Пано́вичі — село в Україні, у Підгаєцькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на південному заході району. До 2020 р. було підпорядковане Гнильченській сільраді. До 1990 року належало до Бережанського району.
Населення — 169 осіб (2007).
Історія
Перша писемна згадка — 1395.
З 1854 року до адміністративної реформи 1867 року село перебувало у складі Бурштинського повіту Бережанського округу коронного краю Королівство Галичини і Лодомерії.
У 1867 - 1918 рр. у складі Підгаєцького повіту.
У серпні 1944 в Пановичах відбувся бій сотні «Сірі вовки» - «Сіроманці» та чоти сотні «Орли» (командир «Бистрий») із більшовиками.
З 15 на 16 серпня 1944 року на Храмовий празник відбувся напад на мирне населення в с. Пановичі групи осіб, які входили в угрупування «Ястрибки». В дане угрупування увійшли: військові Червоної Армії, військові Армії Крайової, а також - кримінальні елементи Підгаєччини, а також партизани Червоної Армії Мєдвєдєва та з'єднання Ковпака Сидіра. Всі дії були узгодженні із керівництвом НКВД та під контролем в міста Підгайці. В даному селі проживали жителі за національністю - поляки, і лишень кілька хат були за національністю - українці. Напад був підготовлений із села Гнильче військовим, диверсійним підрозділом «Ястребки». В ході диверсійних робіт НКВД м. Підгайці було вбито 60 місцевих жителів, хати пограбовано і спалено. Решта населення врятувалося втечею до м. Підгаєць. Даний підрозділ в народі отримав назву "Бандити з Гнильчого". А серед місцевого населення була поширена пропаганда - «Бандерівці». Причини створення різанини між селами Підгаєччини - Гнильче та Пановичі: 1. План НКВД стосовно повернення поляків до Польщі; 2. Скомпроментувати ОУН-УПА - «Бистрого», «Орла», яка начеб то вбивала своїх у свіпраці з НКВД та Армією Краєвою; 3. Вбивство зв'язкового ОУН-УПА - МУЛЯКА, яке було «перенаправлено», як дії поляків проти українців. 4. Відповідні дії- різанина поляків супроти ОУН-УПА та українців, які стали жертвами диверсійної роботи НКВД, підпільників Ковпака С., Медвєдьєва Д.
Залишилось двоє свідків, які можуть довести правду стосовно УКРАЇНО-ПОЛЬСЬКОГО протистояння: 1. Залишився проживати на територіях Підгаєччини у зв'язку із сімейними обставинами , за національність. українець, військовий ЧА і поляк, свідок, який був запроторений до ВОРКУТАЛАГ, а піжніше перебрався до рідної Польщі.
Дані дії НКВД стосовно різанин у селі Біла Криниця та с. Детятин (М. Галич) були попереджені військовими ОУН-УПА. Таким чином злочини вдалося попередити і запобігти, а сотні сімей вдалося врятувати і добровільно зі згодою двох сторін переправити до Польщі. Більшість поляків були дуже вдячні українцям стосовно спасіння своїх життів до створення ПРОПОГАНДИ СРСР проти українців та ОУН-УПА.
З 1991 року в складі незалежної України.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Підгаєцької міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Підгаєцького району, село увійшло до складу Тернопільського району.
Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610791, розташована у приміщенні клубу.
Результати зареєстровано 62 виборці, явка 83,87%, найбільше голосів віддано за «Європейську Солідарність» — 65,38%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 21,15%, за «Голос» — 7,69%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Тарас Юрик (Європейська Солідарність) — 67,31%, за Петра Репелу (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 17,31%, за Василя Мартюка (Голос) — 9,62%.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська132100%
Пам'ятки
Поселення «» (ранній залізний вік);
Є церква святих верховних апостолів Петра і Павла(реконструйована з костьолу, 1935).
Встановлено пам'ятний знак Борцям за волю України.
Соціальна сфера
Діють бібліотека, ФАП. Галерея
Примітки
Література