Лідія Сильвестрівна Крушельницька, до шлюбу Каратницька (10 травня 1915, м. Кути, нині смт Косівського району Івано-Франківської області — 4 березня 2009, м. Нью-Йорк, США) — українська акторка, співачка (сопрано), режисерка, театральна діячка. Дружина Л. Крушельни­ць­кого. Заслужений діяч мистецтв України (2002). Орден княгині Ольги III ступеня (2007). Премія «Наш родовід» НСТДУ (1997).

Життєпис Закінчила Консервато­рію ім. С. Монюшка (1937, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ), Львівську консерваторію (1939; клас вокалу А. Дідура; клас драми Ч. Кжижановського). Дебютувала 1938 на сцені Львівського оперного театру.

Працювала від 1943 у Станіславському українському драматичному театрі ім. І. Франка.

1944 — емігрує до Австрії. У Відні вивчала вокал у П. Зінґер-Буріан, від 1945 була солісткою чоловічого хору «Муза».

1946—1947 — брала уроки у С. Сальватті (Літня академія Моцарта в За­льцбурзі).

1949 — емігрувала до США.

1950—1965 — акторка Театру-студії Й. Гірняка та О. Добровольської; від 1965 — керівниця і режисерка Студії мистецтва слова (обидві — Нью-Йорк). Здійснила низку постановок за творами Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Л. Кос­тенко.

Співпрацювала з В. Клехом, Р. Приймою-Богачевською, І. Соневицьким, М. Шуст, О. Ко­­вальчук-Івасівкою. Гастролюва­ла в Україні (1991, 2002).

Доробок Ролі: Оксана («Бояриня» Лесі Українки), Палажка («Мартин Боруля» І. Кар­пенка-Карого), Аміна («Ясні зорі» Б. Грін­ченка), Ельміра («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра), Мати (фільм «Подорож у сутінки» режисера Юрія Миськіва). Партії: Оксана («Запорожець за Ду­наєм» С. Гулака-Артемовського), Зібель («Фауст» Ш. Ґуно). Вистави: «Лісова пісня» (1970; 1996, також роль Русалки), «Триптих» (1983) Лесі Українки,

«Казка старого млина» С. Черкасенка (1972), «Псалми Дави­дові» (1974), «Великий льох» (2002) за Т. Шевченком, «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького (1975), «Склянка води» Е. Скріба (1976), «Іван Вишенський» за І. Франком (1977), «Чорна Пантера та Білий Ведмідь» В. Винниченка (1980), «Троянові діти» за Н. Забілою (1983), «Слуга двох панів» К. Ґольдоні (1985), «Ярослав Муд­рий» І. Кочерги (1988; до 1000-ліття хрещення України), «Патетична соната» М. Куліша (1992; 1994).

Джерела Чапленко Н. Студія мистецького слова // Наше життя. 1970. Ч. 2; Во­­лянська Л. Тріумф Лідії Крушельниць­кої і її студії // Свобода. 1980, 13 груд.; Навроцька Х. Слово про Лідію Кру­шель­ниць­ку // Наше життя. 1989. Ч. 4; Гайдабура В. Летючий Корабель Лідії Крушельницької. К., 2006.

Посилання Енциклопедія Сучасної України