Глосолалія ( «мова» і «говорю») — явище або практика мимовільного промовляння людиною слів і словосполучень, які мають ознаки мови, проте позбавлені семантичного змісту. Спостерігається у людей в стані трансу. У деяких конфесіях християнства розглядається як один з дарів Святого Духа, іменується в них «даром мов» або «даром говоріння мовами». Має особливе значення в пятидесятництві та інших напрямках харизматичного руху.

У нейролінгвістиці З нейролінгвістичної точки зору, глосолалія подібна до мови, але позбавлена чи майже позбавлена впізнаваних слів і семантичного змісту. Фонем мало, мовлення прискорене. Зазвичай глосолалія відбувається згідно з вивченими в дитинстві правилами фонації мови та відповідно до соціально значущих цінностей та установок. Стан глосолалії — це особливий психічний стан, який можна сплутати з афазією, але при глосолалії відсутні ураження центральної нервової системи, і в її стані людина перебуває нетривалий час. Активність у мовних центрах головного мозку зменшується, тоді як активність в емоційних центрах зростає.

Спілкування при глосолалії неможливе, проте стан глосолалії часто ініціюється при групових релігійних діях і транслює відданість групі. Часто виникає у людей, які мають нав'язливі думки про тривалі проблеми чи загальну депресію. Її зв’язок із психопатологією все ще є предметом дискусій.

Історія

Дохристиянські часи До глосолалії ймовірно вдавалися давньогрецькі оракули. Вважалося, що оракули дають пророцтва, коли божество вселяється у людину. Такий стан називали «ентузіазм» (ενθουσιασμός, ενθουσίασις), його ознаками були дивний голос, незрозуміла мова, що потребує інтерпретації, і неконтрольовані рухи тіла. В слабшому вигляді це було божественне натхнення, в сильнішому — божественне шаленство.

У християнстві Християнство замінило язичницьке уявлення про одержимість божеством одержимістю демонами (нечистими духами). Винятком став вплив Святого Духа, зокрема дар інших мов — один із дев'яти дарів Святого Духа, перелічених у Біблії, в 1 Кор. 12:8–10. Згідно з Біблією, людина, що володіє цим даром, може молитися, пророкувати і проповідувати Благу Звістку на зовсім незнайомих їй мовах. Глосолалія таким чином розуміється як протилежність тому, що сталося біля Вавилонської вежі, коли люди втратили здатність розуміти одне одного.

У Святому Письмі міститься два пророцтва про виникнення дару інших мов. Вперше про цей дар передбачив пророк Ісая в VII столітті до Різдва Христового: «…незрозумілими устами й іншою мовою буде казати народові цьому» (Ісая 28:11). Однак потрібно зазначити, що авторитетні біблійні тлумачення розуміють в цьому місці «іншу мову», як мову ассирійців — поневолювачів ізраїльського народу. При цьому, як випливає з контексту 28-ї глави Книги пророка Ісаї, «дар» чужої мови буде для ізраїльтян покаранням за відступництво від Бога.

Слідом за Ісаєю про виникнення надприродного дару передвозвістив Ісус Христос у кінці Свого земного служіння. В Євангелії від Марка 16:17–18 Ісус перерахував п'ять надприродних ознак, призначених Богом для супроводу Євангельської проповіді по всьому світу, одним з яких є говоріння на інших мовах: «А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім'я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли смертодійне що вип'ють, — не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, — і добре їм буде!».

Пророча обітниця Ісуса Христа виповнилася через 50 днів, в день П'ятидесятниці, дар інших мов отримали учні Христа. Даний епізод зображено у 2-му розділі Книги Діянь Апостолів, вірші 1-4: «Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав». Перше послання апостола Павла до Коринтян, згадує «мови ангельські» (1 Кор. 13:1), тим самим даючи підстави стверджувати, що глосолалія не обов’язково повинна нагадувати яку-небудь із існуючих людських мов.

П'ятидесятники надають особливого значення глосолалії, вважаючи «говоріння мовами», описане в Діях апостолів, не винятковою, а нормативною складовою релігійного життя. На думку п’ятидесятників, здійснення людиною глосолалії стає можливим унаслідок «хрещенням Духом Святим». Характерно, що це трактується як «мовлення, віддане Духові» і акт спілкування людини з Богом, а не з іншими людьми для поширення Благої Звістки (як це робили перші учні Христа). Цим пояснюється, чому глосолалія позбавлена семантичного змісту.

У XX й XXI ст. глосолалія стала дедалі частіше спостерігатися серед католиків і протестантів, особливо в Латинській Америці. Папа Бенедикт XVI наголошував, що глосолалії допустимі, якщо органічно «інтегруються у літургійне та пастирське життя». Папа Франциск 2024 року заявив, що потрібно бути відкритим «до дій Святого Духа» і благословив глосолалії. Загалом про досвід глосолалії повідомили близько 70 млн осіб по світу.

Глосолалія в культурі Глосолалія позначає також різного роду поєднання звуків або слів, які втратили сенс, що трапляються, наприклад, у замовляннях, у приспівах до народних пісень, в дитячих піснях та іграх тощо. Глосолалія трапляється і в художній літературі. Ранніми російськими футуристами (зокрема, Велимиром Хлєбниковим) глосолалія була висунута як один з прийомів художньої творчості. У джазі поширений схожий прийом скет — імпровізаційний спів без осмисленого тексту.

У сучасній українській музиці глосолалією послуговується гурт Mavka, деякі пісні якого написані вигаданою «русалчиною» мовою.

Див. також

Ксеноглосія Ідіоглосія Логорея

Примітки

Посилання Глоссолалія // Українська Релігієзнавча Енциклопедія

Філософія і релігієзнавство: Феномен «глосолалії»: таємниця релігійного містицизму