Павло́ Іусти́нович Марико́вський (28 липня 1912 року — 10 листопада 2008 року) — відомий радянський і казахський зоолог українського походження. Доктор біологічних наук, професор, письменник-натураліст, учасник Другої світової війни.
Біографія
П. І. Мариковський народився у 1912 році на залізничній станції Вяземська тодішньої Амурської області РосіїНині це місто Вяземський Хабаровського краю Росії.
"Мои родители украинцы и чувство принадлежности к этой нации славян у меня в какой-то мере сохранилось, хотя я не знал украинского языка, не жил на Украине, считал себя русским, и в паспорте, когда его получал, записался русским. Мне кажется, что это чувство принадлежности к Украине у меня сохранилось только благодаря песням, напевавшимся матерью, т.к. родители, насколько я помню, уже никогда не говорили на родном языкеМариковский П. И. Воспоминания натуралиста, зоолога, писателя. — Алматы: Принт-Экспресс, 2016. — 384 с. : 4с. вкл. — Имен. указ.: с. 373—379 — http://nblib.library.kz/elib/Sait/Труды%20ученых%20Каз/biologi4eskie/Marikovski%20P%20Vospominania/HTML/797.html#undefined .
Трудову діяльність Павло Мариковський розпочинав сільським вчителем у Приморському краї. Пропрацювавши рік, він стає лаборантом щойно відкритого Далекосхідного НДІ захисту рослин. Під час навчання у Далекосхідному державному медичному інституті (1931—1936) він працював на кафедрі загальної біології. Закінчивши інститут, Павло Мариковський стає молодшим науковим співробітником Хабаровської станції Іркутського протичумного інституту Сибіру і Далекого Сходу, а з 1939 року переїздить до Ташкента, де жили батьки. Він працює в Узбецькому НДІ епідеміології, мікробіології і санітарії, захищає кандидатську дисертацію (1941). Під час Другої світової війни Павло Іустинович з 1941 року служив у лавах Червоної Армії на Далекому Сході. Попервах його призначили начальником дезінструкторського загону Далекосхідного фронту. Згодом, за клопотанням академіка Є. Н. Павловського його перевели до вірусологічної лабораторії Далекосхідного фронтуАртемьева Р. Человек эпохи возрождения. Материалы круглого стола. К 105-летию со дня рождения П. И. Мариковского — http://sozvuchie.by/news/2016-07-11-4 . У 1945 році у званні майора медичної служби обіймав посаду лікаря-вірусолога. Згідно з характеристикою командування…
«За час перебування у лабораторії зробив низку практично цінних раціоналізаторських робіт із методики профілактичних заходів проти енцефалітів. Ним запропонований метод захисту від кліщів шляхом нанесення відлякуючих смуг на обмундирування. Застосування місцевих відходів промисловості (фенолята) як замінників речовин, що відлякують комарів. Цього року т. Мариковський з метою економії марлі як захисної сітки запропонував оригінальний метод захисту від комарів — вінки з трави.
Своєю практичною роботою т. Мариковський зробив великий внесок у справу протиепідемічного захисту військ проти енцефалітів»Фронтовой приказ № 141 от 25.09.1945 –http://podvignaroda.ru/?#id=29797204&tab=navDetailDocument
Демобілізувавшись (1946), Павло Мариковський до 1981 року працював в Інституті захисту рослин і в Інституті зоології Академії наук Казахської РСР, очолюючи лабораторію (за винятком семи років, коли він працював у Киргизстані і завідував кафедрою зоології безхребетних Томського університету)Павел Иустинович Мариковский — http://publ.lib.ru/ARCHIVES/M/MARIKOVSKIY_Pavel_Iustinovich/_Marikovskiy_P.I..html . В 1950 році він у Ленінграді захистив докторську дисертацію, в якій він дослідив екологію павуків — каракурта і тарантула. Наступного року зоолог одержав наукове звання професора.
У 1982 році вчений вийшов на пенсію. 2007 року він несподівано для знайомих та друзів переїхав з Алмати до села Тургень Алматинської області Казахстану, де й помер 10 листопада 2008 року. П. І. Мариковський похований на сільському цвинтарі. На жаль, останній період життя вченого був край скрутним у родинно-побутовому планіКулбанов Е. Правда о профессоре П. И. Мариковском, или о чём молчат курганы… http://www.centrasia.ru/newsA.php?st=1226744940
Сім'я
Батько Іустин Євменович Мариковський (1873—1946) народився в с. Сумівка Бершадського повіту Подільської губернії (нині Бершадський район на Вінниччині. Він вчителював у сусідньому селі Кошаринці, склав у Кам'янець-Подільському духовному училищі іспити на звання вчителя церковнопарафіяльної школи. Він працював у школах на Поділлі, а у 1905 році переїхав на Далекий Схід, де одружився. До кінця життя вчителював, здобув звання заслуженого учителя УзбекистануВідомості про батька вченого запозичені зі спогадів самого І. Є. Мариковського, які опубліковано у книзі "Украина — Казахстан: дороги и перекрёстки. 1917—2008. Сборник воспоминаний и документов. — Алматы: Print Express, 2009. — 320 с. Мати Фекла Пилипівна, уроджена Фростель, народилася в тій самій Сумівці, померла у Ташкенті (1969) Сестра Галина Іустинівна, уроджена Мариковська (1914, Хабаровськ — 1967) Дружина (колишня) Галина Іванівна Савойська (нар. 1925) — ентомолог, знавець жуків-сонечок, доктор біологічних наук (1984), старший науковий співробітник НДІ захисту рослин (Казахстан); мати Тетяни МариковськоїГалина Ивановна Савойская — https://www.zin.ru/ANIMALIA/Coleoptera/rus/savoiska.htm Від декількох шлюбів П. І. Мариковський мав шестеро дітей. Одна з них — Тетяна Павлівна Мариковська (1946, Усурійськ — 2001) — фахівець з диких бджолиних, кандидат біологічних наук (1975), старший науковий співробітник Інституту зоології Казахстану, автор 58 наукових публікаційПесенко Ю. П., Казенас В. Л., Тобиас В. И. Памяти Т. П. Мариковской (1946—2001)// Энтомологическое обозрение, 1984, т. вып.5, с. 234. Син Іустин Павлович Мариковський (1936, Хабаровськ — 2011, Янгібазар, Узбекистан) — доцент, кандидат технічних наук, автор низки винаходів у галузі ливарного виробництва. Викладав у Ташкентському інституті іригації і механізації сільського господарстваДомашняя страница семьи Мариковских — https://sites.google.com/site/marikovsky/home . Онук Сергій Іустинович Мариковський (нар. 1959, Ташкент) — кадровий військовослужбовець. Служив у Воркуті, на Байконурі, в Україні на посадах від заступника командира роти до заступника командира військової частини. Після розпаду СРСР звільнився у запас у званні майора і став підприємцем. Живе у Хмельницькому. Павло Мариковський мав трьох зведених братів і сестру (діти матері від першого шлюбу): Миколая, Валеріана, Олену, В'ячеслава.
Наукова діяльність
Наукові публікації П. І. Мариковського свідчать про його професійні уподобання: абсолютна їх більшість відображає дослідження світу комах, переважно — мурашок. Знаний мірмеколог, він вивчав таксономію мурашок, їх екологію, поведінку, географічне поширення, методику вивчення, значення для лесової та сільськогосподарської практики, медицини. Вчений описав новий для науки вид мурашокМариковский П. И. Новый вид муравья Polyergus nigerrimus Marik., sp. n. (Hymenoptera, Formicidae) и некоторые черты его биологии // Энтомол. обозр. 1963. Т. 42, № 1. С. 110—114, новий вид блохи Stenoponia sidimi Marikovskiy, 1935, декілька нових родів і понад 80 нових видів дрібних комариків-галиць. Вагомим також є його внесок у вивчення кліщів, павуків, їздців, метеликів. У 1966 році він першим у Казахстані запропонував використовувати комах для боротьби з бур'янамиКазенас В. Л., Медведев Г. С., Белокобыльский С. А. Памяти П. И. Мариковского (1912—2008) // Энтомологическое обозрение, 2009, т. 88, вып. 4, с. 916—928 — https://www.zin.ru/labs/insects/hymenopt/personalia/Belokobylskij/pdf/197-2009.pdf і створив для цього спеціальну лабораторію.
Людина допитлива й спостережлива, він зберіг цілісний погляд на світ і цікавився природою як такою — неживими об'єктами, рослинами, хребетними тваринами, зв'язками між усіма ланками екосистем. Він досліджував можливість передбачення землетрусів, аналізуючи поведінку тварин, зокрема комах і бабаків.
Професор Мариковський керував підготовкою 24 кандидатів наук, п'ятеро з яких стали докторами біологічних наук. За його ініціативою і при його активній участі створений Казахський філіал Всесоюзного ентомологічного товариства (1953).
Основні публікації
Загалом у творчому доробку П. І. Мариковського — дві наукові монографії, понад 160 інших наукових публікацій, близько 90 науково-популярних та науково-художніх книжок, що виходили друком у Москві, Алмати, Празі, Томську, Новосибірську, Красноярську, Фрунзе. Шість книжок П. Мариковського відзначені дипломами 1-го та 2-го ступенів і заохочувальними преміями Міністерства вищої освіти СРСР, Всесоюзного товариства «Знання», Держкомвидаву СРСР, Всесоюзного ентомологічного товариства. Вченого обрали до Спілки письменників Казахстану (1962) і Спілки письменників СРСР (1964). Найповніший перелік наукових праць П. І. Мариковського дивись у.
Наукові праціГоловним чином, за базою даних В. А. Зряніна — http://www.lasius.narod.ru/antzrynin1961.htm
«Полезные птицы Дальневосточного края и их значение в сельском хозяйстве». — Хабаровск: Дальгиз, 1932. Материалы наблюдений над поведением взрослых иксодовых клещей в естественной обстановке // Мед. паразитол., 1945, № 6. — С. 60—66. Наблюдения над биологией муравья-древоточца C. herculeanus и лесного рыжего муравья Formica rufa, обитающих в горных лесах Киргизии // Тр. ин-та зоол. и паразитол. АН Кирг. ССР. 1956. Вып. 5. С. 89—103. Межвидовые отношения короедов, обитающих на тяньшаньской ели //Тр. Ин-та зоологии и паразитологии Ан Киргизской ССР. 1956. Вып. 5. С. 73-77 — https://www.zin.ru/aNIMAliA/Coleoptera/rus/pesdjv39.htm. Муравей-жнец Messor barbarus как индикатор грунтовых вод в зоне пустыни // Тр. ин-та зоол. и паразитол. АН КазССР. 1957. № 6. С. 197—199. К вопросу о сигнализации муравьев // Энтомол. обозр. 1958. Т. 37, № 3. С. 557—562. Очерки по биологии муравьев. 1. // Уч. зап. биол.-почв. факультета Киргизск. ун-та. Фрунзе, 1958. № 7. С. 295—300. Поведение как фактор эволюции общественной жизни муравьев // Докл. сов. по общим вопросам биологии. Томск, 1959. С. 89—91. Об активности иксодовых клещей. // В кн.: Сообщ. Дальневост. фил. им. В. Л. Комарова. Сиб. отд. АН СССР. Владивосток, 1959.-Вып. 11.-С. 150—151. Влияние человека и лесных пожаров на лесного рыжего муравья // Вопр. охраны Западной Сибири. Новосибирск, 1960. Вып. 2. С. 51—61. 466. К вопросу о мирмекофильных растениях // Бюл. МОИП, отд. биол. 1961. Т. 66, № 5. С. 98—101. Material on sexual biology of the ant Formica rufa L. // Ins. Soc. 1961. Vol. 8, N 1. P. 23—30. Материалы по фауне муравьев среднего и нижнего течения р. Или // Тр. Ин-та зоол. АН Каз. ССР. 1962. Т. 18. С. 163—176. О внутривидовых отношениях рыжего лесного муравья Formica rufa (Hymenoptera, Formicidae) // Энтомол. обозр. 1962. Т. 41, № 1. С. 83—93. On intraspecific relations of Formica rufa L. (Hymenoptera, Formicidae) // Entomol. Rev. 1962. Vol. 41. P. 47—51. О различных формах общественной жизни муравья-древоточца Camponotus herculeanus L. // Бюл. МОИП, отд. биол. 1962. Т. 67, № 3. С. 122—124. On some features of behavior of the ant Formica rufa L. infected with fungous disease // Ins. Soc. 1962. Vol. 9, N 2. P. 173—179. Опыты переселения рыжего лесного муравья с целью охраны леса от насекомых-вредителей // Тр. Комиссии по охране природы СО АН СССР. 1962. Т. 1. С. 174—182. A new ant Polyergus nigerrimus Marik. sp. n. (Hymenoptera, Formicidae) and some features of its biology // Entomol. Rev. 1963. Vol. 42. P. 58—59. Биология муравья Formica sanguinea Latr., обитающего в лесах Тянь-Шаня // V сов. ВЭО: Сб. тез. докл. 1963. С. 31—32. Кроваво-красный муравей Formica sanguinea Latr. как разоритель муравейников рыжего лесного муравья Formica rufa L., переселяемых для защиты леса от насекомых-вредителей // Симп. по использ. муравьев для борьбы с вредителями сельск. и лесн. хоз-ва. М., 1963. С. 10—13. Новый вид муравья Polyergus nigerrimus Marik., sp. n. (Hymenoptera, Formicidae) и некоторые черты его биологии // Энтомол. обозр. 1963. Т. 42, № 1. С. 110—114.