Олег Андрійович Дзюба ( в селі Старий Остропіль Старокостянтинівського району Кам'янець-Подільської, нині Хмельницької обл.) — український естрадний і камерний співак (ліричний баритон), педагог. Народний артист України. Лауреат пісенних премій, конкурсів, фестивалів. Професор Київського національного університету культури і мистецтв. Заслужений діяч культури Республіки Польща. Член правління Асоціації естрадних діячів мистецтва України.
Життєпис
Народився 3 листопада 1952 року в селі Старий Остропіль Хмельницької області (Україна). Батько — Дзюба Андрій Леонтійович — кадровий військовий, ветеран війни, мати Савицька Яніна Юзефівна — директор школи.
Музичну школу закінчив у 1970.
Закінчив Рівненську філію Київського державного інституту культури (1970—1974), Навчався у Львівській державній консерваторії (1975—1977), В 1977 перевівся в Харківський інститут мистецтв, який закінчив в 1979 році, викладач Ю. Кулик.
У 1974—1975 — викл. Дубенського культурно-освітнього училища (Рівненська область);
1975–76 — артист хору та соліст вокально-інструментального ансамблю Прикарпатського військового округу;
1976–82 — художній керівник самодіяльних колективів Харківського фізико-технічного інституту;
1983–2014 — соліст Харківської філармонії;
від 2015 — професор Київського національного університету культури і мистецтв.
Репертуар, дискографія, гастролі У репертуарі — українські народні пісні, пісні та романси О. Вертинського, старовинні романси, пісні сучасних українських композиторів.
Випустив аудіоальбоми та компакт-диски: «Благословлю все, що було» (2001); «Українська пісня», «Зізнання», «Пісні та романси О. Вертинського» (усі — 2004); «Душі криниця», «Біля каміна», «Вибране» (усі — 2005); «Жива вода» (2008); "Черешні цвіт", "Пісні про кохання" (усі — 2020); "Сучасний романс " (2021). Має фондові записи на Українському радіо.
Гастролював у Німеччині, Франції, США, Китаї, Польщі, країнах Балтії, країнах СНД.
Громадська діяльність Член правління Асоціації діячів естрадного мистецтва України
Член журі Всеукраїнського фестивалю сучасної естрадної пісні «Пісенний вернісаж» (2017)
Відзнаки Народний артист України (2010); Заслужений артист України (1996); Лауреат Республіканського конкурсу «Славлю мою Батьківщину» (Київ, 1985); Лауреат Всесоюзного телеконкурсу «Товариш пісня» (Москва, 1986); Лауреат фестивалю «Пісенний вернісаж» (Київ, 1989, 1990, 1995); Заслужений діяч культури Республіки Польща (2010) Лауреат Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів: "Рідна мати моя", "Прем'єра пісні", "Осіннє рандеву" (2013—2021)
Примітки
Посилання
Література Маліченко М. Ностальгія за Вертинським // Вечірній Київ. 2000, 3 листопада; Яровий Л. Родинна скарбниця Олега Дзюби // Слобожанський край. 2005, 24 листопада