Вальдемар Ауреліано де Олівейра Фільйо (), більш відомий як Мазіньйо (, 26 грудня 1965, Гуаружа) — бразильський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за німецьку «Баварію», японські «Касіма Антлерс» і «Кавасакі Фронталє» та ряд бразильських клубів, а також національну збірну Бразилії, у складі якої став срібним призером Кубка Америки.

Клубна кар'єра У дорослому футболі дебютував 1985 року виступами за команду клубу «Сантус», взявши участь лише у 9 матчах чемпіонату.

Згодом з 1987 по 1991 рік грав з поперемінним успіхом у складі бразильських клубів «Санту-Андре», «Сан-Бенту», «Атлетіку Паранаенсе» та «Брагантіно». З останнім клубом Мазінью виграв чемпіонат штату Сан-Паулу в 1990 році.

На початку 1991 року в Південну Америку вирушила делегація «Баварії», очолювана менеджером Улі Генессом, спільно з тренером Юппом Гайнкесом і його помічником Егоном Коордес. Їхньою метою було знайти першого бразильця для «рекордмайстера», суперзірку, яка може зробити з м'ячем все, що завгодно. «Баварська трійця» повернулася в Мюнхен з двома гравцями: ними стали Бернардо Фернандес да Сілва і Мазінью. Вони хотіли взяти тільки Мазінью, але тут у справу втрутилися агенти і порадники: два бразильця йшли в одному комплекті, так що довелося взяти обох.

Якраз у свій дебют, 14 серпня 1991 року, на 89 хвилині гри він приніс своїй команді перемогу 1:0 проти «Фортуни» (Дюссельдорф). Але потім пройшли 4 безгольові тижня. Журналісти постійно писали, що він повинен нарешті відплатити за прекрасне ставлення до його персони. Всього у 28 іграх, які він зіграв в своєму першому сезоні, бразилець забив вісім голів, а також по два рази відзначався в матчах кубку та єврокубку.

У наступному сезоні Мазінью провів свою одну з найважливіших ігор у Німеччині. 12 вересня 1992 року в другому раунді Кубка Німеччини «Баварія» зустрічалася з дортмундською «Боруссією». Мазінью був на висоті в тій грі: на 58 хвилині матчу він вивів «мюнхенців» вперед 2:1, і він був близький до того, щоб стати героєм того матчу, але за шість хвилин до кінця Стефан Шапюїза зрівняв рахунок. Гра продовжилася в серії одинадцятиметрових ударів. Команди забили свої перші три удари. Настала черга Мазінью, який пробив прямо в праву штангу, через що «Баварія» була переможена, а Мазіньо в подальшому зміг відзначитися лише двічі в Бундеслізі до 1995 року.

Історія могла повернутися в кращу сторону влітку 1994 року, коли Джованні Трапаттоні вигнав єдиного колумбійського легіонера в історії клубу Адольфо Валенсію, а Мазінью, який останні місяці провів в оренді в бразильському «Інтернасьйоналі» і в другій команді «Баварії», зайшов в офіс команди на Зебенер-штрассе і сказав: «Тепер я буду забивати! Я потрібен Трапаттоні!». Він розповідав, що хоче переїхати до Мюнхена, побудувати віллу і перевезти свою дружину Клаудію і синів Майкла і Брайана 15 вересня з Сан-Паулу в Німеччину. Власне кажучи, вони приїхали, але будинок був недобудований, а через кілька тижнів після їх прибуття нападник зіграв свою останню гру у футболці «Баварії». Його замінили на 34 хвилині на Томаса Штрунца у дербі проти «Мюнхен 1860». Кількома днями раніше був представлений його наступник Жан-П'єр Папен. Він теж підійшов до мікрофона на Зебенер-штрассе і сказав: «Тут здорово! Тут мій світ!».

Після цього Мазінью повернувся на батьківщину і протягом 1995 року грав за «Фламенго», ставши з клубом володарем Кубка Гуанабара.

1996 року уклав контракт з японським клубом "Касіма Антлерс, у складі якого провів наступні п'ять сезонів своєї кар'єри гравця, вигравши за цей час сім національних трофеїв, після чого ще сезон провів у «Кавасакі Фронталє».

Завершив професійну ігрову кар'єру 2001 року у клубі «Брагантіно», у складі якого вже виступав раніше.

Виступи за збірну 13 грудня 1990 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в товариській грі проти збірної Мексики у Лос-Анджелесі.

У наступному році у складі збірної був учасником Кубка Америки 1991 року у Чилі, де разом з командою здобув «срібло».

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 2 роки, провів у формі головної команди країни 9 матчів, забивши 2 голи.

Статистика

|1985||rowspan="4"| «Сантус»||rowspan="7"|Серія A||6||0||||||||||6||0 |- |1986||3||0||||||||||3||0 |- |1987||0||0||||||||||0||0 |- |1988||0||0||||||||||0||0 |- |1989|| «Атлетіку Паранаенсе»||11||3||||||||||11||3 |- |1990||rowspan="2"| «Брагантіно»||12||2||||||||||12||2 |- |1991||21||6||||||||||21||6

|1991/92||rowspan="3"| «Баварія»||rowspan="3"|Бундесліга||28||8||1||2||4||2||33||12 |- |1992/93||17||3||2||2||colspan="2"|-||19||5 |- |1993/94||1||0||0||0||0||0||1||0

|1993||rowspan="2"| «Інтернасьйонал»||rowspan="2"|Серія A||9||2||||||||||9||2 |- |1994||0||0||||||||||0||0

|1994/95|| «Баварія»||Бундесліга||3||0||0||0||1||0||4||0

|1995|| «Фламенго»||Серія A||0||0||||||||||0||0

|1995||rowspan="5"| «Касіма Антлерс»||rowspan="6"|Джей-ліга||9||4||2||2||colspan="2"|-||11||6 |- |1996||19||11||3||3||13||2||35||16 |- |1997||31||22||5||7||12||6||48||35 |- |1998||24||9||4||1||4||2||32||12 |- |1999||17||6||2||0||1||0||20||6 |- |2000|| «Кавасакі Фронталє»||8||1||0||0||1||1||9||2

|2001|| «Брагантіно»||Серія B||0||0||||||||||0||0 62||13||||||||||62||13 49||11||||||||||49||11 108||53||16||13||31||11||155||77 219||77||16||13||31||11||266||101

Досягнення Чемпіон штату Сан-Паулу: «Брагантіно»: 1990 Чемпіона штату Ріу-Гранді-ду-Сул: «Інтернасьйонал»: 1994 Володар Кубка Гуанабара: «Фламенго»: 1995 Чемпіон Японії: «Касіма Антлерс»: 1996, 1998 Володар Кубка Імператора: «Касіма Антлерс»: 1997 Володар Кубка Джей-ліги: «Касіма Антлерс»: 1997 Володар Суперкубка Японії: «Касіма Антлерс»: 1997, 1998, 1999 Збірні Срібний призер Кубка Америки: 1991

Примітки

Посилання