Цезон Фабій Амбуст (військовий трибун з консульською владою 404 року до н. е.)

Цезо́н Фа́бій Амбу́ст (також іноді Кезон Фабій Амбуст, ; V—IV століття до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч Римської республіки, військовий трибун з консульською владою 404, 401, 395 та 390 років до н. е.

Біографічні відомості Належав до патриціанського роду Фабіїв. Його батьком був Марк Фабій Вібулан, консул 442 року до н. е., братами — Квінт Фабій Амбуст, консул 412 року до н. е. і Нумерій Фабій Амбуст, військовий трибун з консульською владою 406 і 390 років до н. е.

Вперше про Цезона Фабія згадують у 409 році до н. е., коли його обрали квестором. У 404 році до н. е. його було обрано військовим трибуном з консульською владою. Цього року римське військо розбило вольсків, взяло місто Артена. 401 року до н. е. його було другий раз вибрано військовим трибуном з консульською владою разом з Манієм Емілієм Мамерцином. Вони відбили втрачений за рік до того військовий табір під Вейями. У 395 році Цезона Фабія були в третій раз обрано на цю посаду, але він не брав участі у військових діях.

Надалі він брав участь разом зі своїми братами у невдалих перемовинах з галами 391 року до н. е. Поведінка Цезона Амбуста і його братів, вбивство одного з гальських ватажків, участь братів у військових діях на боці етрусків призвела до обурення галів ватажка. Вимоги галів на видачу вбивць і «ворогів народу» римський сенат не задовольнив, що призвело до вторгнення гальського війська в Італію. Навіть більше, сенат обрав усіх братів, в тому числі й Цезона, військовими трибунами з консульською владою в наступному, 390 році до н. е. Гальське військо тим часом розбило римлян на чолі з іншими військовими трибунами того року — Квінтом Сервілієм Фіденатом, Квінтом Сульпіцієм Лонгом, Сервієм Корнелієм Малугіненом.

Про подальшу долю Цезона Фабія відомостей не збереглося.

Родина Син — Марк Фабій Амбуст, військовий рибун з консульською владою 381 і 369 років до н. е.

Джерела Діодор Сицилійський Histoire universelle, Livre XIV, 113, 4-7 Тит Лівій, Ab urbe condita, IV 61, 5-9; V 12, 4; 21, 4; 36, 1, 35-37; 38

Література Broughton R. Magistrates of the Roman Republic. — New York, 1951. — Vol. I. — P. 600. Münzer F. Fabius 42 // RE. — 1909. — Bd. VI, 2. — S. 1752—1753. Münzer F. Fabius 43 // RE. — 1909. — Bd. VI, 2. — S. 1753. Münzer F. Fabius 45 // RE. — 1909. — Bd. VI, 2. — S. 1756. Münzer F. Fabius 48 // RE. — 1909. — Bd. VI, 2. — S. 1756—1759. Wiseman T. Legendary Genealogies in Late-Republican Rome // G&R. — 1974. — Vol. 21, № 2. — P. 153—164.