Жозе Мартініану де Аленкар (1 травня 1829 — 12 грудня 1877) — бразильський адвокат, політик, оратор, письменник і драматург. Вважається одним із найвідоміших і найвпливовіших бразильських романтичних письменників ХІХ століття, і головним представником літературної традиції, відомої як «індіанізм». Іноді підписував свої твори псевдонімом Еразмо (Erasmo).
Життєпис Жозе Мартініану де Аленкар народився в баірро Мессежана, місто Форталеза, штат Сеара, 1 травня 1829 року в сім'ї колишнього священика (а пізніше політика) Жозе Мартініану Перейра де Аленкара і його кузини Ани Жозефіни де Аленкар.
Переїхавши до Сан-Паулу в 1844 році, він закінчив Юридичний факультет університету Сан-Паулу в 1850 році і почав правничу кар'єру в Ріо-де-Жанейро.
На запрошення свого друга, Франсіско Отавіано, він став співробітником журналу Correio Mercantil. Він також написав багато хронік для Diário do Rio de Janeiro і Jornal do Commercio. Аленкар зібрав всі хроніки, які він писав для цих газет, в 1874 році під назвою Ao Correr da Pena.
Аленкар пов'язаний з Консервативною партією Бразилії і був обраним загальним депутатом штату Сеара. З 1868 до 1870 року він був міністром юстиції Бразилії. Також він планував стати сенатором, але Педру II (імператор Бразилії) так ніколи і не призначив його, під приводом того, що Аленкар надто молодий; через свою чутливість, пізніше він відмовився від політики.
Він був дуже близьким другом також відомого письменника Машаду де Ассіса, який в 1866 році написав статтю, вихваляючи його роман «Ірасема», що був опублікований за рік до цього, і порівнював його індіаністські твори з Ґонсалвесом Діасом, кажучи, що «Аленкар в прозі, як Діас в поезії».
У 1864 році він одружився з Джорджиною Аугустою Кокрейн, дочкою ексцентричного британського аристократа. Вони мали шістьох дітей — Аугусто (міністр закордонних справ Бразилії в 1919 році, а також посол Бразилії в Сполучених Штатах з 1920 по 1924), Кларісса, Сесі, Еліза, Маріу (журналіст і письменник) і Аделія.
Аленкар помер у Ріо-де-Жанейро в 1877 році від сухот. На його честь був названий театр у Форталеза ().
Твори
Романи П'ять хвилин (Cinco Minutos, 1856) Маленька вдова (A Viuvinha, 1857) Гуарані (O Guarani, 1857) Lucíola (1862) Diva (1864) Ірасема (Iracema, 1865) Срібні копальні (As Minas de Prata, 1865—1866) O Gaúcho (1870) A Pata da Gazela (1870) O Tronco do Ipê (1871) A Guerra dos Mascates (1871—1873) Til (1871) Sonhos d'Ouro (1872) Alfarrábios (1873) Ubirajara (1874) O Sertanejo (1875) Senhora (1875) Encarnação (1893 — посмертно)
Театральні п'єси O Crédito (1857) Verso e Reverso (1857) O Demônio Familiar (1857) As Asas de um Anjo (1858) Mãe (1860) A Expiação (1867) O Jesuíta (1875)
Хроніки Ao Correr da Pena (1874)
Автобіографія Como e Por Que sou Romancista (1873)
Критика і полеміка Cartas sobre A Confederação dos Tamoios (1856) Cartas Políticas de Erasmo (1865—1866) O Sistema Representativo (1866)
Примітки
Посилання http://www.academia.org.br/?sid=239