Сере́на Джаме́ка Ві́льямс (; 26 вересня 1981, Сагіно, штат Мічиган) — американська професійна тенісистка, молодша сестра Вінус Вільямс.
Серена Вільямс народилася в Мічигані в сім'ї Річарда Вільямса та Орасіни Прайс і зростала в Каліфорнії та Флориді. Змалку батько готував Серену та її старшу сестру Вінус до кар'єри професійних тенісисток, і зрештою обидві сестри одна за одною стали першими ракетками світу. Серені належать два рекорди, пов'язані з цим званням: між першими двома періодами її перебування на першому рядку рейтингу WTA в одиночному розряді минув найтриваліший проміжок часу, а згодом вона стала найстаршою тенісисткою, що колись очолювала цей рейтинг. Вона була першою ракеткою світу 319 тижнів (третій показник за відкриту еру), а за кількістю тижнів поспіль — 186, з 18 лютого 2013 по 5 вересня 2016, поділяє рекорд зі Штеффі Граф. Серена Вільямс — чотириразова олімпійська чемпіонка: один раз в одиночному (2012) і тричі в парному (2000, 2008, 2012) розрядах, володарка некалендарного Великого шлему в одиночному і парному розрядах, а також єдина серед обох статей володарка кар'єрного «Золотого шлему» (перемоги на всіх чотирьох турнірах Великого шлему і Олімпійських іграх) в одиночному і парному розрядах. Серена перемагала на 39-ти турнірах Великого шолому: 23 рази в одиночному розряді, 14 разів у жіночому парному розряді та 2 рази в змішаному парному розряді. За кількістю титулів на цих турнірах в одиночному розряді вона посідає друге місце в історії жіночого тенісу і поступається лише Маргарет Сміт-Корт (24).
А ще вона п'ятиразова переможниця підсумкового чемпіонату WTA і рекордсменка жіночого професійного туру за сумою призових грошей. За межами корту Вільямс успішно займається бізнесом, заробляючи на рекламних контрактах у середньому 12 мільйонів доларів на рік і володіючи власною фірмою з виробництва спортивного одягу Aneres Designs. Вільямс бере діяльну участь у благодійних проєктах: на її гроші збудовано кілька шкіл в Африці, а в США виплачуються стипендії студентам коледжів.
Дитинство і родина Серена Вільямс — друга і молодша спільна дочка Річарда Вільямса та Орасін Прайс. Орасін мала трьох дочок від першого шлюбу — Етунду, Ішу і Ліндрею, дітей від першої дружини, Бетті, мав і Річард, але вони, на відміну від дочок Орасін, з його другою родиною не мешкали. Першою спільною дитиною Річарда й Орасін стала Вінус — у майбутньому, як і Серена, перша ракетка світу, разом з нею неодноразово вигравала турніри Великого шлему й Олімпійські ігри). У ранньому дитинстві Серена переїхала з сім'єю до Комптона, де почала грати в теніс, а в дев'ять років — до Вест-Палм-Біч (Флорида) .
За спогадами Серени, сім'я жила в цей час небагато: мати працювала медсестрою, а батько мав власну невелику охоронну фірму (сам Річард Вільямс пише, що охоронний бізнес дозволив йому на початок 80-х років відкласти на банківський рахунок понад 800 тисяч доларів, тож бідною він свою сім'ю вважати не може). Серена, яку в родині звали «Міка» (Meeka — пестливо-зменшувальне ім'я, утворене від її другого імені Jameka), жила з чотирма сестрами в одній кімнаті, де були два двоярусні ліжка. Отож Серені, як наймолодшій з дівчаток, доводилося щоночі спати в ліжку однієї зі старших сестер. Утім, вона розглядала це не як незручність, а як можливість емоційної близькости з сестрами. Втім, за спогадами Серени, до певного віку в неї був менталітет «принцеси» — їй, як наймолодшій, вибачали будь-які витівки й вся родина її всіляко балувала. Сама вона особливо любила найстаршу сестру, Етунду, і Вінус, яка змалку була для неї взірцем для наслідування. Вся родина була досить релігійною: Орасін, Свідок Єгови, прищепила цю віру дочкам, і всі вони тричі на тиждень відвідували місцеві Зали Царства, як в Каліфорнії, так і згодом у Флориді. Серена Вільямс і дотепер залишається вірянкою цього напрямку.
Попри релігійність, Річард і Орасін розлучилися 1999 року (хоча Серена не згадує про це в автобіографії, Джон Дж. Салліван з Нью-Йорк Таймс зазначає, що Річард бив дружину і зламав їй кілька ребер). 2009 року Річард Вільямс почав зустрічатися з Лакейшою Грем, якій тоді було 29 років — лише на рік більше, ніж Вінус, і на два більше, ніж Серені. Згодом він одружився з Лакейшею, і вона народила сина Ділана.
Спортивна кар'єра
Початок кар'єри (1985—1998) Річард Вільямс намагався тренувати всіх своїх дочок. Якщо Етунда виявилася мало придатною для спорту, то Іша мала добрі задатки, реалізувати які завадила хвороба спини, а Ліндрея зуміла пробитися в збірну коледжу. Але головний успіх прийшов до двох молодших дочок Вільямса.
У своїй автобіографії Серена Вільямс наводить сімейну легенду, згідно з якою тенісна кар'єра Вінус та її власна планувалися ще до їх народження. Одного разу Річард Вільямс випадково почув, що переможниця Відкритого чемпіонату Франції Вірджинія Рузіч одержала за перемогу в турнірі сорок тисяч доларів — більше, ніж він заробляв за цілий рік. Тоді він сказав дружині: «Ми маємо народити ще двох дітей і зробити з них тенісних зірок». Відтоді вони з Орасін почали посилено вивчати тенісну техніку, щоб у майбутньому передати ці навички дітям. У березні 1983 року, коли Вінус було менш як три роки, а Серені півтора, Річард перевіз сім'ю з безпечного Лонг-Біча, де щомісяця виплачував понад тисячу доларів іпотеки за величезний будинок, до нетрів Комптона (округ Лос-Анджелес). Однією з причин був факт, що місячна виплата за будинок в Комптоні була майже вдесятеро меншою, а це залишало більше грошей на тренування, але головним чинником було переконання Річарда, що тільки в негритянських гетто виростають справжні бійці, якими він хотів бачити своїх дітей.
Серена почала грати в теніс у три роки, коли її сім'я вже жила в Комптоні, слідом за старшою на 15 місяців Вінус. В автобіографії вона пише, що батько дав їй у руки ракетку стандартних розмірів (на дитячі ракетки грошей не було) і почав накидати їй через сітку м'ячі, поки вона не почала по них влучати. Надалі Серена стала регулярно брати участь у сімейних тренуваннях. Тренування проходили на громадських кортах. Річард Вільямс, який став першим тренером своїх дочок, згадує, що ці корти були в огидному стані — з гнилими й рваними сітками, їх потім замінили на сталеві. Навіть і за такі корти йому довелося витримати бій з місцевими наркоторгівцями, які уподобали цей район для свого бізнесу. Поступово тренування Вінус і Серени ставали інтенсивнішими, поки не стали відбуватися щоденно, зокрема на вихідних, по три-чотири години, а іноді й двічі на день — вранці перед школою, і після школи поки не стемніє.
Річард Вільямс від самого початку прагнув, щоб його дочки навчалися в найкращих майстрів. Серена згадує, що коли їй було сім, батько зумів організувати їм з Вінус персональне тренування з провідними тогочасними афроамериканськими тенісистками — Зіною Гаррісон і Лорі Макніл, а іншим разом записав їх на турнір «Молодість проти досвіду», де Вінус змогла зіграти проти чемпіонки Австралії 1938 року Додо Чені.
Як згадують і сама Серена, і її старша сестра, в дитинстві зовнішня відмінність між ними була разючою. Якщо Вінус «завжди була Вінус» — високою, могутньою, агресивною на корті — то Серена була маленькою і худою, але щосили намагалася не відставати в спортивному розвитку. У вісім років вона самостійно, без відома батька, записалася на участь у дитячому турнірі, в якому брала участь Вінус. У турнірі брали участь дівчатка віком до десяти років, і Серена була чи не наймолодшою серед гравчинь, проте зуміла дійти до фіналу, де розгромно програла Вінус. Хоча, як визнає Серена в автобіографії, на той момент вона об'єктивно грала гірше за сестру, її гіркота від поразки була такою великою, що Вінус запропонувала їй помінятися призами, сказавши, що їй завжди більше подобалося срібло, ніж золото. Вільямс-молодша досі зберігає кубок, який вона виміняла в сестри, на своєму столику біля ліжка. Надалі батько, щоб дочки не перетиналися одна з одною в офіційних змаганнях, записував Вінус у вікову групу до 12 років, а Серену — на одну вікову категорію молодше. Коли Вінус було 10, а Серені 9 років, Річард розіслав листи до провідних тенісних шкіл США, запрошуючи тренерів приїхати й подивитися на його дочок. Єдиним, хто відгукнувся на пропозицію, був Рік Маччі — керівник тенісної академії з Флориди. Гра дівчаток так вразила Маччі, що він погодитися їх навчати безкоштовно, і Вільямси переїхали до Флориди.
1991 року Серена посідала перший рядок у національному рейтингу серед дівчаток віком до 10 років з балансом перемог і поразок 46-3, але після цього в юніорських змаганнях участи не брала аж до початку професійної кар'єри. Річард припинив участь дочок у молодіжних турнірах, бо побоювався, що в них розвинеться зіркова хвороба й водночас не хотів занадто ранньої професіоналізації, через яку дівчатка були б позбавлені звичайного дитинства (він погодив це рішення з Ріком Маччі, у якого тоді займалися Вінус і Серена). Цей же підхід «передусім сім'я» він сповідував і надалі, коли Вінус і Серена перейшли під опіку тренера Дейва Райнеберга, який працював з ними в 1990-х роках: коли Річардові здавалося, що його дочки перевантажують себе, тоді він влаштовував перерву в тренуваннях на день, а то й на тиждень. Зате іншим разом під час тренувань він поводився якнайсуворіше: Райнеберг згадував, що коли Річард виконував функції лайнсмена в тренувальних матчах Серени, він зумисне підсуджував її суперниці, щоб «загартувати» дочку, і часом такі тренування закінчувалися істериками з киданням ракеткою.
Свій перший матч на професійному турнірі Вільямс-молодша провела в 14 років, у листопаді 1995 року у Квебеку. На відміну від Вінус, яка на своєму дебютному турнірі за рік до цього не лише пройшла до другого кола, але й ледь не перемогла в ньому другу ракетку світу Аранчу Санчес-Вікаріо, для Серени перша гра на професійному рівні закінчилася розгромною поразкою, що свідчило про її тодішню неготовність до таких змагань. Однак цей єдиний матч забезпечив їй можливість у наступні два роки й далі виступати в професійних турнірах, адже з 1996 року набули чинности нові вікові обмеження, за якими участь у професійному турі ставала можливою лише з 16 років. Тепер же Серена могла тренуватися далі й чекати на свій час. Після поразки у Квебеку вона не виступала понад рік, продовжуючи посилено тренуватися в Райнеберга, де до них з сестрою долучилася колишня тенісистка з першої десятки рейтингу Кеті Ріналді-Станкел. Нарешті, 1997 року Серена знову почала виступати в професійному WTA-турі, і вже в березні її батько зробив для преси гучну заяву, передбачивши, що вона буде небезпечнішою суперницею для інших тенісисток, ніж її старша сестра, бо вона агресивніша і універсальніша. Серена стала швидко просуватися вгору в тенісній ієрархії. Вже до кінця свого першого сезону вона здолала шлях у рейтингу від 453-го до 99-го місця. На турнірі WTA в Чикаго Серена, яка посідала 304-те місце в рейтингу, вийшла у півфінал після перемог над двома суперницями з першої світової десятки — Марі П'єрс і Монікою Селеш. Ці перемоги зробили її володаркою найнижчого місця в рейтингу в історії, якій вдалося обіграти двох суперниць з Top-10 на одному турнірі (цей рекорд через 12 років побила Кім Клейстерс, яка поверталася в професійний теніс)Біографія: огляд кар'єри на сайті WTA.