1950-ті у відеоіграх стали періодом, коли ідею їх створення було підхоплено багатьма людьми. Серед дослідників утвердилася думка, що 1950-і стали «фальстартом» для відеоігор.
Загальний огляд Після самогубства Тьюрінга в 1954 році такі учені як Алекс Бронштейн продовжили реалізацію шахів на комп'ютері, але за спрощеними правилами. Проте шахи не були єдиною грою, яку планувалося перенести на комп'ютер.
У 1951 році лейбористський уряд Великої Британії вирішив провести Фестиваль Великої Британії, покликаний вселити післявоєнному населенню віру в краще майбутнє. Компанія Ferranti не могла наповнити виставку і австралійський співробітник компанії Джон Беннет запропонував створити комп'ютер, здатний грати в просту математичну гру під назвою нім. В ній двоє гравців по черзі беруть сірники, розкладені на кілька купок. Кожен гравець може взяти один або кілька сірників з будь-якої купки. Гравець, який бере останній сірник, програє. Беннет придумав використати електромеханічну машину Nimatron, показану на всесвітній виставці в 1940 році в Нью-Йорку, для її реалізації. Беннет зауважив, що ця машина не призначена для розваги, а має показати можливості до обчислень і виконання практичних завдань.
Нова машина під назвою Nimrod була завершена 12 квітня 1951 року. Відвідувачам виставки пропонувалося позмагатися з Nimrod і вони проявили великий інтерес до розваги. Пізніше Nimrod виставлявся на Індустріальній виставці в Берліні, де також виявився популярним. Успіх спонукав Ferranti продовжити роботу над обчислювальною технікою в рамках більш серйозних проєктів.
У 1952 для EDSAC Александром Дугласом, учнем Моріса Вілкса, було написано гру в хрестики-нулики. Проте вона призначалася для наочного пояснення роботи комп'ютерів, а не розваги. Артур Самуель, співробітник IBM, того ж року написав програму, яка довзоляла грати у шашки на першому комерційному комп'ютері IBM 701. У 1955 році Самуель розробив версію, яка могла вчитися на своїх помилках, і після реклами на телебаченні посприяла зростанню акцій IBM.
Поворотним моментом стала робота Вільяма Гіґінботама, котрий свого часу працював на «Манхеттенським проєктом». На виставці 1958 року в Брукхейвенській національній лабораторії він представив електронну гру в теніс, процес якої зображався на екрані осцилографа. Ракетки гравців позначалися лініями, а м'яч — точкою. Контролери з кнопками дозволяли гравцям переміщати ракетки та відбивати м'яч. Гра особливо сподобалася старшокласникам і демонструвалася на наступній виставці 1959 року. Однак Гіґінботам мусив розібрати устакування для інших проєктів. Сам він не надавав грі великого значення і зайнявся роботою з припинення поширення ядерної зброї.
Пізніше серед дослідників утвердилася думка, що 1950-і стали «фальстартом» для відеоігор.
Головні події Клод Шенон у 1950 році розробив шахову програму, яка з'явилася в статті «Програмування шахових ігор для комп'ютера», опублікована в «Філософському Журналі». Це була перша стаття про проблему комп'ютерних шахів. Доктор написав першу шахову програму, «TUROCHAMP». На жаль, не існує такого комп'ютера, на якому можна запустити цю програму. На виставці «Фестиваль Британії» був представлений комп'ютер Nimrod, єдиним завданням якого була гра в «Нім». Інженер Ральф Баер висунув ідею інтерактивного телебачення. У листопаді 1951 року доктор Дітріх Принз написав оригінальну шахову програму для комп'ютера Manchester Ferranti. А.С. Дуглас створив першу у світі гру з графічним інтерфейсом під назвою OXO. Компанія Standard Games перейменована в «Service Games of Japan» (SEGA), а її головний офіс переміщений з Гонолулу в Токіо. Вільям Хігінботам, створив гру «Теніс для двох», що симулює гру в теніс чи пінг-понг на осцилографі.
Посилання