Олімпіодо́р Молодший (; 495—570) — філософ-неоплатонік, представник Олександрійської школи неоплатонізму, учень Аммонія Гермія.

Олімпіодор — останній філософ язичницької традиції неоплатонізму в Олександрії; після його смерті Олександрійська школа перейшла до християнських арістотелістів і згодом була перенесена до Константинополя. Олімпіодор очолив школу в 520 р, після смерті вчителя; незважаючи на указ імператора Юстиніана (529 р,), за яким були закриті майже всі язичницькі філософські школи, продовжував викладати і писати як мінімум до 565 р. (в своєму коментарі до «Метеорології» Аристотеля він згадує комету, що з'являлася в цьому році). Це виявилося можливим в основному завдяки тому, що Олександрійська школа мала більш формально-навчальний характер (аніж, наприклад, Платонівська Академія в Афінах) і утримувалася від участі в політичному житті.

Катарсис

Олімпіодору належить оригінальна думка про катарсис, характерна загальноантичній традиції з точки зору розуміння Аристотеля (в коментарі до «Алкивіада I» Платона). Олімпіодор розрізняє «нефілософський» і «філософський» катарсиси.

Нефілософській катарсис може бути процесом отримання істини в результаті критики чи спростування помилкового. Філософський катарсис — це катарсис, який застосовується до психічного життя і дає можливість переходити від нижчих його станів до вищих.

У філософському катарсисі Олімпіодор розрізняє три типи очищення.

Перший тип, «сократо-платонівське», являє собою критику понять приватних, обивательських (тобто звичайних, випадкових, невірних) для отримання таких загальних понять, які є мірами істини (і спотворенням яких є поняття приватні, обивательські). Другий тип ґрунтується на розумінні катарсису як лікуванні хворобливих станів (у Гіппократа таке лікування розуміється медично, у Аристотеля — психологічно). Цей тип катарсису заснований на лікуванні хвороби такими засобами, які є протилежними даній хворобі. Третій тип протилежний другому і називається у Олімпіодора піфагорейским. Тут також йдеться про лікування хворобливих станів, але лікування розуміється як використання в малій дозі тієї хвороби, яка існує у великій дозі.

У міркуваннях Олімпіодора відсутнє ноологічне розуміння катарсису, як це слід було б очікувати від неоплатоніка. Але коментований Олімпіодором діалог «Алківіад I» присвячений не катарсису, а софросині (розсудливості, творенню добра), і про власне Космос у ньому не йдеться.

Твори

Збереглися такі твори Олімпіодора:

«Життя Платона» Коментарі до «Алкивіада» Платона Коментарі до «Горгія» Платона Коментарі до «Федона» Платона Введення до «Логіки» Аристотеля Коментарі до «Метеорології» Аристотеля Коментарі до "Категорії Арістотеля

Олімпіодору також приписуються твори:

Коментарі до «Філеба» Платона; сьогодні вважається, що робота належить Дамаскію Алхімічний трактат по роботі Зосима Панополісского «Про енергію»

У працях Олімпіодора зустрічаються відомості про Ямвліха.

Література Комментарии к «Федону» (издание 1847 года)

Видання з серії «» (англійські переклади в серії «» ще не видані): CAG. Vol. 12 pt. 1 (1902) Олімпіодор, комментарі до «Категорій». CAG. Vol. 12 pt. 2 (1900) Олімпіодор, комментарі до «Метеорологіки».

Російські переклади: Памятники византийской литературы IV—IX веков. / Отв. ред. Л. А. Фрейберг. М.: Наука. 1968. С. 147. Олимпиодор. Жизнь Платона. / Пер. М. Л. Гаспарова. // Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. М.: Мысль. 1979. С. 445—448.

Дослідження: Лосев А. Ф. История античной эстетики. Том VII. — М.: Искусство, 1988. Кн. 1. С. 378. Кн. 2. С. 266—267. Т. VIII. Кн. 2. М., 1994. С. 481.

Посилання Статья и библиография