Футбольний клуб «Волгар» (Астрахань) або просто «Волгар» () — російський футбольний клуб з міста Астрахань, в однойменній області. Заснований в 1960 році. Дебютував у Кубку СРСР в 1938 році, в першості СРСР в 1946 році. Володар Кубку ФНЛ 2015 року.

Історія

1925—1957: витоки Хоча клуб під назвою «Волгар» з'явився тільки в 1960 році, головна астраханська футбольна команда почала складатися з 1925 року. Саме тоді нещодавно створенер всесоюзне добровільне спортивне товариство працівників харчової промисловості створило команду «Харчовик». Вона була відомчою й складалася переважно з працівників Астраханського рибокомбінату ім. А. Мікояна.

На всесоюзному рівні астраханські футболісти вперше виступили в 1946 році в третій групі нижньоволзької зони. Найуспішніші матчі команда провела в 1955 році (в боротьбі за кубок РРФСР виграла у клубу астраханського судноремонтного заводу з рахунком 8:0) та в 1957 році (перемогла команду міста Петровська з рахунком 10:0). У тому ж році «Харчовик» став другим за результатами зональних змагань на першість РРФСР (зона № 12), причому до першого місця не вистачило всього 3 очок.

Формально тільки лідер зони міг претендувати на участь в наступному сезоні в першості СРСР. Але в 1958 році воно проводилося вже за новими правилами. До класу «Б» союзного чемпіонату планували взяти команди, які домоглися за підсумками попереднього року хороших спортивних результатів. Крім того, в 58-му масштабно відзначали 400-річчя Астрахані, і керівники астраханського комітету фізичної культури й ДСТ «Труд» звернулися в управління футболу Всесоюзного комітету з фізкультури і спорту з проханням включити команду Астраханського рибоконсервного холодильного комбінату в число учасників першості СРСР.

1958—1959: важкий період Прохання у Всесоюзному комітеті задовільнили: команда зустріла новий сезон, підняттям на своєму домашньому полі прапору союзного чемпіонату. Причому тепер вона називалася по-новому — «Труд». Зміна назви сталася через укрупнення ДСО: «Харчовик» увійшов до складу «Труда». Кістяк команди в той період складали найкращі футболісти Астрахані: Н. Новиков, В. Виноградов, А. Вершинін, В. Шапошников, П. Ферефонтов, К. Гіргідов, А. Попов, І. Сизов, А. Бурдаков, А. Бурдаков, А. Дюма, Б. Ворошин, А. Голдін, В. Пугачов, В. Єрмаков, Г. Капков, А. Дианов, А. Грудин, В. Булиня, А. Манасарян.

З цією назвою пов'язаний нетривалий перехідний період. У сезоні 1958 року астраханці вперше зіткнулися з суперниками з союзних республік. У перших же матчах кутаїському «Локомотиву» і єреванському «Спартаку» «Труд» програв з однаковим рахунком — 1:4. В результаті виступи в четвертій зоні класу «Б» для «Труда» закінчилися невдало: він посів останнє 16-те місце. З 30 ігор всього 4 вдалося виграти, а 3 — звести до нічиєї. У 1959 році астраханська команда в чемпіонаті участі не брала.

У 1960 році ДСТ «Труд» ліквідували, об'єднавши зі «Спартаком». Однак астраханським «Спартаком» команда не стала. А стала, зрештою, «Волгарем».

1960—1963: перші роки Навесні 1960 року Федерація футболу СРСР в зв'язку зі зростанням інтересу до гри № 1 значно розширила клас «Б», масовий ешелон вітчизняного футболу. У число дебютантів чемпіонату країни була включена астраханська команда. Автором назви «Волгар» став головний футбольний журналіст Астрахані того часу — кореспондент «Волги» Ю. Попов.

Комплектувалася нова команда з досвідчених футболістів і молоді. Поряд з такими гравцями, як П. Ферафонтов, Г. Капков і В. Булиня, були залучені вихованці юнацьких, студентських і заводських колективів. Серед них були воротар А. Павликов, В. Кондрашов, В. Андронов, Р. Тенишев і Ю. Григор'єв. Старшим тренером був призначений А. Брагін, а його помічником — П. Ідеал.

Ігри в чемпіонаті СРСР клуб почав в третій зоні класу «Б». Однак в матчах з суперниками з інших міст Нижнього Поволжя справи не пішли відразу ж. Підсумок — тринадцяте, передостаннє, місце в таблиці: всього 4 перемоги, 4 нічиї та 18 поразок. У 1962 та 1963 рр. лідер астраханського футболу займав останні місця. Допоки в 1964 році не вирвався спочатку в першу десятку, в наступні роки — на 4, 3, 2 місця у своїй третій зоні класу «Б». Це дало можливість почати виступи у другій групі класу «А».

1964—1969: становлення «Волгаря» 1964 рік став переломним. З приходом в команду на посаду старшого тренера Ю. Білоусова, який раніше тренував грозненський «Терек», почалося становлення «Волгаря»: став формуватися перспективний колектив, основу якого складали місцеві футболісти, вихованці виробничих колективів. І команда поступово піднімалася вгору по турнірній таблиці.

Уже в перший рік роботи Ю. Білоусова «Волгар» посів 8-ме місце, а в 1967-му став другим в зональній першості класу «Б». У цьому році «Волгар» в 38-ми матчах забив у ворота суперників 80 м'ячів! Найвлучнішими в команді були Г. Капков (24 голи), Г. Середняков (16 голів), К. Курятников (13 голів), В. Фурсов (12 голів) і В. Кондрашов (6 голів).

Це була віха в історії команди: «Волгар» отримав право участі в півфіналі першості РРФСР, де розігрувалися, крім чемпіонатскіх звань і медалей, право переходу в клас «А». Один з півфінальних турнірів, в яких брали участь переможці зональних першостей, проходив в Астрахані. В астраханському півфіналі, крім «Волгаря», брали участь такі команди: «Знамя Труда» (Орєхово-Зуєво), СКА (Чита), «Металург» (Магнітогорськ) і, нарешті, «Динамо» (Москва) — переможець розіграшу кубку Москви. Саме з динамівцями й довелося битися волжанам в останній день півфіналу. На кону стояла путівка до фінал, і в запеклій боротьбі перемогу здобув «Волгарь». За кілька хвилин до фінального свистка м'яч в цьому поєдинку забив Г. Капков. «Волгар» посів перше місце і разом з армійцями Чити вийшов у фінал.

Фінал проводився в Махачкалі. У ньому брали участь «Динамо» (Махачкала), «Спартак» (Йошкар-Ола), «Зеніт» (Іжевськ), «Металург» (Липецьк), «Волга» (Ульянівськ), СКА (Чита), «Спартак» (Кисловодськ) і «Волгар» (Астрахань). Перше місце зайняли динамівці Махачкали. «Волгар» став бронзовим призером і отримав право на перехід до другої групи класу «А». Кольори біло-синіх в тому році захищали В. Кондрашов, Г. Капков, К. Курятников, В. Андронов, Ю. Сонцев, П. Данилов, Н. Григоренко, А. Донченко, А. Павликов, Ю. Маков, В. Герзанич, Г. Середняков, В. Фурсов, В. Васильєв, В. Ступаков, А. Данилов, П. Саблін і В. Болдирєв. За підсумками змагань Всесоюзний комітет у справах фізкультури і спорту присвоїв звання майстрів спорту СРСР К. Курятникову, Г. Капкову, В. Андронову, А. Павликова, Н. Григоренко, В. Герзаничу, В. Фурсову, а А. Донченко. В. Кондрашов, П. Данилов, Г. Середняков та Ю. Сонцев вже мали звання майстрів спорту СРСР.

У чемпіонатах країни в другій групі класу «А» в 1968-му і 1969-му рр. «Волгар» виступив вдало. 8 квітня 1968 року на Центральному стадіоні вперше увімкнули освітлення. На спеціальних вишках. Це привнесло на особливу атмосферу, ну а «Волгар» почав сезон з перемоги і численні радісні вболівальники довго не покидали арену. В результаті важке випробування, ігри в класі «А», волжани витримали. «Волгарь» зайняв 9-те місце (40 ігор, 40 очок, 13 перемог, 14 нічиїх, 13 поразок, різниця забитих і пропущених м'ячів — 40:45).

Наступного року астраханці зіграли ще успішніше. Змагання проводилися спочатку в підгрупах, а потім у фіналі. У фіналі «Волгар» зайняв 4 місце. В ході чемпіонату команда провела 34 матчі (14 перемог, 10 нічиїх і 10 поразок) і набрала 38 очок.

1970—1990: волзький характер Успішне завершення чемпіонату стало підставою для включення «Волгаря» в 1970 році до новоствореної першої ліги. У місті розпочався футбольний бум. Хоча навіть найзавзятіші вболівальники розуміли: для астраханців «максимум» — місце в середині таблиці. Регламент першості дійсно виглядав казуїстично: команди грали двухкруговой турнір, але по його закінченні тих, хто вибував визначав не спортивний принцип, а республіканська рознарядка. Перед самим початком чемпіонату «нагорі» підкоригували умови: у росіян поставили навиліт дві команди, а два з дев'яти — арифметика досить жорстка.

Підготовку до сезону «Волгар» розпочав з навчально-тренувального збору в Теберді. Завершили свої виступи за команду А. Павликов, А. Донченко, Г. Середняков. До армії був мобілізований А. Данилов. Пішли з команди Г. Шкунов і Г. Блинов. Серед новачків біло-синіх були воротар А. Павлов з волгоградських «Барикад», захисник Г. Качура з розформованого «Ростсільмашу», півзахисник Т. Гвасалія з тбіліського «Локомотива» й нападник О. Гаделії з сухумського «Динамо».

Мав відбутися старт в першості СРСР. Склад учасників першої групи був солідним. Претендентами на перемогу були «Крила Рад», московський «Локомотив», «Кайрат», «Карпати» і «Дніпро». «Волгар» не вигадував жодних таємниць з тактичними схемами: передбачалося грати 1-4-3-3. Центральну вісь команди складали Ю. Маков, Л. Сердюков, В. Андронов та Г. Капков.

Стартували волжани рішуче: нічия і дві перемоги підняли їх на 3-тє місце. А ось підсумки першого кола не порадували: «Волгар» фінішував на 18-му місці, серед російських команд був останнім, що віщувало невтішний дебют в першій групі класу «А». Тим більше що на старті другого кола мали вирушити в гості до лідерів: у Львів до «Карпат», в Дніпропетровськ до «Дніпра» і в Кишинів до «Молдови». Підсумок — три поразки. Становище погіршилося і тим, що «Волгар» після виїзду не зміг повернутися додому (через епідемію дорога в Астрахань була закрита). Довелося грати «домашні» матчі в Грозному й Орджонікідзе, і радості вони не принесли.

Вдома «Волгарь» з'явився лише 29 вересня. На карту було поставлена прописка в першій лізі. І саме жовтень вирішив долю команди. Це був місяць перемог. Великих — над івановським «Текстильником», куйбишевськими «Крилами Рад». І престижних — над московськими залізничниками, армійцями з Хабаровська, карагандинська «Шахтарем». Також варто відзначити перемогу в Краснодарі над «Кубанню» і нічию в Тбілісі з «Локомотивом». Епілогом була домашня перемога над «Будівельником» з Ашгабата.

У 1971 році в Астрахані була відносно тепла зима, і «Волгар» провів перший навчально-тренувальний збір вдома, а потім тренувався в Сочі. Кістяк команди зберігся. Поповнили її Є. Гецко з куйбишевських «Крил Рад» (півзахисник атакуючого плану), повернувся з ворошиловської «Зорі» нападник В. Фурсов, попросилися назад в команду захисник Ю. Мармазов та півзахисник В. Єрохін, демобілізувався з армії нападник А. Данилов, залучені були до тренувань В. Садиков, вихованці «Зміни» і «Локомотива» М. Корнеєв та В. Жупиков.

В. Жупиков є одним з найвідоміших гравців біло-синіх. Потужний центральний захисник, який відіграв три сезони в Астрахані, згодом він виступав за найвідоміші клуби Росії (московські «Торпедо» й «Динамо») і став першим футболістом в історії «Волгаря», який, почавши в Астрахані свою кар'єру, в результаті зміг дорости до рівня збірної СРСР. За неї В. Жупиков зіграв 15 матчів. Перший провів в 1977 р проти Польщі (радянська команда перемогла з рахунком 4:1), останній — в 1984 році проти Фінляндії (в цьому поєдинку радянські футболісти перемогли з рахунком 3:1). Також В. Жупиков зіграв 4 матчі за олімпійську збірну СРСР.

Проте повернемося до сезону 1971 року. Мав розпочатися відповідальний рік. За регламентом першості п'ять команд, які зайняли місця з 18-го по 22-ге, повинні були покинути першу лігу. Старт у «Волгаря» вдався. У перших трьох матчах команда набрала п'ять очок з шести можливих. Після трьох турів «Волгар» входив до лідируючої групи. Але потім, на жаль, було три поразки в гостях і два вдома. «Волгар» опустився на дно турнірної таблиці, з якого йому так і не вдалося піднятися: в 1971 році команда зайняла всього лише 21-ше місце, і наступний сезон провела класом нижче. Тоді турнір вже називався не клас «Б», а офіційно друга ліга.