Карл-Марі́я фон Ве́бер (; 18 або 19 листопада 1786, Ойтін — 5 червня 1826, Лондон)  — німецький композитор, диригент і піаніст. Основоположник німецької романтичної та загалом національної опери.

Життєвий і творчий шлях З дитинства Вебер ріс в атмосфері театру, тому що його батько був антрепренером у трупі. Через часті переїзди не мав постійної освіти, але наприкінці 1790-х років він почав займатись під керівництвом Міхаеля Гайдна (молодший брат Йозефа Гайдна) і написав перші твори, зокрема опери «Лісова дівчина», зингшпіль «Петер Шмоль і його сусіди».

З 14 років він виступав як піаніст, а в 17 років — як диригент. У 1803 році займався з абатом Фоглером, що прищепив Веберу інтерес до народної музики.

На 1804—1817 роки припало становлення оперної творчості композитора. Вебер працював при різних дворах і театрах (капельмейстер в оперному театрі Бреславля, кілька років прослужив особистим секретарем герцога Вюртембергського в Штутгарті, керував оперним театром у Празі (1813—1816). У Дармштадті він зустрічався з іншими композиторами, було засновано «Гармонійне товариство», у числі композиторів якого був Мйєрбер. Вебера цікавила німецька література й німецька музика (пісня). Почав писати критичні статті. Були створені опери «Рюбецаль», «Сільвана», «Абу Гассан».

1817—1826 роки — це зрілий, «дрезденський» період. У цей час Вебер працював диригентом і керівником оперного театру, очолював Капелу курфюрстів Саксонії. Йшла боротьба за національну німецьку оперу, проти панівного становища італійської. У цей період Вебер створив свої найкращі твори: сонати, «Запрошення до танцю», підняв побутовий жанр на художню висоту, «Концертштюк» для фортепіано з оркестром — програмна музика, віртуозний концертний твір. Значне місце займали у творчості Вебера вальси, які можна вважати випередженням шопенівських доробків у цьому жанрі.

У 1821 році К. М. Вебер написав свою найвідомішу оперу «Вільний стрілець». З величезним успіхом вона була поставлена в Берліні. «Чарівний стрілець» вважається першою національною романтичною німецькою оперою. Жанр опери — романтичний зінгшпіль.

1823 р. — опера «Евріанта». Написана для Віденської опери. Новий тип опери — велика романтична лицарська опера без розмовних діалогів. В основі сюжету — середньовічна легенда (XIII століття). Ця опера великого визнання не одержала. Вона випередила оперу Вагнера («Лоенгрін»).

1826 р. — опера «Оберон», поставлена в Лондоні. Це казкова опера, за жанром — зингшпіль. Тут сполучається фантастика з реальністю.

Незабаром після прем'єри опери «Оберон» в Лондоні Вебер помер у будинку диригента Джорджа Смарта (5 червня 1826 р.).

Вебер вважається першим німецьким композитором, який глибоко розумів склад національної музики і підняв національний німецький фольклор до високої художньої досконалості. Він протягом всієї своєї діяльності залишився вірний національному напрямку, і в його операх лежить той фундамент, на якому Вагнер побудував «Тангейзера» й «Лоенгріна».

З українською тематикою пов'язані Варіації на пісню «Гарна Мінка» () (Air Russe varié pour le Pianoforte, op. 40, 1815), написані Вебером для Великої княжни Марії Павлівни, герцогині Саксен-Ваймар-Айзенахської. Насправді «Гарна Мінка» є німецьким переспівом відомої народної пісні «Їхав козак за Дунай».

З творчістю Вебера був обізнаний Тарас Шевченко, зокрема з оперою «Вільний стрілець» () і музикою до драми П.-О. Вольфа «Преціоза». Ці твори він згадував у повістях «Музикант» і «Нещасний», та в «Щоденнику» (5 лютого 1858 року).

Твори

Опери «Петер Шмоль і його сусіди» (Peter Schmoll und seine Nachbarn), 1802 «Рюбецаль», 1805 «Сільвана» (Silvana), 1810 «Абу Гасан» (Abu Hassan), 1811 «Преціоза» (Preciosa), 1821 «Вільний стрілець» («Чарівний стрілець») (Der Freischütz), 1821 «Три Пінто», 1888. Закінчена Г. Малером. «Евріанта» (Euryanthe), 1823 «Оберон» (Oberon), 1826

Фортепіанна музика Варіації «Schöne Minka» op. 40 J. 179 (1815) на тему української народної пісні «Їхав козак за Дунай»

Духовна музика Меса мі-бемоль мажор J.224 (1818) Меса соль мажор op.76 J.251 (1818—1819)

Для голосу з оркестром Кантата Der erste Ton для хору з оркестром op.14 J.58 (1808 / revised 1810) Речитатив і рондо Il momento s'avvicina для сопрано і оркестру op.16 J.93 (1810) Гімн In seiner Ordnung schafft der Herr для солістів хору і оркестру op.36 J.154 (1812) Кантата Kampf und Sieg для солістів хору і оркестру op.44 J.190 (1815) Сцена і Арія Misera me! («Помилуй мене») для сопрано і оркестру op.50 J.121 (1811) Ювілейна кантата до 50-річчя короля Фрідріха Августа I Саксонського для соліста, хору й оркестру op.58 J.244 (1818)

Для інструментів-соло з оркестром Концерт для фортепіано з оркестром № 1, до мажор, op. 11 J.98 (1810) Концерт для фортепіано з оркестром № 2 Es-dur, op. 32 J.155 (1812) Концерт для фагота з оркестром F-dur, op. 75 J.127 (1811 / revised 1822) Концерт для кларнета з оркестром № 1 f-moll, op. 73 J.114 (1811) Концерт для кларнета з оркестром № 2 Es-dur, op. 74 J.118 (1811) Велике попурі для віолончелі з оркестром D-dur, op. 20 J.64 (1808) Концертіно для кларнета з оркестром c-moll/Es-dur, op. 26 J.109 (1811) Концертштюк для валторни з оркестром e-moll, op. 45 J.188 (1815) Концертштюк для фортепіано з оркестром f-moll, op. 79 J.282 (1821) Romanza siciliana для флейти з оркестром, J.47 (1805) Шість варіацій на тему A Schüsserl und a Reind'rl для альта з оркестром, J.49 (1800 / редакція 1806) Угорське Andante and rondo для двох альтів і оркестру, J.79 (1809) Варіації для віолончелі оркестром ре мінор, J.94 (1810) Adagio and rondo для гармонікорда з оркестром фа мажор, J.115 (1811) Угорське Andante and rondo (Andante e Rondo Ongarese) для фагота оркестром до мажор, op. 35 J.158 (1813), редакція J.79

Див. також 4152 Вебер — астероїд, названий на честь композитора.

Примітки

Література А. Кеніґсберґ. Карл-Марія фон Вебер (науково-популярний нарис)

The works of Carl Maria von Weber