О́пік — різновид травми тканин тіла, яку спричинює дія тепла, електричного струму, хімічних речовин та випромінювання. Опіки, які впливають тільки на поверхню шкіри, відомі як поверхневі або опіки першого ступеня. Коли пошкодження проникає в деякі з нижчих шарів, це частково проникаючий опік або опік другого ступеня. Глибокий опік або опік третього ступеня — це травма, яка поширюється на всі шари шкіри. З опіком четвертого ступеня пов'язане ушкодження глибших тканин, таких, як м'язи або кістки.
Необхідне лікування залежить від тяжкості опіку. При поверхневих опіках може бути достатньо прийому анальгетиків, у той час як при тяжких опіках може знадобитися тривале лікування в спеціалізованих опікових центрах. Охолодження водопровідною водою може допомогти полегшити біль і зменшити шкоду, однак її тривалий вплив може призвести до низької температури тіла. При проникаючому опіку може знадобитися очищення водою з милом з наступним накладенням пов'язки.
Глибокі опіки зазвичай вимагають хірургічного лікування, наприклад пересадки шкіри. Опіки великої площини часто вимагають великої кількості рідини, яка вводиться внутрішньовенно, тому що подальша запальна реакція призведе до значного капілярного витоку рідини і набряку. Найпоширеніші ускладнення опіків пов'язані з інфекцією.
Історія
Наскельні малюнки, які налічують більше 3500 років, містять зображення опіків і методів їхнього лікування. У 1 500 році до н. е. на єгипетському папірусі Сміта зображені методи лікування з використанням меду та мазі на основі смоли. Протягом століть використовувалось багато інших методів лікування, до яких належать: використання листя китайського чаю, задокументоване у 600 році до н. е., використання жиру свині та оцту, винайдене Гіппократом та задокументоване у 400 році до н. е., використання вина та рому, винайдене Цельсієм та задокументоване у I ст. н. е. У 1500 році французький хірург Амбруаз Паре був першим, хто описав різноманітні ступені опіків. У 1832 р. Гійом Дюпюітрен розділив їх на шість різних ступенів тяжкості.
Перша лікарня, де лікували опіки, була відкрита у 1843 р. в Лондоні, а розвиток сучасних методів лікування опіків розпочався наприкінці 1800-х — на початку 1900-х років. Протягом Першої світової війни Генрі Д. Дейкін та Алексіс Каррель розробили стандарти очищення та дезінфекції опіків та ран за допомогою гіпохлориту натрію, що значною мірою сприяло зменшенню випадків загибелі через опіки. У 1940-х роках була доведена важливість вчасного видалення та трансплантації шкіри, а також приблизно у той же час було винайдено рідинну реанімацію та формули її застосування. У 1970-х роках дослідники продемонстрували важливість гіперметаболічного стану, який виникає через отримання тяжких опіків.
Актуальність У той час як тяжкі опіки можуть бути фатальними, сучасні процедури розроблені з 1960 року значно поліпшили результати лікування, особливо у дітей і молодих дорослих. У всьому світі близько 11 мільйонів людей звертаються по медичну допомогу, і 300 000 помирають від опіків кожного року. У Сполучених Штатах, приблизно 4 % з прийнятих до опікового центру помирають від них. Довгостроковий результат пов'язаний насамперед із розміром опіку і віком постраждалої людини.
Опіки — це глобальна проблема охорони здоров'я, яка призводить до приблизно 180 000 смертей щороку. Більшість з них виникає в країнах з низьким і середнім рівнем доходу, а майже дві третини — в африканських та Південно-Східній Азії.
У багатьох країнах з високим рівнем доходу рівень летальність від опіку зменшується, а рівень летальності дітей від опіків наразі всемеро більший у країнах з низьким і середнім рівнем доходу, ніж у країнах з високим рівнем доходу.
Несмертельні опіки є головною причиною захворюваності, включаючи тривалу госпіталізацію, зменшення та втрату працездатності, часто із формуванням стигми та відторгнення внаслідок великих косметичних проблем.
Опіки є однією з провідних причин втрачених років зі втратою працездатності (DALY) у країнах з низьким та середнім рівнем доходу.
Дані деяких країн: В Індії понад 1 000 000 людей помірно або сильно обпікаються щороку. Майже 173 000 дітей Бангладеші щороку помірно або сильно уражуються опіками. У Бангладеш, Колумбії, Єгипті та Пакистані 17 % дітей з опіками мають тимчасову втрату працездатності, а 18 % мають постійну втрату працездатності. Опіки — це друга за поширеністю травма в сільських регіонах Непалу, що становить 5 % інвалідності. У 2008 році в Сполучених Штатах Америки сталося понад 410 000 опікових травм, приблизно 40 000 потребували госпіталізації.
Фактори ризику Регіональні фактори: Діти до 5 років в Африканському регіоні ВООЗ мають випадки смерті від опіку удвічі більше, ніж діти до 5 років у всьому світі. Хлопчики до 5 років, які проживають у країнах з низьким і середнім рівнем доходу Східноземноморського регіону ВООЗ, майже удвічі частіше помирають від опіків, ніж хлопчики, що живуть у європейському регіоні ВООЗ. Частота опікових травм, що потребують медичної допомоги, майже в 20 разів більша в Західно-Тихоокеанському регіоні ВООЗ, ніж у регіоні ВООЗ Америки.
Соціально-економічні фактори: Люди, які живуть у країнах з низьким та середнім рівнем доходу, мають більший ризик отримання опіків, ніж люди, які живуть у країнах з високим рівнем доходу. Однак у всіх країнах ризик опіку корелює з соціально-економічним статусом.
Інші фактори ризику: професії, де збільшений ризик впливу вогню; бідність, переповненість та відсутність належних заходів безпеки; влаштування молодих недосвідчених людей на побутові професії, як-от приготування їжі та догляд за маленькими дітьми; медичні стани, включаючи епілепсію, периферичну нейропатію та фізичні та когнітивні вади; зловживання алкоголем та курінням; доступ до хімічних речовин, що застосовуються для нападу (наприклад, при нападах насильства з використання кислоти); використання гасу (парафіну) як джерела палива для неелектричних побутових приладів; неадекватні заходи безпеки для скрапленого нафтового газу та електроенергії.
Клінічні прояви Характеристики опіку залежить від його глибини. Поверхневі опіки завдають болю, який триває два-три дні з подальшим лущенням шкіри протягом наступних кількох днів. Особи, постраждалі від тяжчих опіків, можуть мати дискомфорт або скаржитися на відчуття тиску, радше ніж біль. Глибокі опіки можуть бути абсолютно нечутливими до легких дотиків або проколів. У той час як поверхневі опіки, як правило, червоного кольору, тяжкі опіки можуть бути рожевим, білими або чорними. Опіки навколо рота або обпалене волосся в носі може означати, що стався опік дихальних шляхів, але ці показники не дають остаточного діагнозу. Тривожнішими ознаками є задишка, хрипкість голосу, стрідор або свист при диханні. Свербіж зазвичай зустрічається під час процесу загоєння, виникаючи у 90 % дорослих і майже у всіх дітей. Оніміння або поколювання можуть тривати протягом значного періоду часу після того, як трапилася електрична травма. Опіки також можуть призводити до емоційних та психологічних розладів. Тип Постраждалі шари Зовнішній вигляд Текстура Відчуття Час загоєння Прогноз Приклад Поверхневий (перший ступінь*) ЕпідермісЧервоний без пухирів Сухий Болючий 5—10 днів Заживає добре; Повторюваний сонячний опік підвищує ризик раку шкіри протягом подальшого життя Поверхневий проникаючий (другого ступеня*) Проникає у поверхневий (папілярний) шар шкіри Почервоніння з чітким пухирем. Під тиском біліє. Вологий Дуже болючий менше 2—3 тижнів Місцева інфекція/целюліт, але, зазвичай, без шрамів Глибокий проникаючий (другого ступеня*) Проникає у глибокий (ретикулярний) шар Жовтий або білий. Не схильний до побіління. Можуть бути пухирі. Достатньо сухий Тиск і дискомфорт 3—8 тижнів Шрами, стягнення (може знадобитися резекція та трансплантація шкіри) Глибокий (третього ступеня*) Проходить через всю товщу шкіри Міцний і білий/коричневий Немає побіління Шкіряний Неболючий Довге (протягом місяців) і неповне заживання Шрами, стягування, ампутація (рекомендується рання резекція) Поширення на глибокі тканини (Четвертого ступеня)* Проходить через всю шкіру до нижчих шарів жиру, м'язів і кісток Чорний, з обвугленим струпом; «опікова веселка» Сухий Безболісний Потребує резекції Ампутація, значні функціональні порушення, а в деяких випадках і смерть. Примітки: * — 4-х ступенева класифікація опіків відмінна від діючої класифікації прийнятої в Україні відповідним наказом МОЗ України. Детальніше про ступеневі класифікації дивись відповідний розділ.
Причина Опіки, які спричинюють різні зовнішні причини, класифікуються як теплові, хімічні, електричні та ті, які виникли через випромінювання. У Сполучених Штатах найпоширенішими причинами опіків є відкритий вогонь (44 %), кипляча вода (33 %), гарячі предмети (9 %), електрика (4 %) і хімічні речовини (3 %)National Burn Repository Pg. i. Більшість (69 %) опіків трапляється вдома або на роботі (9 %), і більшість із них є випадковими, 2 % пов'язані з нападом сторонньої особи, і 1—2 % виникають під час спроби самогубства. Ці джерела можуть спричинити ураження дихальних шляхів та/або легенів, що відбувається приблизно у 6 % випадків.
Опіки трапляються частіше серед бідних. Куріння є фактором ризику, хоча вживання алкоголю не є таким фактором. Опіки, які спричинює вогонь, як правило, поширеніші в холодному кліматі. Специфічні чинники ризику в країнах, що розвиваються, включають кухню з відкритим вогнем або розведення вогню на підлозі, а також відхилення розвитку у дітей та хронічні захворювання у дорослих.
Термічні опіки Вогонь і гарячі рідини є найпоширенішою причиною опіків. Серед пожеж у приміщеннях, які призводять до смерті, куріння спричинює 25 % випадків, а опалювальні прилади — 22 %. Майже половина травм пов'язана із заходами боротьби з вогнем. Ошпарення спричинюється гарячими рідинами або газами і найчастіше відбувається в результаті дії гарячих рідин, водопровідної води високої температури у ванні або душі, гарячої олії або пари. Травми від ошпарення найбільш часто зустрічається у дітей у віці до п'яти років, а в США і Австралії на цю популяцію припадає близько двох третин усіх опіків. Контакт з гарячими предметами є причиною близько 20—30 % опіків у дітей. Як правило, ошпарення призводить до опіків першого або другого ступеня, але може також призвести до опіків третього ступеня, особливо при тривалому контакті. Феєрверк є частою причиною опіків під час свят у багатьох країнах. Він становить особливий ризик для підлітків чоловічої статі.
Хімічні опіки Хімічні речовини спричинюють від 2 до 11 % всіх опіків і спричиняють як мінімум 30 % опікових смертей, пов'язаних з ними. Хімічні опіки можуть спричинити більш ніж 25 000 речовин, більшість з яких є сильнодіючими лугами (55 %) або кислотами (26 %). Більшість випадків смертей від хімічних опіків є вторинними по відношенню до прийому їжі. Загальні діючі речовини: сірчана кислота, що міститься у миючих туалетних засобах, гіпохлорит натрію, що знаходиться у відбілювачах, і галогеновані вуглеводи, що знаходяться у розчинниках фарби, серед іншого. Плавикова кислота може спричинити особливо глибокі опіки, які можуть не показувати симптомів, що проявляються лише через деякий час після контакту з нею. Мурашина кислота може спричинити розпад значної кількості еритроцитів.
Електричні опіки Електричні опіки або травми класифікують як високовольтні (більше або рівні 1000 вольт), низьковольтні (менше 1000 вольт) або опіки від світлового опромінення, що є вторинними по відношенню до електричної дуги. Найпоширенішими причинами електричних опіків у дітей є електричні шнури (60 %), а потім електричні розетки (14 %). Блискавка також може спричинити електричні опіки. Фактори ризику удару струмом включають участь у різних видах спорту на свіжому повітрі, як-от альпінізм, гольф, види спорту, що практикуються на стадіонах та спортивних майданчиках і робота надворі. Смертність від удару блискавки становить близько 10 %.