Резистивіметрія свердловин (; ; ) — вимірювання резистивіметром питомого електричного опору (або провідності) рідин (бурового розчину, промивальної, видобувної), що заповнюють свердловину. Результати резистивиметрії свердловин використовують при порівнянні для інтерпретації електрокаротажних кривих (бокового каротажу тощо), одержаних у різних свердловинах або в одній і тій же свердловині в різний час, при обчисленні істинних питомих опорів порід на основі уявних опорів, при визначенні місця припливу пластової води у свердловину, дослідженні складу суміші у свердловині — гідрофільної (нафта у воді) і гідрофобної (вода в нафті), визначенні водонафтового розділу у свердловині, виділенні в гідрофільному середовищі місць поступлення в колону води з різним ступенем мінералізації, рівня бурового розчину та флюїдів, мінералізації рідини, складу флюїдів при розробці нафтових родовищ, гідрогеологічних дослідженнях, контролю технічного стану свердловин.
Див. також Промислова геофізика Резистивіметрія
Література
Заворотько Ю. М. Методика и техника геофизических исследований скважин. — М.: Недра, 1974. Знаменский В. В., Жданов М. С., Петров Л. П. Геофизические методы разведки и исследования скважин. — М.: Недра, 1987. Итенберг С. С. Интерпретация результатов каротажа скважин. — М.: Недра, 1978. Калинникова М. В., Головин Б. А., Головин К. Б. Учебное пособие по геофизическим исследованиям скважин. — Саратов, 2005. Латышова М. Г., Вендельштейн Б. Ю., Тузов В. П. Обработка и интерпретация материалов геофизических исследований скважин. — М.: Недра, 1975. Мейер В. А. Геофизические исследования скважин. Учебное пособие. — Ленинград: ЛенГУ, 1981. — 464 с.