Емануї́л Ла́скер (також Емануель Ласкер, ; 24 грудня 1868, Берлінхен, Пруссія, сучасне Західнопоморське воєводство, Польща — 11 січня 1941, Нью-Йорк) — німецький шахіст, математик і філософ. Другий чемпіон світу із шахів. Володів титулом 27 років — від 1894 до 1921 року, що є досі непобитим рекордом, і продовжував виступати на найвищому рівні до 68 років.
1894 року він став другим чемпіоном світу з шахів, перемігши Вільгельма Стейніца. Утримував титул чемпіона 27 років поспіль, що стало досягненням, яке досі ніхто не перевершив. Захищав свій титул шість разів: у матчі-реванші проти Вільгельма Стейніца, двічі проти Давида Яновського, проти Зігберта Тарраша, одного з найсильніших тоді претендентів на світове чемпіонство, Френка Маршалла, безперечно найсильнішого американського шахіста початку двадцятого століття, і зіграв матч унічию проти Карла Шлехтера. У цей час він також приголомшливо виграв турніри в Санкт-Петербурзі, Нюрнбернзі, Лондоні та Парижі. Шахіст виступав у турнірах найвищого рівня аж до 1940 року, ставши взірцем спортивного довголіття.
1933 року, коли до влади в Німеччині прийшли нацисти, Ласкер, єврей за походженням, змушений був покинути країну. Він виїхав спочатку до Англії, потім у СРСР і, зрештою, до Сполучених Штатів Америки.
Ласкер володів універсальним стилем гри, однак його найсильнішими сторонами вважали позиційне чуття і ендшпіль. Багато біографів і дослідників називають Ласкера першовідкривачем психологічного підходу до шахів: вважають, що Ласкер часто був готовий піти на погіршення своєї позиції, щоб спрямувати гру у незручне для конкретного супротивника русло. Ця точка зору популярна і нині, хоча частина експертів вважає її помилкою і пояснює досягнення Ласкера глибоким розумінням шахів і вмінням оцінити плюси і мінуси того чи іншого продовження партії.
Упродовж своєї шахової кар'єри Ласкер неодноразово припиняв виступи на кілька років для занять математикою і філософією. 1901 року Ласкер захистив докторську дисертацію з математики, а його головним досягненням у математиці стала теорема, названа його ім'ям та ім'ям Еммі Нетер, яка узагальнює початковий результат Ласкера. Досліджував і грав, зокрема в покер і ґо, а також вигадав власну гру — «ласка» (різновид шашок). Крім того, Ласкер опублікував кілька філософських праць і літературних творів.
Життєпис
Юність і початок кар'єри
Ласкер народився 24 грудня 1868 року в прусському містечку Берлінген (нині Барлінек, Польща) біля Бранденбурга в єврейській родині. Його батько був синагогальним кантором, а дід — рабином. В 11 років Емануель переїхав у Берлін до старшого брата , щоб вивчати математику. Бертольд, сам сильний шахіст, навчив грі Емануеля, потім той став вдосконалюватися самостійно за популярним підручником Дюфреня. Пізніше Ласкер почав заробляти гроші, граючи на ставку в кафе. 1888 року він закінчив гімназію і вступив на математичний факультет Берлінського університету. Тоді почав брати участь у шахових турнірах.
1889 року Ласкер виграв турнір у Берліні і побічний турнір 6-го конгресу Німецького шахового союзу в Бреслау (сучасний Вроцлав), а також посів друге місце в Амстердамі позаду Берна, але попереду Гунсберга і МезонаЖиттєпис Ласкера на сайті Факультету математики и статистики Університету Сент-Ендрюса. В Амстердамі Ласкер виграв знамениту партію у , застосувавши комбінацію, яку пізніше названо на честь цієї партії — жертвою обох слонів білі зруйнували укриття чорного короля.
Повернувшись до Берліна, Ласкер виграв матчі проти Курта фон Барделебена (+2 -1 =1) і Жака Мізеса (+5 -0 =3), потім зіграв у Лондоні матчі з Бердом (+7 -2 =3) і Енґлішем (+2 -0 =3). 1891 року Ласкер переїхав до Великої Британії. Наступного року він виграв два турніри в Лондоні за участю найсильніших британських шахістів і матчі проти Дж. Блекберна (+6 -0 =4) і Берда (+5 -0 =0)Алехин, Александр Александрович , Энциклопедия Кругосвет.. Наприкінці 1892 року Ласкер надіслав виклик на матч Зіґберту Таррашу, одному з найсильніших гравців світу, який тільки що виграв турнір у Дрездені. Тарраш відмовився, сказавши, що готовий грати з Ласкером не раніше, ніж той здобуде перемогу на великому міжнародному турніріВайнштейн, Б. С. Мыслитель. С. 38. Після цього Ласкер поїхав на гастролі в США; протягом 1893 року він посів 1-ше місце на турнірі майстрів у Нью-Йорку, вигравши всі 13 партій і випередивши Альбіна на 4½ очка, і обіграв у матчі з рахунком 7:3 (+6 -2 =2).
Завоювання титулу
Успішні виступи дозволили Ласкеру викликати на матч на першість світу Вільгельма Стейніца. Матч проходив з 15 березня по 26 травня 1894 року в Нью-Йорку, Філадельфії і Монреалі, переможцем ставав той, хто першим виграє десять партій. Після перших шести партій рахунок був рівний (по дві перемоги у кожної зі сторін), переломною стала сьома партія, яку Ласкер виграв у гострій боротьбі. Потім він здобув чотири перемоги поспіль, а вирішальне очко здобув у 19-й партії. У цілому завоювання чемпіонського титулу виявилося для Ласкера несподівано легким. Багато сучасників вважали, що важливу роль відіграв вік Стейніца (йому було вже 58 років), а сам Стейніц скаржився на безсоння. Однак, на думку Крамника, Ласкер переміг, оскільки набагато глибше за Стейніца розумів шахи і взагалі в цьому випередив свій час.
Чемпіон світу
Наступні виступи на змаганнях підтвердили високий клас гри Ласкера. На гастінгському турнірі (1895) за участю Стейніца, М. Чигоріна, Блекберна та інших знаменитих гравців Ласкер посів третє місце, і це попри те, що він не до кінця відійшов від недавно перенесеного черевного тифу. За три тури до кінця Ласкер лідирував, але кінцівку турніру сильно провів молодий Гаррі Пільсбері, який і став першим, а Ласкер, поступившись Таррашу, опустився на третє місце (друге залишилося за Чигоріним)Вайнштейн, Б. С. Мыслитель. С. 86.. У Петербурзі (1895—1896) Ласкер виграв четверний турнір у 6 кіл (брали участь Ласкер, Стейніц, Пільсбері і Чигорін), а в Нюрнберзі переміг на турнірі за участю Стейніца і ще 18 шахістів, зокрема всіх основних претендентів на звання чемпіона світу. У листопаді 1896 року — січні 1897 року в Москві відбувся матч-реванш проти Стейніца, який закінчився впевненою перемогою Ласкера (+10 -2 =5). На наступному турнірі (Париж, 1900) Ласкер за дуже сильного складу переміг з результатом 14½ з 16. Пільсбері був другим, відставши на два очка, а третє і четверте місця поділили Маршалл і Мароці.
Після паризького турніру Ласкер повернувся в Університет Ерлангена—Нюрнберга, щоб закінчити освіту. 1902 року він захистив докторську дисертаціюВайнштейн, Б. С. Мыслитель. С. 53.. Ласкер продовжив виступати на турнірах лише в 1904 році — в Кембридж-Спрінгс (США) він програв дві партії на старті і в підсумку поділив друге місце з Яновським, і то лише завдяки перемозі в очній зустрічі в останньому турі. Виграв турнір американський шахіст Френк Маршалл, для якого ця перемога стала найвищим досягненням. 1904 року Ласкер також почав видавати журнал «Lasker's Chess Magazine». Номери виходили раз на півроку, останній (здвоєний восьмий і дев'ятий) — у січні 1909 року.
У 1902 році Ласкер познайомився в Берліні з Мартою Кон, уродженої Бамбергер, дружиною власника фабрики музичних інструментів Еміля Кона. Марта походила з династії банкірів єврейського походження, а по материнській лінії була онукою композитора Джакомо Меєрбера. Емануїл і Марта відразу перейнялися один до одного симпатією, але Марта не побажала піти від чоловіка, який був серйозно хворий. Лише 1911 року, коли Еміль Кон помер, Марта Кон одружилася з ЛаскеромВайнштейн, Б. С. Мыслитель. С. 54—55.. Вони прожили разом все життя, Марта слідувала за чоловіком, піклувалася про нього, постійно була присутня на змаганнях.
У період з 1907 по 1910 роки Ласкер п'ять разів захищав титул чемпіона світу. Після перемоги в Кембридж-Спрінгс Маршалл викликав Ласкера на матч, але чемпіон поставив фінансові умови, які Маршалл на той момент не зміг виконати. Матч відбувся в США тільки на початку 1907 року. Для перемоги потрібно було першим набрати вісім очок без урахування нічиїх, Ласкер виграв з переконливою перевагою +8 -0 =7. Наступного року Ласкер зіграв матч з Таррашем на тих самих умовах і знову переконливо виграв: після сьомої партії рахунок за перемогами був 5-1, а восьме очко Ласкер взяв у шістнадцятій (загальний рахунок +8 -3 =5). 1909 року відбувся матч з 10 партій між Ласкером і Яновським, щодо статусу якого існують суперечкиБільшість дослідників заносить його до списку матчів за звання чемпіона світу. Едвард Вінтер стверджував , що це був звичайний виставковий матч, спираючись на тогочасну пресу та існування вже підписаного договору про майбутній матч між Ласкером і Шлехтером.. Ласкер виграв сім партій за однієї поразки і двох нічиїх. На початку 1910 року відбувся матч з австрійським шахістом Карлом Шлехтером. Згідно з попередніми умовами, матч повинен був складатися з 30 партій і для перемоги Шлехтеру потрібна була перевага у два очкиВайнштейн, Б. С. Мыслитель. С. 76—77. Через фінансові труднощі кількість партій було скорочено до десяти, тож деякі дослідники вважають матч не титульним, а серією виставкових партій. Шлехтер переміг у п'ятій партії, ще вісім закінчилися внічию, а в останній Шлехтер, маючи виграну позицію, упустив і перемогу і нічию. Того ж року відбувся повторний матч з Яновським до восьми перемог, у якому Ласкер виграв ще переконливіше — всього за 11 партій і без поразок. Пізніше біографи Ласкера неодноразово висловлювали жаль, що за великої кількості зіграних Ласкером матчів його суперниками так і не стали двоє з найвидатніших його сучасників — Пільсбері та РубінштейнВалерий Сегаль. Боги, обжигавшие горшки . 1999.. Також у 1909 році Ласкер і Рубінштейн поділили перше місце на турнірі пам'яті Чигоріна в Петербурзі, набравши по 14½ очка з 18. Третє місце з 11 очками посів Шпільман, нижче залишилися Дурас, Тейхман, Шлехтер та низка інших шахістів. При цьому Ласкер, який програв дві партії (Рубінштейну і Дуз-Хотимирському), наздогнав Рубінштейна лише в останньому турі завдяки перемозі над ТейхманомВайнштейн, Б. С. Мыслитель. С. 47..
Коли двадцятитрирічний кубинець Хосе Рауль Капабланка виграв свій перший турнір у Європі в Сан-Себастьяні (1911), випередивши практично всіх найсильніших шахістів свого часу, почалися переговори про його матч з Ласкером. Ласкер виставив умову про те, що претендент повинен виграти з різницею мінімум у два очка, на що не був згоден КапабланкаВайнштейн, Б. С. Мыслитель. С. 90. Надалі у листуванні Капабланка схарактеризував одну з висунутих Ласкером умов як «явно несправедливу» (obviously unfair), після чого Ласкер припинив переговори і через пресу зажадав вибачень. Ворожнеча Капабланки і Ласкера тривала до петербурзького турніру.
Одним з найбільших турнірних успіхів Ласкера стала перемога на Петербурзькому міжнародному турнірі 1914 року, який став єдиним змаганням Ласкера за минулі п'ять років. Крім Ласкера у ньому взяли участь десять шахістів, включаючи двох головних претендентів на матч на першість світу — Хосе Рауля Капабланку і Акібу Рубінштейна. У попередньому раунді виграв Капабланка, який випередив Ласкера на пів-очка, але у фінальному раунді, який проходив у два кола, куди вийшли п'ятеро найкращих шахістів, Ласкер набрав проти Капабланки, Алехіна, Тарраша і Маршалла 7 з 8 (шість перемог і дві нічиї). У підсумку за сумою двох раундів Ласкер випередив кубинця на пів-очка. Перемога над Капабланкою в ендшпілі в розмінному варіанті іспанської партії вважається одним з головних творчих здобутків Ласкера.
Напередодні Першої світової війни проходили переговори про матч між Ласкером і Рубінштейном, але війна поклала край цим планам. У роки війни Ласкер жив у Берліні. У цей період він зіграв матч з шести партій проти Тарраша (1916) і виграв мінітурнір у два кола за участю Тарраша, Рубінштейна і Шлехтера (1918)Вайнштейн, Б. С. Мыслитель. С. 89.
Матч з Капабланкою і втрата титулу