Прапор Естонії () — національний символ Естонської Республіки, що відповідно до закону «Про державний прапор» являє собою прямокутне полотнище з трьох рівновеликих горизонтальних смуг синього, чорного та білого кольорів. Співвідношення ширини до довжини стяга становить 7:11, а стандартний розмір полотнища — 105 × 165 см. Неофіційно естонці називають свій національний прапор «sinimustvalge», що в перекладі на українську мову означає «синьо-чорно-білий».
Історія
Становлення національного прапора
Історія синьо-чорно-білого триколору починається у 80-х роках XIX століття. (29) вересня 1881 року у Дерпті учасниками установчих зборів студентської організації Дерптського університету «Віронія» () було затверджено прапор організації — синьо-чорно-білий стяг. Зокрема в протоколі засідання зборів зазначено:
Вибір синьо-чорно-білого триколору був зумовлений тим, що за традицією студентські товариства в Естонії обирали собі триколірні стяги. До того ж, кольори стяга нової організації не могли повторювати комбінації кольорів вже наявних, а поєднання синього, чорного й білого було унікальним, тому й задовільняло цю вимогу. Керівництво університету, німецькі студенти та міська влада негативно поставилися до створення «Віронії» — організації було відмовлено в реєстрації.
Неможливість легалізації корпорації породила ідею створення наукового товариства при університеті: (16) лютого 1883 було зареєстровано Естонського студентського товариства, якому було передано на зберігання синьо-чорно-білий стяг «Віронії». Однак попри цілком легальний статус студентському товариству було заборонено публічно використовувати триколор.
Перша спроба публічного використання синьо-чорно-білого стяга датується (7 квітням) 1882 року. Того дня студент теологічного факультету Дерптського університету Александр Миттус проїжджав містом в шапці кольорів прапора «Віронії». Миттус був зупинений представниками студентської спілки балтійських німців, згодом його доправили на квартиру, де шапка була розтоптана ногами.
Весною 1884 року товариству був подарований шовковий прапор великого розміру, створений з ініціативи Паули Херманн, її доньки Мійни та доньки вчителя Густава Беєрмана Емілії. Існує також інша версія цієї події. Відповідно до неї Емілія Беєрман придбала в Пилтсамаа три відрізи тканини кольорів прапора студентського товариства, зшила їх, її батько, Густав, змайстрував древко, а її брат Кристофер відвіз стяг до Дерпта.
(3 червня) 1884 року на запрошення пастора Бургарда Сперрлінгка до Отепі прибули 22 члени «Віронії»: 16 студентів та 6 випускників університету Дерпта. Учасники поїздки мали на меті освятити синьо-чорно-білий прапор, який поступово ставав символом боротьби естонського народу. За 6 км до Отепі триколор був розгорнутий, і делегація в'їхала до міста під прапором, що розвівався.
Незважаючи на заборону використання триколора, вже (4 червня) відбулася церемонія його освячення. Безпосередньо синьо-чорно-білий прапор був освячений пастором Рудольфом Калласом в приміщенні отепянської церкви. Під час церемонії виконувались хорові пісні, відбулися виступ керівника «Віронії» та промови членів організації про значення прапора. Надалі прапор зберігався на приватній квартирі в Дерпті і належав Естонському студентському товариству.
З кінця XIX століття синьо-чорно-білий стяг ставав символом національної боротьби естонців, а заборона імперського уряду на його використання тільки укріплювала його значення для народу. Вже під час національних пісенних фестивалів 1894 і 1896 років використовувалися прапори з різними комбінаціями синього, чорного і білого кольорів. Масово триколор почав використовуватися під час революції 1905—1907 років: (1 листопада) 1905 року триколори було вперше вивішено на вулицях, а у Дерпті під синьо-чорно-білими прапорами пройшла демонстрація. Після поразки революції влада знову заборонила прапор: вже 1910 року було видано наказ про заборону використання триколору на церемонії закладання першого каменю майбутньої будівлі театру «Естонія».
Можливість публічного використання прапора з'явилася під час Лютневої революції 1917: на 40-тисячній маніфестації естонських солдатів та офіцерів у Петрограді (8 квітня) 1917 року майоріли понад 100 естонських триколорів, а вимогою демонстрантів було надання Естонії автономного статусу. Солдати та офіцери естонського походження приколювали до мундирів стрічки кольорів національного триколору; синьо-чорно-біла кольорова гама широко використовувалася естонцями на плакатах, квитках тощо.
Естонська Республіка (1918—1940) 24 лютого 1918 року під синьо-чорно-білим прапором Естонія проголосила свою незалежність. У ролі символу боротьби естонського народу за незалежність синьо-чорно-білий триколор також використовувався під час німецької окупації країни 1918 року. 12 листопада 1918 року, наступного дня після відступу німецьких військ, національний триколор було піднято на будівлі талліннської ратуші.
21 листопада 1918 року Тимчасовий уряд Естонської Республіки затвердив триколор як офіційний символ держави. Вперше у незалежній Естонії синьо-чорно-білий прапор було піднято 12 грудня на башті Довгий Герман () у Таллінні. Прапор піднімали три особи: комендант замку Тоомпеа Оскар Сіяк, капітан далекого плавання Карл Крійск та школяр Каарел Уусмаа.
Затвердження державного статусу триколора спричинило шквал критики: громадськість розкритикувала синьо-чорно-білий прапор, мотивуючи тим, що його кольори неможливо розрізнити на відстані, прихильники орієнтації на Скандинавські країни представили проєкт прапора з хрестом на кшталт скандинавських, однак представники інтелігенції наголошували на необхідності збереження офіційного статусу триколора.
1921 року естонський уряд представив до розгляду парламенту проєкт закону про державний прапор. Законопроєкт містив три варіанти стяга, крім того, він розрізняв поняття національного та державного прапорів. В ході обговорення урядового законопроєкту комісіями з іноземних справ та державної оборони було встановлено, що справді на відстані, особливо в морі, синій та чорний кольори зливаються, проте проєкт було відхилено. Натомість комісії представили альтернативний варіант прапора — синьо-біло-чорний триколор. Під час другого читання виявилося, що кольори альтернативного стяга теж важко розрізнити, й тому було вирішено залишити вже наявний національний синьо-чорно-білий триколор.
19 червня 1922 року Державні збори затвердили державний прапор, а 27 червня Парламентом Естонії було ухвалено закон «Про державний прапор», в якому закріплювалися кольори стяга та його пропорції:
1934 року в Естонії проводилися святкові заходи з нагоди 50-річчя національного прапора. Головні урочисті заходи були проведені в Тарту та Отепі, де на будівлі церкви, в якій відбулося освячення стяга, було відкрито меморіальну дошку, а сам прапор було передано до Музею естонського народу.
У 1935 році в Естонії розпочалася акція «Естонському дому — естонський прапор», що мала на меті популяризацію національного стяга. В результаті акції в усіх міських будинках, а також у близько двох третинах хуторів з'явилися державні прапори.
+ Проголошення Маніфесту до усіх народів Естонії у Пярну (23 лютого 1918 року)Учасники мітингу у Таллінні з нагоди проголошення незалежності Естонії з національними прапорами у руках (24 лютого 1918 року) Парад з нагоди проголошення незалежності у Тарту з використанням національного прапора
Радянський період та Друга світова війна
Синьо-чорно-білий стяг залишався державним прапором Естонії до її окупації Радянським Союзом у 1940 році. Після входження країни до складу СРСР з башти Довгий Герман 21 червня 1940 року національний прапор був спущений, а на його місці замайоріло червоне знамено. Наступного дня триколор знову було піднято, але вже разом з радянським, а вже 27 липня національний прапор знову спустили. 22 вересня на башті Довгий Герман прапор СРСР остаточно замінив синьо-чорно-білий триколор.
25 серпня 1940 року було прийнято Конституцію Естонської РСР, в якій встановлювались нові державні символи. Відповідно до статті 117 Конституції офіційним прапором тепер вже Естонської РСР став червоний стяг з жовтим серпом і молотом у верхньому лівому куті, над якими розміщувалась абревіатура ENSV (від ) зі співвідношенням ширини до довжини 1:2.
У серпні того ж року представники Естонського студентського товариства, побоюючись знищення національного символу, замінили історичний національний стяг у Музеї естонського народу копією, а сам оригінал під керівництвом голови товариства Карла Ауна було закопано у Вільянді. У липні 1942 року через побоювання, що скриня з прапором недостатньо водонепроникна, прапор було витягнуто зі схованки. 27 липня 1943 року Карл Аун заховав прапор з іншими реліквіями товариства на території батьківського хутора на півночі Тартумаа, де прапор перебував до 1991 року.
Напередодні приходу військ вермахту до країни в багатьох населених пунктах вивісили національні прапори. 28 серпня 1941 року німецькі війська увійшли до Таллінна — на Довгому Германі поруч з естонським триколором було піднято німецький прапор, однак вже наступного дня на башті залишився лише прапор зі свастикою. Під час німецької окупації Естонської РСР, використання триколору було обмеженим, хоча не заборонялося. Державним прапором на території країни визнавався німецький прапор, а синьо-чорно-білий стяг — місцевим національним символом.
Після відступу німців з Таллінна протягом 20—22 вересня 1944 року триколор розвівався на башті Довгий Герман. Після вступу Червоної армії до столиці синьо-чорно-білий прапор був знятий і замінений прапором СРСР. З поверненням до країни радянської влади естонські національні символи вдруге стали забороненими — державним прапором знову став прапор Естонської РСР, затверджений 1940 року. Використання ж естонських національних символів прирівнювалося до політичного злочину й каралося ув'язненням. До 1960-х років тим, хто використовував триколор загрожувало від 10 до 25 років таборів, з 1960-х термін ув'язнення скоротився до 2-5 років, а з 1974 року використання національного стяга каралося ув'язненням терміном до 3 років.
В 1950-х роках в СРСР проводилось так зване «урізноманітнення» прапорів союзних республік. 6 лютого 1953 року указом Президії Верховної Ради Естонської РСР було затверджено новий прапор Естонської РСР.
Новий прапор являв собою прямокутне полотнище з шести горизонтальних смуг різної ширини. Верхня і нижня смуги були червоного кольору; верхня смуга становила половину загальної ширини прапора. Між червоними смугами розміщувались чотири хвилясті смуги білого та синього кольорів різної ширини, що чергувалися між собою та символізували Балтійське море. У верхньому лівому куті розміщувалось жовте зображення серпа і молота з п'ятипроменевою зіркою над ними. Прапор цього зразка використовувався до 7 серпня 1990 року.
+ Прапор у 1940—1953 роках Прапор у 1953—1990 роках
Відновлення незалежності Заборонений комуністичним режимом національний триколор повернувся у період перебудови. У квітні 1988 року на Тартуських днях охорони пам'яток давнини використовувалися сині, чорні й білі полотнища, що, втім, поки що майоріли на різних флагштоках.
2 червня 1988 року радою уповноважених Естонського товариства охорони пам'яток давнини було прийнято декларацію про естонські національні кольори, в якій синій, чорний та білий кольори визнавалися національною святинею.