Е́ндрю Ка́рнеґі (; 25 листопада 1835, Данфермлін — 11 серпня 1919, Ленокс) — американський підприємець, мультимільйонер. На початку ХХ століття — найбагатша людина у світі, також один з найбагатших людей усіх часівFinance.ua: «Найбагатша людина в історії володіла власним капіталом у $400 млрд », 16.10.2012.

Життєпис У епоху промислової революції він був втіленням американської мрії. Карнеґі народився в Шотландії в 1835 році в сім'ї ткачів. У 1848 році він емігрував до США. Попрацювавши якийсь час кур'єром в Піттсбурзі, він влаштовується у відділення Пенсільванської залізниці, де швидко отримує відповідальну посаду. Під час Громадянської війни в США (1861—1865 рр.) він контролював залізничний транспорт військ Півночі. Після закінчення військових дій, він покинув відділення і збільшив свій статок, вклавши гроші в будівництво залізних мостів, що замінили дерев'яні конструкції. Пильно стежачи за технічним прогресом, він незабаром кинув це заняття для того, щоб присвятити себе виробництву сталі, ставши найбільшим металургійним магнатом у світі.

Ендрю Карнеґі не був типовим промисловцем, оскільки дозволяв своїм працівникам об'єднуватися в профспілки, водночас зобов'язуючи їх працювати в найважчих умовах. Будучи прихильником теорії соціального дарвінізму Герберта Спенсера, Карнеґі був переконаний, що більшість людей можуть збити свій статок при наявності необхідної освіти та старанності. При цьому він вважав за необхідне надання допомоги бідним багатими. Він особисто профінансував будівництво трьох тисяч громадських бібліотек, які передав органам місцевого самоврядування. Він також заснував Технологічний інститут у Піттсбурзі, який сьогодні називається «Університет Карнеґі — Меллона» (). Приділяючи особливу увагу значущості міжнародного права в розв'язанні міжнаціональних конфліктів, Карнеґі також профінансував будівництво Палацу миру в Гаазі, де повинен був розміститися Міжнародний Арбітражний Суд.

У 1910 році з ініціативи короля металургії Ендрю Карнеґі створено Фонд міжнародного миру Карнегі (), який за одне сторіччя перетворився в один з найбагатших наукових центрів («») у світі. Фонд в порядку спадкоємності очолювали колишні керівники секретних служб. Він органічно пов'язаний з багатьма транснаціональними компаніями, що дозволяє йому робити зовнішньополітичні дослідження і просувати політику «ліберальних» економік в Росії і Латинській Америці.

Вислови Карнеґі й уривки з інтерв'ю Ендрю Карнеґі належить вислів «… людина, що помирає багатою, помирає в ганьбі» («»). «Накопичення багатства — найгірший різновид ідолопоклонства. Ніякий більше ідол не має такої руйнівної сили, як поклоніння грошам». «Найкращим спадком для молодої людини є народження в бідності (бо стане стимулом для діяльності)». «Головною метою (в благодійництві) є допомога тим, хто й сам допомагатиме собі. Ані окремі особи, ані окремі народи не стануть кращими після отримання милостині». З інтерв'ю на початку 20 століття: «Не треба мені заздрити. Я багата людина, ну й що з того? Мені 60 і в мене нема здоров'я. Я віддав би усі свої мільйони, аби вони повернули мені молодість і здоров'я. Якби це було можливим, то я, як Фауст, продав би душу Дияволу і віддав би усе, аби прожити ще одне життя».

Хронологія життя 1835 року — народився поблизу Единбурга (містечко Данфермлін) в родині ткача, Шотландія. 1848 р. — еміграція у США, де почав працювати на ткацькій фабриці. 1855 р. — помічник Томаса Скотта, голови Піттсбурзького відділення Пенсільванської залізниці. 1859 р. — сам отримав посаду голови Піттсбурзького відділення Пенсільванської залізниці в 24 роки. 1862 р. — фундував заснування компанії з будівництва залізних мостів «». 1875 р. — відкрив 1-й у США завод з виробництва сталі «». З 1875 р. річний прибуток Е. Карнеґі досяг $ 1 млн. 1889 р. — створив голдинґ «». 1892 р. — відбувся найбільший до того страйк працівників Е. Карнегі у США. Страйк жорстоко придушено — 9 людей вбито, 1.800 стали безробітними. 1900 р. — прибутки холдінга «Carnegie Steel» сягли позначки 40.000.000 доларів. 1901 р. — 66-річний Е. Карнеґі продає свій бізнес промисловому магнату на ім'я Джон Пірпонт Морган. Сам розпочинає благодійницьку діяльність. 1910 р. — заснував Фонд Карнегі для досліджень у галузі міжнародного права і просування ліберальних економік в країни, де їх немає. 1919 р. — помер у віці 83 роки від бронхопневмонії.

Бібліографія «На четвірці коней по Британії» (), 1883 «Навколосвітня подорож» (), 1884 «Торжество демократії» (), 1886 «Євангеліє заможності» (), 1889 «The Empire of Business», 1902 «The Secret of Business is the Management of Men», 1903 «James Watt», 1905 (у серії «Famous Scots Series») «Problems of Today», 1907 «Autobiography of Andrew Carnegie», 1920 (посмертне видання)

Галерея

Див. також 671 Карнеґія — астероїд, названий на честь цієї людини. Бібліотеки Карнеґі Фонд Карнеґі за міжнародний мир Університет Карнеґі — Меллона

Примітки

Джерела Joseph F. Wall, «Andrew Carnegie», Oxford 1970. Louis M. Hacker, «World of Andrew Carnegie 1865—1901», Lippincott 1968. MacKay, J. A. Little Boss: A life of Andrew Carnegie. 1997 — ISBN 1851588329. Nasaw, David. Andrew Carnegie. New York: The Penguin Press. 2006 — ISBN 1-59420-104-8.

Посилання

Автобіографія Ендрю Карнеґі Documentary: «Andrew Carnegie: Rags to Riches, Power to Peace» Archival material relating to Andrew Carnegie (матеріал Національного архіву Британії) Andrew Carnegie на Find a Grave Booknotes interview with Peter Krass on Carnegie, November 24, 2002. «Carnegie, Andrew». Encyclopedia Americana. 1920. «Carnegie, Andrew». Encyclopædia Britannica (11th ed.). 1911. Anne Lynch Botta (1900). «Carnegie, Andrew». Appletons' Cyclopædia of American Biography. Andrew Carnegie at Project Gutenberg Andrew Carnegie at Internet Archive Andrew Carnegie at LibriVox