Реджинальд Фаррер (, 17 лютого 1880 – 17 жовтня 1920) — англійський мандрівник та колекціонер рослин. Він опублікував ряд книг, найвідоміша з яких My Rock Garden (Мій скелястий сад). Він подорожував по Азії у пошуках різноманітних рослин, багато з яких він привіз до Англії та посадив біля свого будинку у селі Клепем, Північний Йоркшир.

Біографія Фаррер народився у Лондоні у добре забезпеченій сім'ї, згодом проживав у Клепемі, Північний Йоркшир, Англія. Через розлад мови та численні операції на піднебінні, він здобув освіту в домашніх умовах. У цей період він зацікавився гористими місцевостями та гірськими рослинами. У десятирічному віці він був досить кваліфікованим ботаніком. У 14 років він зробив свій перший альпінарій у закинутому кар'єрі.

Він поступив у Оксфордський університет у віці 17 років та закінчив у 1902 році. Під час свого навчання там він допоміг зробити сад каменів у коледжі Сент-Джонс, Оксфорд. У 1902 році Фаррер провів першу зі своїх експедицій у Східну Азію, відвідав Китай, Корею та Японію. Експедиція тривала протягом восьми місяців і під впливом смаків та традицій японського садівництва він розвинув свої погляди на дизайн саду каменів, у якому натуралізм витісняє формальну штучність і де альпійські рослини ростуть у середовищі, близькому до природного. Ці подорожі привели до написання книги Сад Азії (1904 р.).

Фаррер багато подорожував по горах Італії, Франції та Швейцарії, разом із колегами садівниками, у тому числі із Едвардом Боулзом. У 1907 році він також відвідав Шрі-Ланку.

У 1914 році Фаррер разом із Вільямом Пердомом провів експедицію у Тибет та провінцію Ганьсу. Вони знайшли там багато зразків рослин, які поповнили британські сади. Ці два роки вивчення та збору рослин Фаррер описав у виданні On the Eaves of the World (у 2-х томах) (1917) та у виданому посмертно The Rainbow Bridge (1921).

Останню подорож Фаррер провів у горах Верхньої Бірми разом із компаньйоном E.H.M Коксом, який описав поїздку у книзі Farrer's Last Journey, Upper Burma 1919–20 (Остання подорож Фаррера, Верхня Бірма 1919–20). Ця експедиція виявилася менш успішною, ніж попередні, через те, що клімат бірманських гір мав менше спільного з британським, аніж у Ганьсу.

Фаррер відправив шотландському ботаніку Ісааку Балфуру для Королівського ботанічного саду Единбурга власні ботанічні ілюстрації разом із польовими нотатками, ботанічними зразками та насінням, які він зібрав.

Фаррер помер у 1920 році у горах на бірмансько-китайському кордоніM. Cox in Country Life, 17 October 1925: see Mark Hedges (ed.) "The Glory of the Garden: a Horticultural Celebration" (Country Life, 2012), похований у Бірмі.

Фаррер привіз екзотичні рослини з Азії, які можуть рости у природних умовах Великої Британії - рослини не тільки для багатих, які можуть дозволити собі дорогі оранжереї та особистих садівників.

Окремі публікації

The Garden of Asia (1904) My Rock Garden (1907) In Old Ceylon (1908) Alpines and Bog Plants (1908) In a Yorkshire Garden (1909) Among the Hills (1910) The English Rock-Garden: Volumes 1 and 2 (1913) The Dolomites: King Laurin's Garden (1913) On the Eaves of the World (1917) The Rainbow Bridge (1921) Mimpish Squinnies (2007)

Рослини, названі на честь Фаррера

Allium farreri Stearn Amitostigma farreri Bulbophyllum farreri Codonopsis farreri Cypripedium farreri Gentiana farreri Geranium farreri Picea farreri Rosa farreri Viburnum farreri

Примітки

Посилання Catalogue of the Reginald J. Farrer Collection at the Royal Botanic Garden Edinburgh