Макс Вюнше (; 20 квітня 1914, Кіттліц — 17 квітня 1995, Мюнхен) — німецький офіцер Ваффен-СС, штандартенфюрер СС, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям, ад'ютант Адольф Гітлера.
Ранні роки Макс Вюнше народився 20 квітня 1914 року в місті Кіттлітц. У 1928 році вступив в Імперській земельний союз. Після закінчення комерційного училища працював в управлінні дрібної сільськогосподарської фірми. У листопаді 1932 року вступив до молодіжної організації НСДАП «Гітлерюгенд», а в липні 1933 року — в СС. У 1934 році закінчив Ютерборзьке унтерофіцерське училище СС, а в 1936 році — юнкерське училище СС в Бад-Тельці. 20 квітня 1936 року Макс Вюнше став Унтерштурмфюрером СС і був призначений командиром взводу в 9-й роті Лейбштандарта СС «Адольф Гітлер». З травня 1936 року він ніс службу в 17-й роті Лейбштандарта СС, а з 1 жовтня 1938 року — в лавах виділеної з числа «білявих бестій Зеппа Дітріха» Команди ескорту фюрера.
Друга світова війна 24 січня 1940 року Вюнше був призначений командиром взводу 15-ї роти стрільців-мотоциклістів «ЛССАГ». Взявши участь у Французькій кампанії, він був 1 червня знову переведений до складу Команди ескорту фюрера, а 5 жовтня призначений ад'ютантом командира «ЛССАГ» Йозефа Дітріха. Оскільки білявий, високий, ставний і блакитноокий Макс володів бездоганною нордичною зовнішністю, являючи собою «ідеальний тип аріогерманського воїна», він дуже часто ставав «мішенню» фотографів і кінооператорів.
У 1941 році Вюнше взяв участь в Балканській кампанії і в боях на Східному фронті. В ході боїв проти радянських військ в Криму блакитноокий силач виконував обов'язки начальника оперативного відділу штабу бригади СС «ЛССАГ», а 15 лютого 1942 року був призначений командиром дивізіону штурмових гармат «ЛССАГ», яким успішно керував в період боїв на річці Міус.
У червні 1942 року Вюнше був відряджений в Берлінське військове училище, а 22 жовтня призначений командиром I батальйону 1-го танкового полку СС «ЛССАГ». У лютому 1943 року Макс, вже заслуживший Залізний хрест обох ступенів і призначений командиром бойової групи, відзначився в боях за Харків і 28 лютого 1943 року удостоївся нагородження Лицарським хрестом Залізного хреста.
У червні 1943 року він був відряджений до складу перебувавшої в стадії формування нової, 12-ї танкової дивізії СС «Гітлерюгенд», прийнявши командування 12-м танковим полком СС. 11 серпня 1944 року Макс Вюнше був нагороджений Дубовим листям до Лицарського хреста Залізного хреста. У серпні 1944 року полк Вюнше був оточений англо-американськими військами в Фалезькому котлі. Важко поранений в ході спроби прориву з «котла», Макс був взятий в полон канадськими військами.
Життя після війни Після війни він працював на скромній управлінській посаді в невеликій промисловій фірмі в західнонімецькому місті Вупперталь і помер в Мюнхені 17 квітня 1995 року.
Звання Штандартенюнкер СС (31 січня 1936) Унтерштурмфюрер СС (20 квітня 1936) Гауптштурмфюрер СС (25 травня 1940) Штурмбаннфюрер СС (1 вересня 1942) Оберштурмбаннфюрер СС (30 січня 1944) Штандартенфюрер СС (1945)
Нагороди Почесна шпага рейхсфюрера СС Кільце «Мертва голова» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) Данцизький хрест 2-го класу Залізний хрест (1939) 2-го класу (25 травня 1940) 1-го класу (31 травня 1940) Штурмовий піхотний знак в сріблі Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Орден «За хоробрість» 4-го ступеня, 1-й клас (Болгарія) Німецький хрест в золоті (25 лютого 1943) як штурмбаннфюрер СС і командир I батальйону 1-го танкового полку СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Лицарський хрест (28 лютого 1943) як штурмбаннфюрер СС і командир I батальйону 1-го танкового полку СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» Дубове листя (№ 548) (11 серпня 1944) як оберштурмбаннфюрер СС і командир 12-го танкового полку СС «Гітлерюгенд»
Література
Примітки