Павло Євгенович Грицак — (26 червня 1925, м. Перемишль – 2 квітня 1958, м. Нью-Йорк, США) — український історик.
Життєпис Народився в українському місті Перемишль у родині професора Перемишльської гімназії.
Під час Другої світової війни служив у дивізії СС «Галичина». Пройшов рекрутський вишкіл в Гайделяґеру і був призначений до важкої зенітної артилерії, також закінчив підстаршинський вишкіл протилетунської артилерії в Мюнхені у березні 1944 року.
Брав участь у битві під Бродами і в липні 1944 потрапив до большевицького полону, працював на шахтах вугілля недалеко Москви. В 1945 році, як колишній польський громадянин, був звільнений і висланий до Перемишля, місця його народження. У червні 1946 року дістався до Баварії.
Навчався в УВУ, Мюнхенському та Міннесотському (шт. Міннесота, США) університетах. Вивчав середньовічну історію в Фордемському університеті (м. Нью-Йорк) під керівництвом О.Галецького.
Автор праць з історії Галицько-Волинської Русі та спогадів, присвячених дивізії СС «Галичина» — «Вежі і кулемети» (Мюнхен, 1959).
Помер у Нью-Йорку (США).
Джерела та література Ясь О. В. Грицак Павло Євгенович // Ясь О. В.. Грицак Павло Євгенович // Павло Грицак – історик (100 років тому) Любомир Винар, Кент, США. ІСТОРИК ПАВЛО ГРИЦАК: ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ (У 50-ліття смерти)