Городницька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Новоград-Волинського повіту Волинської губернії Російської імперії, УНР та Української СРР. Волосний центр — містечко Городниця.
Населення За довідником 1885 року чисельність населення становила 6 958 осіб (3 440 чоловічої статі та 3 518 — жіночої), 378 дворових господарств.
Історія та адміністративний устрій Станом на 1885 рік складалася з 11 поселень, 11 сільських громад.
+Земля волостіПлоща, десятинУ тому числі орної, дес. Сільських громад 5178 1380 Приватної власності 1328 301 Казенної власності 62 33 Іншої власності 1921 947 Загалом 25819 2661+
Основні поселення волості: Городниця — колишнє власницьке містечко на річці Случ, 648 осіб, 46 дворів, волосне управління (повітове місто — 35 верст; православних церков , кател, єврейський молитовний будинок, водяний млин, порцелянова фабрика. За 1 версту — колонія німецька Мечиславівка з молитовним будинком. За 4 верст — німецька Гофманівка з молитовним будинком. За 5,8,13,15 верст — смоляні заводи. За 7 верст — Кривильський скляний завод. За 10 верст — Курицький скляний завод. За 22 версти — німецька колонія Дубровка з молитовним будинком. Красилівка — колишнє власницьке село при р. Церем, 564 осіб, 63 дворів, православна церква, школа. Курчиці — колишнє власницьке село при р. Случ, 610 осіб, 48 дворів, православна церква. Михіївка — колишнє державне село при р. Церем, 547 осіб, 41 двір.
У 1923 році на території волості утворено Березниківську, Городницьку, Дубниківську, Кленівську, Ковалевицьку, Кривальсько-Гутську, Курчицьку, Лучицьку, Михіївську та Суховільську сільські ради. 7 березня 1923 року, відповідно до указу ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ», територію волості включено до складу новоутвореного Городницького району Житомирської округи.
Примітки