Фрідріх Єкельн (; 2 лютого 1895, Горнберг — 3 лютого 1946, Рига) — німецький офіцер Ваффен-СС і Поліції, обергруппенфюрер СС і генерал Ваффен-СС і поліції, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям.

Ранні роки Фрідріх Єкельн народився 2 лютого 1895 року в місті Горнберг у родині промисловця. 1 жовтня 1913 року вступив в армію. Був учасником Першої світової війни. За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 2-го класу. Демобілізований у 1919 році.

1 жовтня 1929 року Єкельн вступив у НСДАП (партійний квиток № 163 348), співробітник політичної організації НСДАП. 15 березня 1930 року Фрідріх вступив в СС (службове посвідчення № 4 367) штурмбаннфюрером, служив у загоні СС в Ганновері. У 1932 році обраний депутатом Рейхстагу від Східного Ганновера.

При введенні посад вищих керівників СС і поліції 28 червня 1938 року одержав цей пост в області «Центр» (Ганновер), що об'єднувала територію XI військового округу.

Друга світова війна У травні 1940 року був призначений командиром 1-го батальйону 2-го піхотного полку СС «Тотенкопф» у складі моторизованої дивізії СС «Тотенкопф». Фрідріх Єкельн узяв участь у Французькій кампанії і в боях на Східному фронті.

З 23 червня 1941 року був вищим керівником СС і поліції на Півдні Росії. Один з організаторів масового терору в Україні (в тому числі масових вбивств у Бабиному Яру (Київ), Рівному та Дніпропетровську). У серпні 1941 доповів про знищення 44 125 євреїв.

З 1 жовтня 1941 був вищим керівником СС і поліції на Півночі Росії (зі штаб-квартирою в Ризі), з 12 грудня 1941 року також і командиром оберабшніта СС «Остланд». Один з організаторів терору, масових вбивств місцевого населення, депортацій на території Литви, Латвії, Естонії та частини Білорусі.

Користуючись підтримкою місцевих націоналістів, керував широкомасштабним знищенням євреїв у країнах Балтії. Очолив керівництво антипартизанськими операціями, сформувавши бойову групу «Єкельн». У міру наближення фронту до території Балтії бойову групу «Єкельн» почали використовувати для «затикання дірок на фронті».

У червні — липні 1944 року командував VI ваффен-армійським корпусом СС (латиським). 1 березня 1945 року призначений командиром V добровольчого гірського корпусу СС, на чолі якого брав участь у боях у Східній Пруссії і обороні Берліна. 2 травня 1945 року був узятий у полон у Берліні радянськими військами.

Життя після війни На Ризькому процесі за воєнні злочини засуджений військовим трибуналом Прибалтійського військового округу до смертної кари. Повішений 3 лютого 1946 року в Ризі.

Звання

Анвертер СС (1 грудня 1930) Манн СС (5 січня 1931) Штурмбанфюрер СС (31 березня 1931) Штандартенфюрер СС (22 червня 1931) Оберфюрер СС (20 вересня 1931) Группенфюрер СС (4 лютого 1933)

Обергруппенфюрер СС (13 вересня 1936) Генерал Поліції (1 квітня 1941) Генерал Ваффен-СС (1 липня 1944)

Нагороди

Перша світова війна

Залізний хрест 2-го класу Медаль Військових заслуг Карла-Фрідріха Почесний хрест князівського ордена дому Гогенцоллернів Почесна згадка у газеті Німецької імперської армії Нагрудний знак військового пілота (Пруссія) Нагрудний знак «За поранення» в чорному

Міжвоєнний період

Знак учасника зльоту СА в Брауншвейзі 1931 Цивільний знак СС (№1 981) Почесний кут старих бійців (1934) Почесний хрест ветерана війни з мечами Йольський свічник (16 грудня 1935) Кільце «Мертва голова» (1 грудня 1937) Почесна шпага рейхсфюрера СС (1 грудня 1937) Почесний кинджал СС Спортивний знак СА в бронзі Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1939) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»

Друга світова війна

Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (28 вересня 1940) 1-го класу з мечами (27 січня 1942) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (жовтень 1941) Залізний хрест 1-го класу (12 травня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (29 червня 1942) Знак «За поранення» в сріблі (27 червня 1942) Німецький хрест в золоті (19 грудня 1943) як обергруппенфюрер СС і генерал Поліції і командир бойової групи «Єкельн»; Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Лицарський хрест (27 серпня 1944) як обергруппенфюрер СС і генерал Ваффен-СС і Поліції і командир бойової групи «Єкельн»; Дубове листя (№ 802) (8 березня 1945) як обергруппенфюрер СС і генерал Ваффен-СС і Поліції і командувач V добровольчого гірського корпусу СС. Знак гау (Баден) Медаль «За вислугу років в НСДАП» в сріблі та бронзі (15 років) Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років) Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го класу

Галерея

Примітки

Джерела

Schulz, Andreas, Wegmann Günter, Zinke, Dieter: Die Generale der Waffen-SS und Polizei: Lammerding-Plesch, Biblio-Verlag, 2003, ISBN 978-3-7648-2375-7.

Yerger, Mark C. (2005). German Cross in Gold Holders of the SS and Police, Volume 2, "Das Reich: " Karl-Heinz Lorenz to Herbert Zimmermann. San Jose, CA: R. James Bender Publishing. ISBN 0-912138-99-8

Ezergailis, Andrew (1996). The Holocaust in Latvia 1941–1944 – The Missing Center, Historical Institute of Latvia (in association with the United States Holocaust Memorial Museum) Riga. ISBN 9984-9054-3-8. Fleming, Gerald (1984) Hitler and the Final Solution, University of California Berkeley. ISBN 0-520-05103-3 FELLGIEBEL, W.P., Elite of theThird Reich, Helion & Company Limited, Solihull, 2003. PATZWALL, K. & SCHERZER, V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001. Miller, Michael D. & Collins, Gareth. ”SS-Obergruppenführer & General der Polizei (H–L)” (på engelska). Axis Biographical Research.