Яголдай (чи радше Єголдай, в хрещенні Дмитро) Сарайович — князь тюркського походження, котрий десь у другій четверті XV століття прийняв підданство Литовсько-Руської держави.
За версією історика Романа Беспалова, він походив із кримського роду Ширінів, чиї володіння сягали Азова й межували з ВКЛ на півночі. На його думку, Яголдай припадав «братаничем» (імовірно, двоюрідним небожем) Сараю Урусахову (зг. 1408), а той, своєю чергою, був братом бея Тегене Шихова сина; дослідник пов'язує натомість Яголдая із родом Баринів й зауважує, що Сарай подибується в джерелах як один із предводителів війська Джелал ад-Діна, сина Тохтамиша.
Яголадаїв брат, даруга кн. Усейн, служив хану Улуг-Мухаммеду ще в 1437 році. Інший же, Шаптяк Сараєвич, був казанським князем.
Гіпотеза О. Русини й С. Кричиньського, буцімто Яголдай тотожний бекові Ягалтаю, що перебував в 1340/50 рр. при дворі ханів Золотої Орди Джанібеку та Бірдібеку, а живший в середині XV ст. — його гаданий онук і тезка, зостала відринута.
Од Казимира Ягелончика Яголдай одержав чималий комплекс маєтностей, до яких входили Мужеч (на р. Псел, між сучасними містами Суджа та Обоянь Курської області), Милолюбль (на Сіверському Дінцю) й Оскол (нині м. Старий Оскол Білгородської області). Цей обширний феод, зафіксований в ярлику хана Золотої Орди Тохтамиша як «тьма Сарайового сина Яголдая», був успадкований його нащадками й проіснував до кінця 15 ст.; 1497 Яголдайовщину, як складову частину Путивльського повіту, поділили між чотирма київськими боярами; 1500 вона, як і решта Путивльщини, відійшла до Великого князівства Московського.
Примітки
Джерела та література