Епідемі́чний поворо́тний тиф (; , ; синоніми: епідемічний вошивий поворотний тиф, поворотний тиф європейський, поворотний тиф космополітичний, епідемічний поворотний спірохетоз) — антропонозна інфекційна хвороба з групи кров'яних інфекцій, яка передається трансмісивним механізмом передачі за допомогою вошей. Хворобу спричинює (Obermeieri). Перебігає з чергуванням нападів гарячки та періодів нормальної температури тіла (апірексії), має схильність до епідемічного перебігу.

У деяких медичних джерелах епідемічний (вошивий) поворотний тиф розглядають в одному розділі з ендемічним (кліщовим) поворотним тифом, об'єднуючи їх під назвою «Поворотний тиф» або «Поворотна гарячка», що не є адекватним, адже вони різняться за епідеміологічними чинниками, частково за патогенезом та клінічними проявами.

Історичні відомості Західна Європа XVI—XVIII століть була інтенсивним осередком епідемічного поворотного тифу (звідси походить стара назва «європейський поворотний тиф»). Перший опис хвороби відносять до 1739—1741 років, коли його зробив в Ірландії англійський лікар і натураліст Джон Рутті, роки життя — 1697—1775.. В окрему нозологічну одиницю хворобу виділив англійський лікар, сер Вільям Дженнер у 1842 році.William Janner On the Identity or Non-Identity of Typhoid, Typhus and Relapsing Fever. — Transactions of the Royal Medical and Chirurgical Society. — 33 (1850): 23-42. З Європи хвороба в цей історичний період була занесена в різні країни світу. В Америці поворотний тиф почали реєструвати з 1844 року в Мексиці (куди він був занесений емігрантами з Ірландії), а також у Каліфорнії. У 1869 році епідемія цього тифу була відзначена в Пенсільванії, у Баффало (штат Нью-Йорк) і Філадельфії. Широке поширення епідемічного поворотного тифу в його історичному минулому в усіх країнах світу, всюди, куди проникала людина, джерело інфекції та його переносник — воша, послужило підставою до найменування його вошивим, епідемічним, космополітичним поворотним тифом. Великим був розмах епідемій поворотного тифу під час воєн. Так під час російсько-османської війни 1877—1878 років, коли «поворотна гарячка» вже була чітко диференційована від інших нозологічних форм, офіційні дані указують показники захворюваності у 66,4 на 1000 вояків у Дунайської армії, що перевищувало захворюваність на епідемічний висипний тиф. Крім того, летальність була дуже високою (8-18 %). У 80-х роках XIX століття епідемічний поворотний тиф зник із ряду країн Західної Європи і знову з'явився лише під час Першої світової війни 1914—1918 років серед армії та населення країн, які воювали. Відомо, що цей поворотний тиф у ці роки отримав епідемічне поширення, особливо в Балканських країнах. Зокрема, в Сербії за час війни було зареєстровано понад 200 000 випадків епідемічного поворотного тифу, великою епідемією були охоплені Румунія, Польща, Австрія, Італія та деякі інші країни. Перша світова війна викликала вкрай різке зростання захворювань на епідемічний поворотний тиф в Азії і Африці. Після її закінчення епідемічність хвороби була зведена нанівець, але спорадичні випадки реєстрували у деяких країнах, зокрема, до 1937 року і в СРСР. У період Другої світової війни знову позначилася тенденція вошивого поворотного тифу до космополітичного поширення в умовах наявності джерел — хворих на епідемічний поворотний тиф людей і заражених переносників інфекції. Поворотним тифом виявилися охоплені численні країни Європи, Азії, Південної Америки, Африки, у деяких країнах відбулися епідемії. Мав місце й занос епідемічного поворотного тифу в Україну з Балканських країн німецькими військами. Незважаючи на велику міграцію населення, підйом захворюваності тоді відбувався порівняно повільно.

Вивчення причини Збудника вошивого поворотного тифу відкрив у 1868 році німецький паразитолог Отто Обермейер,Otto Obermeier (1843—1873) який працював у лабораторії берлінського госпіталю Шаріте та остаточно описав патогена після п'ятирічних спостережень у 1873 році.O. Obermeier: Die Entdeckung von fadenförmigen Gebilden im Blut von Rückfallfieberkranken (1873). Eingeleitet und neu herausgegeben von H. Zeiss (Klassiker der Medizin; Band 31), Leipzig 1926 Після цього збудника ґрунтовно вивчив Г. Леберт у 1874 році.LEBERT (H.): Rückfallstyphus und bilioses Typhoid. In: Ziemssen's Handbuch der Speciellen Pathologie und Therapie, Ed. 2, F.C.W. VOGEL, Leipzig, 1874, pp. 267—304. Етіологічну роль цього збудника у виникненні епідемічного поворотного тифу була надалі підтверджена героїчними дослідами самозараження Григорія Миколайовича Мінха (1874 рік), Йосипа Йосиповича Мочутковского (1876 рік), Іллі Ілліча Мечникова (1881 рік). У 1907—1908 роках британський дослідник Френсіс Персиваль Маккі в ІндіїF. Percival Mackie THE PART PLAYED BY PEDICULUS CORPORIS IN THE TRANSMISSION OF RELAPSING FEVER Br Med J. 1907 Dec 14; 2(2450): 1706—1709. , французькі науковці Генрі Фолі та Едмон Сержен в АлжиріSERGENT Ed. et FOLEY H. — Fièvre récurrente du Sud Oranais et Pediculus Vestimenti. Note préliminaire. Bulletin Société Pathologie Exotique, 1908, 7: 174—176 SERGENT Ed. et FOLEY H. — Recherches sur la fièvre récurrente et son mode de transmission dans une épidémie algérienne. Annales de l'Institut Pasteur, 1910, 24 та Петер фон МантойфельManteufel P. Experim. Untersuch, zur Epidemiol. des europ. Rückfallf. aus d. Kaiserl. Gesund. BD., 29, 1908 в Берліні встановили, що переносником епідемічного поворотного тифу є платтяна воша.

Актуальність У XXI столітті епідемічний поворотний тиф у вигляді епідемій практично не зустрічається, а окремі випадки стало реєструють тільки у гірських районах Центральної і Східної Африки, в Андах Південної Америки. При занесенні хвороби до інших місць вона має тенденцію відбуватися у вигляді епідемій в тих регіонах, які постраждали від війни, в таборах біженців тощо. Летальність при цьому захворюванні складає 1-2 %

Етіологія Borrelia recurrentis відносять до порядку Spirochaetalis, родини Treponemataceae, роду Borrelia. Вони завдовжки від 10 до 20 мкм, завтовшки від 0,2 до 0,3 мкм. Рухливі, спостерігається різний характер руху (поступальний, обертальний, згинальний). Тіло борелії звивисте, витончено на кінцях. Характерною ознакою є нерівномірність витків, число великих витків становить від 5 до 10. Кожен виток 2-3 мкм завдовжки і близько 1 мкм в амплітуді. Для молодих борелій характерні коротші та тонкі форми, старіші особини товщі та довші.

Борелії Обермейера легко фарбуються різними основними аніліновими фарбами (метиленова синь, фуксин тощо) і добре видні під мікроскопом. При фарбуванні за Романовським—Гімзою і метиленовим синім вони синьо-фіолетові (на відміну від збудника сифілісу — Treponema pallidum, яка слабо забарвлюється блідо-рожево, крім того, Tr. pallidum має не зігнуте, а пряме тіло і рівномірні витки). За морфологічними та тинкторіальними властивостями борелії Обермейера практично мало чим відрізняються від спірохет — збудників кліщового поворотного тифу. Борелії епідемічного поворотного тифу — виражені анаероби, розщеплення глюкози відбувається з утворенням молочної кислоти і СО2, але без використання кисню. Розмножуються спірохети поперечним поділом, спор не утворюють.

Збудник, який пристосувався до існування в крові людини і в гемолімфі воші, насилу культивується на штучних поживних середовищах і надзвичайно нестійкий в умовах довкілля. Основні поживні середовища обов'язково містять у своєму складі свіжий нативний білок у різних варіантах і пропорціях.

У лабораторних дослідженнях борелії епідемічного поворотного тифу показали патогенність для деяких лабораторних тварин, що відповідають на введення цього збудника виразними клінічними проявами. До зараження чутливі мавпи, білі лабораторні пацюки та миші. Захворювання у мавп, що наступає через 3-4 дні після підшкірного введення культури, дуже близьке по клінічній симптоматиці до клінічного перебігу в людини. Борелії з'являються і зникають з крові з проміжками в 3-4 дні. Всього у мавп спостерігають 3-4 напади. Хоча у білих пацюків і мишей борелій легко виявляють в крові через приблизно 2 доби, разом із тим питання про настання повторних нападів хвороби у цих тварин нез'ясоване. Дорослі кролики і морські свинки до епідемічного поворотного тифу несприйнятливі.

Епідеміологічні особливості Епідемічний процес при вошивому поворотному тифі на відміну від ендемічного (кліщового) поворотного тифу, який є зоонозом, де існування збудника можливо і без включення людини в ланцюг послідовних заражень, може розвиватися тільки серед людей і лише за наявності єдиного переносника — вошей. Таким чином, епідемічний процес може бути представлений у вигляді схеми: людина → заражена воша → людина.

Джерело та резервуар інфекції Єдиним джерелом у природі та резервуаром інфекції є хвора людина. Епідеміологічне значення хворого в гарячковий період незрівнянно більше, ніж у період апірексії, що в насамперед пов'язано з кількістю борелій в крові хворого в різні періоди хвороби. Протягом гарячкового періоду кров хворого наповнена бореліями і воша при харчуванні на хворому саме в цей період заковтує значне число збудників. Хоча хворий на епідемічний поворотний тиф становить ​​найбільшу епідеміологічну небезпеку під час нападів гарячки, однак внаслідок того, що напади наступають через проміжки апірексії, тривалість яких становить від 3 до 20 днів, хворого слід розглядати як джерело інфекції протягом усього терміну хвороби — від останніх днів інкубаційного періоду аж до закінчення останнього нападу.

Механізм і фактори передачі Переносниками є платтяні воші, які здатні передавати борелій вже через 5 днів після зараження. Головні та лобкові воші великого епідеміологічного значення не мають. Зараження вошей від хворих на епідемічний поворотний тиф відбувається тільки протягом періоду гарячки. Зараження людей відбувається своєю чергою через трансмісивний механізм — при випадковому роздавлюванні вошей під час свербіння та втиранні їхньої зараженої гемолімфи у місця укусів, розчісів, саден. Нероздавлена воша епідеміологічної небезпеки в передачі епідемічного поворотного тифу не становить, тому що борелії не потрапляють у травну систему воші та не виходять з фекаліями назовні.

Вкрай рідко можлива професійна передача — хірурги, що випадково мали порізи під час операції у хворих на епідемічний поворотний тиф, випадкове зараження через кон'юнктиву лабораторних працівників, що працювали з культурами борелій.

Сприйнятливість та імунітет