Старонорвезька мова ( та ) — північногерманська мова, якою говорили в сучасній Норвегії та на Фарерських островах приблизно в 12-16 столітті. Походить від давньоскандинавської, розвинулась в норвезьку, фарерську мови та мову норн. Складалась з багатьох діалектів.
Періодизація
Історію старонорвезької мови можна розділити на три частини: У першому періоді, від 800 року до приблизно 1200 року, були лише невеликі відмінності між старонорвезькою та давньоісландською. В другому періоді (від близько 1200 року — до близько 1350 року) з'являються лише деякі відмінності. Основні відмінності з'являються в третьому періоді — в середині 14 століття.
Фонетичні особливості Однією з найбільш ранніх і важливих відмінностей між старонорвезькою і давньоісландською є втрата першого звуку в комбінаціях приголосних HL-, HN- і HR- приблизно в 11 столітті. Для прикладу: Українська Давньоісландська Старонорвезькакільце пошана, благовоління схилhringr hníga hlíðringr níga líð
Іншою особливістю є зникнення носових голосних в давньоісландській вже в 12 столітті.
Середньонорвезька
Чума, яка спустошувала Європу в середні віки дісталась до Норвегії 1349 року, померло більше 60 % населення , що могло прискорити розвиток мови. Мову Норвегії між 1350 і 1550 іноді називають середньонорвезькою. Вона зазнала ряду змін: граматика була спрощена, в тому числі відбулась втрата відмінків та дієвідмін. Крім того, в деяких діалектах з'явилась редукція голосних, більшість таких звуків в закінченнях вимовлялись як «е».
Фонематична структура також зазнала змін. Дентальний фрикативний звук þ і глухий ð зникли з норвезької мови, перетворившись на проривні t і d, відповідно.
Див. також Норвезька мова Фарерська мова Норн Староскандинавська мова
Примітки
Джерела Мови світу. Германські та кельтські мови «Kulturformidlingen norrøne tekster og kvad» «Medieval Nordic Text Archive» Організація роботи з середньовічними норманськими текстами «Dokumentasjonsprosjektet» Старонорвезький словник
Посилання