«Орлеанська діва» ()Французское («девственница») в классическом языке — сниженное слово по сравнению с («дева»); тем не менее, в средневековую эпоху обычным эпитетом Жанны было именно , и так она называется в апологетических сочинениях, в том числе в пародируемой Вольтером поэме Шаплена. — сатирична пародійна поема Вольтера, де події життя національної героїні (тоді ще не канонізованої) Жанни д'Арк представлені в бурлескному жанрі, настільки ж іронічно зображені французькі лицарі і церква.
Видана анонімно, «Діва» стала одним з найпопулярніших непідцензурних творів Вольтера, здобула популярність і за межами Франції як зразок скептично-іронічного «вільнодумства» XVIII століття. «Орлеанська діва» була однією з улюблених книг молодого Пушкіна, він наслідував її в «Руслані і Людмилі», почав її переклад, а згодом присвятив «злочинній поемі» свій останній твір, досить критичний на адресу Вольтера.
Незважаючи на заборони, «Орлеанська діва» читалася в широких верствах освіченої публіки і була найпопулярнішим тогочасним твором про Жанну д'Арк.
Створення та публікація Згідно з авторською передмовою (під ім'ям «Апулея Ризорія Бенедиктинця», — «сміхотливий»), Вольтер почав писати «Орлеанську діву» біля 1730 року. За свідченнями сучасників, задум виник у нього у відповідь на пропозицію одного зі знайомих краще викласти тему створеної в середині XVII століття поеми Жана Шаплена «Незаймана, або Звільнена Франція: героїчна поема». Поема Шаплена, наповнена філософськими міркуваннями, була засуджена сучасниками і нащадками як еталон бездарного і нудного твору. Вольтер вирішив спародіювати Шаплена не для легального друку, однак робота протікала повільно й залишилася незавершеною. Відомо, що автор планував поповнити відомий нам текст ще новими епізодами, але так і не реалізував плану повністюVoltaire, p.14.
За життя автора «Орлеанська діва» друкувалася анонімно у різних країнах Європи (за списками різної якості). Перше анонімне видання вийшло у Франкфурті в 1755 році; це видання, що містить численні спотворення і вигадані іншим автором еротичні епізоди, обурило Вольтера, на що він згодом спеціально вказав у передмові до поеми. Існує точка зору, що ці фрагменти все ж належали Вольтеру, але він вирішив таким чином від них відректися, «очистивши» текстSchlosser, p.265. У 1756 році в Парижі вийшло друге підпільне анонімне видання, також не цілком достовірним текстом. Авторизованим вважається видання 1762 року в Женеві (неодноразово перевидавалося), на якому Вольтер також не вказав свого імені з міркувань обережності. Крім того, списки поеми, що відносяться до різних редакцій, охоче поширювалися самим автором серед письменників та філософів, а також кореспондентів із найвищих класів суспільстваSchlosser, p.264. У передмові від імені «Апулея Ризорія» Вольтер говорить, посилаючись на свого шанувальника, прусського короля Фрідріха Великого: Незважаючи на те, що в женевському виданні Вольтер пом'якшив сатиру на духовенство, а в передмові помітив, що його поема поступається (в тому числі і в релігійному відношенні) сміливості італійських поетів Пульчи та Аріосто та раблезіанським непристойностям, відразу ж після його виходу «Орлеанська діва» була внесена Римсько-католицькою церквою в «Індекс заборонених книг». Протягом XVIII—XIX ст. в різних країнах «Орлеанська діва» також неодноразово піддавалася цензурним заборонам, її видання конфісковувались і спалювалисяHeimann, p.13.
Сюжет
Вольтер травестує сюжет діви-воїтельки, випинаючи його еротичний підтекст — «під спідницею» Жанни зберігається «ключ від взятого в облогу Орлеана і від доль всієї Франції». Вороги Франції полюють за цнотою Жанни, не відстають від них у розпусті і французькі служителі, що оточують Жанну; вона дає їм відсіч то за допомогою кулаків, як сільська дівчина, то користуючись різними хитрощами.
Примітки
Література Espinasse, Francis (2004). Life of Volatire. Kessinger Publishing. ISBN 141792151X. Heimann, Nora M. (2005). Joan of Arc in French Art and Culture (1700—1855). Ashgate Publishing, Ltd.. ISBN 0754650855. Schlosser, Christoph Friedrich (1843). History of the Eighteenth Century and of the Nineteenth Till the Overthrow of the French Empire With Particular Reference to Mental Cultivation and Progress. Chapman and Hall. Standish, Frank Hall (1821). The Life of Voltaire. Andrews J.. Voltaire (1843). A Philosophical Dictionary. W. Dugdale.