Футбольний клуб «Фігейренсе» або просто «Фігейренсе» () — бразильський футбольний клуб з міста Флоріанополіс, штат Санта-Катаріна. В даний час виступає в Серії C — третьому дивізіоні чемпіонату Бразилії.
Заснований 12 червня 1921 року в центрі міста Флоріанополіс, другий найстаріший футбольний клуб штату Санта-Катаріна, який і нині існує. Через кілька десятиліть «Фігейренсе» переїхав на материкову частину Флоріанополіса, в районі протоки, де клуб збудував стадіон «Орландо Скарпеллі». У 30-ті роки клуб досяг свого найбільшого успіху, вигравши Лігу Катаріненсе п'ять разів поспіль. Після тривалого періоду без участі в національних чемпіонатах в 50-х та 60-х роках, «Фігейренсе» повернувся до національного чемпіонату в період з 1972 по 1974 роках, в цей же період клуб вперше дебютував у вищому дивізіоні Бразильського чемпіонату. Тривалий час команда не виступала в вищих дивізіонах бразильського чемпіонату, але на початку XXI століття вона повернулася до Серії A та в 2007 року стала фіналістом Кубка Бразилії. В 2014 році команда знову повернулася до Серії A, але вже через рік знову покинула вищий дивізіон.
«Фігейренсе» також належить до числа найуспішніших клубів штату Санта-Катаріна, 17-кратний переможець Ліги Катаріненсе та клуб з цього штату, який провів найбільшу кількість сезонів у вищому дивізіоні бразильського чемпіонату. «Фігейренсе» має також найтривалішу безпрограшну серію серед команд зі штату Санта-Катаріна в Серії А, 14 матчів у сезоні 2011 року.
Серед футбольних клубів штату Санта-Катаріна «Фігейренсе» має найбільшу кількість виступів у Кубку Бразилії та в Південноамериканському кубку.
Належить до числа найвідоміших футбольних клубів штату Санта-Катаріна, разом з «Аваї», «Крісіумою», «Жоїнвіл» та «Шапекоенсе». «Фігейренсе» має тривале й принципове протистояння з «Аваї», яке отримало назву «Флоріанополіське Ель-Класико».
Історія
Заснування та 1920-ті роки Ідея створення спортивного клубу належала молодому спортсмену на ім'я Жорже Альбіну Рамуш. Наступним його кроком став пошук однодумців серед власних друзів. Бальбіну Фелісбіну да Сільва, Домінгуш Жоакім Велозу та Жоау Савас Сірідакіс підтримали цю ідею.
Назву «Фігейренсе» для нового клубу запропонував Жоау Савас Сірідакіс. Цю пропозицію підтримали всі, оскільки більшість засідань, які стосувалися створення нового спортивного клуб, проходили в селищі Фігейра, яке розташовувалося в безпосередній близькості від вулиць Консельєйру Мафре, Падру Рома і інших околиць.
12 червня 1921 року вважається датою заснування клубу. Будинок, в якому приймалося рішення про заснування клубу розташовувалася на вулиці Педру Рома. Перше керівництво клубу складалося з: президента — Жоан душ Пассуш Шав'єр, віце-президента — Гелеодору Вентура, перший секретар — Бальбіну Фелісбіну да Сілва, другий секретар — Хорхе Фелісбіну да Сілва, перший казначей — Жорже Альбіну Рамуш, заступник секретаря — Жорже Араужу Фігейреду, прес-секретар — Траяну Маргаріду, начальник служби безпеки — Хігіну Людовіку да Сілва. Більшість висловилася за те, щоб клубними кольорами стали білий та чорний.
Засновниками були: Альберту Моріц, Агенор Дутра, Бальбіну Фельсбіну да Сілва, Бруну Жозе Вентура, Карлуш Гоноріу да Сілва, Даріу Сілва, Ділжидіу Дутра Філью, Домінгуш Велозу, Гелеодору Вентура, Гіжину Людовіву да Сілва, Жоан душ Пассуш Шав'єр, Жоан Лобу, Жоан Савас Сірідакіс, Жоан Соареш, Жоакім Мануель Фрага, Жорже Альбіну Рамуш, Жорже Сілва, Леопольду Сілва, Мануель Наронья, Мануель Шав'єр, Педру Франсішку Невеш, Педру Шав'єр, Раймунду Насіменту, Траяну Маргаріду, Валфріду Сільва та Віссеш Карлуш Толентіну.
1930-ті роки 1930-ті роки увійшли в історії клубу як десятиліття з найбільшою кількістю чемпіонських титулів. В 1932 році «Фігейренсе» виграв усі турніри, в яких брав участь: головний чемпіонат Ліги Катаріненсе, чемпіонат міста Флоріанополіс та національний чемпіонат. В 1933 році клуб знову став переможцем чемпіонату міста. В 1935 році команда знову стає переможцем чемпіонату міста та національного чемпіонату, а в 1936 році виграє чемпіонат штату. В 1937 та 1939 роках «Фігейренсе» знову тріумфує в чемпіонатах міста та штату.
В усіх цих матчах на полі був легендарний гравець клубу 1930-х років Карлуш Морітц, яке мав прізвисько Каліку. Крім того, цей футболіст став рекордсменом клубу за кількістю здобутих трофеїв та найкращим бомбардиром команди в історії.
У фінальному матчі чемпіонату штату в 1939 році «Фігейренсе» з рахунком 5:3 переміг «Пері Ферроваріу» (Мафра), у складі «Фігейренсе» в тому поєдинку виступали чотири рідних брати. Це були брати Морітц: Каліку, Десіу, Неріу та Сідней.
1940-ві роки 1940-ві роки стали також успішними для «альвінегру», в цей час за нею закріплюються прізвиська «esquadrão de aço» («Залізна команда») та «furacão do estreito».
В 1941 році команда знову повторила подвиг 1932 року, ставши переможцями одразу трьох турнірів: головний чемпіонат Ліги Катаріненсе, чемпіонат міста Флоріанополіс та національний чемпіонат.
У 1947, 1948 та 1949 роках «Фігейренсе» ставав переможцем чемпіонату міста Флоріанополіс.
28 жовтня 1935 року бізнесмен і спортсмен Орланду Скарпеллі, під час свого перебування на посаді президента клубу, офіційно подарував «Фігейренсе» земельну ділянку, на якій сьогодні знаходиться стадіон, який носить ім'я цього президента.
У 1949 році стартувало будівництво спортивної бази «альвінегру». У вересні того ж року були випущені акції клубу, для залучення фінансових ресурсів на будівництво цієї бази.
Рік по тому, в 1948 році, розпочалося будівництво стадіону «Фігейренсе».
1950-ті роки В 1950-ті роки «Фігейренсе» тричі ставав переможцем усіх трьох турнірів (1950, 1951 та 1959), п'ять разів переможцями чемпіонату міста (1950, 1954, 1955, 1958 та 1959), а також одного разу став віце-чемпіоном першості штату (1950).
Відсутність національних трофеїв та титулів була пов'язана з відсутністю належного фінансування клубу. В цей час пріорітетом для клубу було будівництво стадіону. Протягом цього періоду його будівництво набрало максимального темпу.
20 липня 1951 року «Фігейренсе» переміг свого найпринциповішого суперника, «Аваї», з рахунком 1:0 в матчі, який було присвячено увімкненню системи освітлення на «Ештадіу Адольфу Кондер». Автором історичного для клубу голу став Брауліу.
Крім цього, в 1951 році «Фігейренсе» став переможцем серії товариських матчів з футбольними клубами штату Парана, які проходили в рамках товариського турніру, Турніру Парани 1951.
1960-ті роки 1960-ті роки були успішними для клубу. 12 червня 1960 року, в 39-ту річницю з дня заснування клубу, відбулося часткове відкриття стадіону «Фігейренсе». На честь цієї події відбувся матч за участі однойменної команди та «Атлетіку» (Катаріненсе), який завершився нічиєю з рахунком 1:1.
«Фігейренсе» став переможцем двох Турнеуш Інісіуш (1961 та 1962) та одного розіграшу чемпіонату міста (1965). В 1961 році, ювілейному для клубу, команда ще двічі поспіль ставала переможцем чемпіонату міста, а в 1963 році втретє протягом цього десятиліття стала переможцем турніру.
1970-ті роки У 1970 році, адміністратор Жозе Нілтон Шпоганич, став знаковою персоною для клубу, включивши в логотип клубу Фікус ().
В 1973 році «Фігейренсе» став переможцем Ліги Катаріненсе.
15 серпня 1973 року відбулася товариська гра проти «Віторії», з міста Баїя, на честь завершення робіт по розширенню та модернізації стадіону Орланду Скарпеллі, завдяки чому клуб отримав змогу проводити домашні матчі національного чемпіонату на цьому стадіоні.
У 1970-х роках «Фігейренсе» виграв два титули переможця національних змагань (1972 та 1974), і в 1975 році отримав звання найсильнішого клубу бразильського чемпіонату зі штату Санта-Катаріна, дійшовши до другого етапу чемпіонату Бразилії та посівши 21-ше місце.
1980-ті роки Протягом наступного десятиліття команда вдруге стала переможцем чемпіонату штату (1983), здобула Кубки Мані Гаррінчі (Перше коло Ліги Катаріненсе 1983 року) та Хосе Леала Мейреллеша (Друге коло Ліги Катаріненсе 1985 року). В 1987 році команда перемогла в другому дивізіоні чемпіонату штату Санта-Катаріна, в 80-х роках у команді виступав Албенір, справжня легенда клубу.
У 1985 році «Фігейренсе» приймав у часть в Бронзовому кубку, й досяг одного з найкращих результатів у цьому турнірі, вийшовши до фінальної трійки й посівши підсумкове 3-тє місце.
1990-ті роки Після віце-чемпіонства в 1993 році, «Фігейренсе» став переможцем Ліги Катаріненсе в 1994 році.
В 1995 році клуб став переможцем Турнеу Меркосул, перемігши «Жоїнвіль».
В 1999 році, коли клуб вже почав використовувати нову модель управління, яка спиралася на створення сучасної інфраструктури та адміністрування, Жозе Карлуш да Сілва почав вести переговори про придбання кваліфікованого гравця центру поля, Родрігу Фернандеша Вателе. Того ж року «Фігейренсе» здобув свій 10-ий титул переможця Ліги Катаріненсе, перемігши в фінальному матчі «Аваї».
У 1999 році Асоціація друзів Фігейренсе придбала земельну ділянку для побудови футбольної бази «Фігейренсе», в муніципалітеті Пальоса, за 20 км від стадіону Орланду Скарпеллі.
2000-ні роки У червні 2000 року під час святкування 79-річчя від дня заснування клубу, клуб розпочав перший етап робіт в Центрі по підготовці кадрів і професійної підготовки Камбірела (CT).
У 2001 році «Фігейренсе» вдало виступив у бразильській Серії B, посівши 2-ге місце в чемпіонаті.
У 2002 році виграв свій 11-ий титул чемпіонат штату Санта-Катаріна і дебютував в Серії А, клуб постійно підіймався вгору по турнірній таблиці у фінальній частині чемпіонату й завершив його на 17-ій позиції під керівництвом Мурісі Рамалью.
У 2003 році вдруге став чемпіоном штату. У тому ж році до команди запросили Клебера Амеріко ді Консейсау, якому дали прізвисько Клебау та центрфорварда Еваїра.
У 2004 році півзахисники Сержіу Мануел та Фернандеш утворили результативний тандем в національному чемпіонаті й під керівництвом Дорівала Жуніура втретє виграли чемпіонат штату Санта-Катаріна.
У 2005 році поряд з іншими реформами та модернізаціями, які здійснювалися протягом останнього десятиліття, навколо футбольного поля на стадіоні «Орланду Скарпеллі» були розміщені індивідуальні сидіння. На чолі з Аділсоном Батіштою клуб здійснив серйозне підсилення, запросивши легендарного бразильського футболіста Едмундо.
У 2006 році клуб виграв чемпіонат штату Санта-Катаріна з історичною перемогою з рахунком 3:0 наж «Жоїнвілем» і отримав найкращий результат клубу зі штату Санта-Катаріна в історії проведення національного чемпіонату, 7-му позицію (до сих пір, враховуючи, що в 2009 році, «Аваї» перевершив це досягнення і завершив чемпіонат на 6-му місці, з тією ж кількістю очок і перемог, що й «Фігейренсе» в 2006 році).
У 2007 році «Фігейренсе» вийшов у фінал Кубка Бразилії, але програв вирішальну гру на стадіоні «Орланду Скарпеллі» 0:1, після нічиєї з рахунком 1:1 з «Флуміненсе» в Ріо-де-Жанейро.
У 2008 році клуб у першому колі чемпіонату штату Санта-Катаріна був непереможним і другий раунд провів розслаблено, вважаючи, що вже забезпечив собі вихід до фіналу, але програв матчі зі своїми прямими конкурентами, які мали вирішальне значення, і не забезпечив себе черговим титулом заздалегідь. У фіналі зустрівся з «Крісіумою», вигравши у себе вдома першу гру з рахунком 1:0, тому в матчі-відповіді «Фігейренсе» вистачило б і нічиєї. У другому матчі «Фігейренсе» програвав з рахунком 1:3, але зміг перевести гру в овертайм, в якому переміг з рахунком 1:0 і вже вшосте за останні 9 років став переможцем чемпіонату штату, але вперше підняв чемпіонський кубок на стадіоні свого суперника. За підсумками сезону команда вилетіла до Серії B. Того ж року команда виграла Молодіжний футбольний кубок Сан-Паулу, перемігши «Ріу-Бранку» з рахунком 2:0.
У 2009 році «Фігейренсе» боровся за повернення до вищого дивізіону національного чемпіонату, але в підсумку посів лише 6-те місце.
2010-ті роки