер у розпал Голодомору, в Харкові. На похороні були присутні Максим Рильський та Юрій Смолич.

Хоча Леонід Чернов помер власною смертю, його посмертно засуджено як «націоналіста» із забороною творів.

Родина Перша дружина — Вікторія Білаківська, художниця, родом з Олександрії.

Творчість

В Одесі Леонід Чернов зблизився з місцевими футуристами, прихильниками журналу «Юголеф», друкував уривки зі своєї кінопоеми, а в журналі «Шквал» — дорожні замальовки «Через тропіки під радянським прапором». У державному видавництві вийшла його перша книга українською мовою «Літак». Першу книгу віршів «Профспілка божевільних» (), написаних у 1921—1923 роки, Леонід Чернов видав російською мовою у грудні 1923 у місті Владивосток на Далекому Сході, де прожив рік. Побував у Москві, де познайомився з імажиністамі.

У Владивостоку Леонід Чернов організовував літературні концерти, пробував свої сили в малій прозі, а також в кіно, співпрацював з газетами «Червоний Прапор» і «Червона Зірка», а на сторінках журналу «Приморский огонëк» відбувся дебют Чернова-прозаїка. У 1925 році він приїхав в Ленінград, де планував читати свої «поезолекції» про сучасні течіях. Так було заявлено у виданні «Малої антології імажиністів», куди входить ім'я поета. Книга так і не вийшла. І тільки в 1997 році був виданий том «Поети-імажиністи» в серії «Бібліотека поета».

Другою книгою прози стала «Подорожні нариси. 125 днів у тропіках», видана 1928 року.

Брав участь у діяльності літературної групи «Нова генерація», організацією літераторів об'єднання українського «лівого фронту» мистецтв, організованої поетом Михайлем Семенком, а потім входив до харківської літературного гурту «Авангард», очолювану критиком і поетом Валер'яном Поліщуком.

Твори Був автором подорожніх нарисів «125 день під тропіками» (1928), збірок нарисів і оповідань «Сонце під веслами» (1929), «Станція Знам'янка» (1930), «Людина з іншої планети» (1931), гумористичних оповідань «Чудаки прикрашають світ» (1929), «Пригоди професора Вокса на острові Ціпаго» (1931), «Подарунок молодим кінематографістам» (1930) тощо. Написав поему «Фронт» (1931). Посмертно вийшла друком збірка поезій «На розі бур» (1933).

Пам'ять

У травні 2010 року в Олександрії встановлено меморіальну дошку Леонідові Чернову на будівлі Олександрійського аграрного технікуму, колишньої Олександрійської чоловічої гімназії.Не треба замовчувати Народне слово

У травні 2016-го в Олександрії на честь Леоніда Чернова названо вулицю в Чотирнадцятому мікрорайоні.

Бібліографія Чернов Л. Профсоюз сумасшедших: Лирика / Леонид Чернов. — Владивосток: [вид. Примкомпомгол; тип. «Красное знамя»], 1924. — 79 с., 1 л. портр.; 18,7х13 см. — 2500 прим. Чернов-Малошийченко Л. Людина з іншої планети. — Харків; Одеса: ДВУ, 1931. Чернов-Малошийченко Л. На розі бур // Харків: Рух, 1932. Чернов-Малошийченко Л. 125 день під тропіками. — Харків; Одеса: Молодий більшовик, 1931.

Примітки

Література

Кузик. Б. М., Білошапка. В. В. Кіровоградщина: Історія та сучасність центру України. 2 том. — Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2005. — ISBN 966-348-021-1. Леонід Чернов (Малошийченко). Пам'ятка-буклет (до відкриття меморіальної дошки). Чернов Леонід. Письменники радянської України. 1917—1987. — С. 638. Білоконь С. Шляхи Леоніда Чернова // Ленінський прапор. — 1986. — 7 лют. Сенченко І. Було колись… / Л. Чернов // Народне слово. — 1995. — 2 берез. — С. 3–4. Бібліографічний показник Леоніда Чернова, з передмовою Ростислава Мельниківа. Укладено Харківською державною науковою бібліотекою імені Короленка 2006 року Кобзар на мотоциклі [Текст] : вірші, гуморески, оповідання, листи, спогади про письменника / Л. К. Чернов-Малошийченко ; упоряд., передм., приміт. І. Задоя. - О. : Барбашин, 2005. - 320 с.: фотоіл. - Бібліогр.: с. 313-314. - ISBN 966-8871-05-7 Леонід Чернов. Чудаки прикрашають світ. - Київ: Темпора, 2021. - 688 с. ISBN 978-617-569-454-1

Посилання

Біографія і твори в антології Юрія Лавріненка РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ Поезія Чернова в бібліотеці Українського Центру Твори на «Чтиво» «Про долю і спадок Леоніда Малошийченка (Чернова)». Володимир ПОЛІЩУК Газета «День»