Лора Філліпс «Лорі» Андерсон (, 5 червня 1947) — американська авангардна художниця, музикантка і режисерка, чия творчість охоплює перформанс, попмузику та мультимедійні проєкти. Спочатку навчалася грі на скрипці та скульптурі,Amirkhanian, Charles. «Women in Electronic Music — 1977». Liner note essay. New World Records. Андерсон займалася різноманітними проєктами перформансу в Нью-Йорку протягом 1970-х років, зосереджуючись, зокрема, мовою, технологіях та візуальних образах. Вона досягла несподіваного комерційного успіху, коли її пісня «O Superman» посіла другу сходинку в UK Singles Chart у 1981 році.
Дебютний альбом Андерсон Big Science вийшов у 1982 році, після чого вона випустила низку студійних та концертних альбомів. Вона зіграла головну роль і була режисером концертного фільму Home of the Brave 1986 року. Творчий доробок Андерсон також включає театральні та документальні роботи, озвучування, мистецькі інсталяції та CD-ROM. Вона є піонером в електронній музиці і винайшла кілька музичних пристроїв, які використовувала у своїх записах і перформансах.
Ранні роки та освіта Лора Філліпс Андерсон народилася в Глен Елліні, штат Іллінойс, 5 червня 1947 року в родині Мері Луїзи (уродженої Роуленд) та Артура Т. Андерсона. У неї було семеро братів і сестер, а на вихідних вона вивчала живопис у Чиказькому художньому інституті та грала з Чиказьким молодіжним симфонічним оркестром.
Закінчила середню школу Гленбард-Вест. Навчалася в коледжі Міллз у Каліфорнії, а після переїзду до Нью-Йорка в 1966 році закінчила Барнард-коледж у 1969 році, отримавши ступінь бакалавра мистецтв з відзнакою та диплом Фі Бета Каппа за спеціальністю «мистецтвознавство». 1972 року здобула ступінь магістра мистецтв зі скульптури в Колумбійському університеті.
Її перший перформанс — симфонія, зіграна на автомобільних клаксонах — був виконаний у 1969 році. 1970 року намалювала підпільний комікс Baloney Moccasins, який опублікував Джордж Ді Капріо. На початку 1970-х працювала викладачем мистецтва, художнім критиком у таких журналах, як Artforum, та ілюструвала дитячі книжки — перша з яких називалася The Package, таємнича історія суто з малюнків.
Кар'єра
1970-ті
Андерсон виступала в Нью-Йорку протягом 1970-х років. Один з найцитованіших її виступів, Duets on Ice, який вона проводила в Нью-Йорку та інших містах світу, включав гру на скрипці під звукозапис на ковзанах, леза яких були вмерзлими в крижану брилу; виступ закінчився лише тоді, коли лід розтанув. Дві ранні п'єси, «New York Social Life» та «Time to Go», увійшли до збірки 1977 року New Music for Electronic and Recorded Media, разом із творами Пауліни Оліверос та інших. Дві інші п'єси були включені до збірки Airwaves, колекції аудіо творів різних митців. Вона також записала лекцію для Vision, набору лекцій художниці, що видали Crown Point Press у вигляді набору з шести платівок.
Багато ранніх записів Андерсон залишаються невиданими або були видані лише в обмеженій кількості, як, наприклад, її перший сингл «It's Not the Bullet that Kills You (It's the Hole)». Ця пісня, разом з «New York Social Life» та близько десятка інших, спочатку була записана для використання в мистецькій інсталяції, що складалася з музичного автомата, який грав різні композиції Андерсон, в галереї Holly Solomon у Нью-Йорку. Серед музикантів на цих ранніх записах — Пітер Гордон на саксофоні, Скотт Джонсон на гітарі, Кен Дейфік на губній гармоніці та Джо Кос на барабанах. Фотографії та описи багатьох з цих ранніх виступів увійшли до ретроспективної книги Андерсон Stories from the Nerve Bible.
Наприкінці 1970-х Андерсон зробила низку додаткових записів, які або вийшли приватно, або ввійшли до компіляцій авангардної музики, зокрема на лейблі Giorno Poetry Systems, яким керував нью-йоркський поет Джон Джорно, близький друг Енді Воргола. У 1978 році вона виступила на Nova Convention, великій конференції за участю багатьох діячів контркультури та висхідних авангардних музичних зірок, зокрема Вільяма Барроуза, Філіпа Ґласса, Френка Заппи, Тімоті Лірі, Малкольма Ґолдштейна, Джона Кейджа та Аллена Ґінзберґа. Наприкінці 1970-х вона також працювала з коміком Енді Кауфманом.Laurie Anderson, Stories from the Nerve Bible.
1980-ті У 1980 році Андерсон отримала почесний ступінь доктора мистецтв Інституту мистецтв Сан-Франциско. 1982 року вона отримала Грант Ґуґґенгайма за творчість у галузі кіномистецтва. 1987 року Андерсон отримала почесний ступінь доктора образотворчого мистецтва в Університеті мистецтв у Філадельфії.
Андерсон стала широко відомою за межами мистецького світу в 1981 році з синглом «O Superman», який спочатку вийшов обмеженим тиражем на лейблі One Ten Records, а згодом посів друге місце в британському хіт-параді. Раптовий наплив замовлень з Великої Британії (частково спричинений тим, що британська станція BBC Radio 1 включила сингл до свого плейлиста) призвів до підписання Андерсон семиальбомної угоди з лейблом Warner Bros. Records, яка перевидала сингл.
«O Superman» була частиною більшої сценічної роботи під назвою United States і увійшла до альбому Big Science. Перед виходом Big Science Андерсон повернулася до Giorno Poetry Systems для запису альбому You're the Guy I Want to Share My Money With; Андерсон записала одну сторону подвійної платівки, Вільям Барроуз і Джон Джорно записали по одній стороні, а четверта сторона містила окремий трек для кожного артиста. За цим послідували наступні один за одним випуски її альбомів Mister Heartbreak і United States Live, останній з яких був п'яти-платівковим (і, пізніше, чотири-CD) записом її дводенного сценічного шоу в Бруклінській академії музики. Вона також з'явилася в телевізійній спеціальній програмі продюсера Нам Джун Пайка, що вийшла в ефір на Новий рік 1984 року під назвою «Good Morning, Mr. Orwell».
Згодом вона знялася у фільмі-концерті Home of the Brave 1986 року, а також написала саундтреки до фільмів Сполдінга Ґрея Swimming to Cambodia та Monster in a Box. У цей час вона також написала музику до п'єси Роберта Вілсона Алкеста в Американському репертуарному театрі в Кембриджі, штат Массачусетс. 1987 року вона також вела серіал Alive from Off Center на каналі PBS, після того, як за рік до цього спродюсувала короткометражний фільм What You Mean We? для цього серіалу. У What You Mean We? з'явився новий персонаж, якого зіграла Андерсон — «Клон», змінений цифровим способом чоловічий аналог Андерсон, який згодом став її «співведучим», коли вона працювала ведучою в «живій» версії серіалу Alive from Off Center. Елементи «Клону» пізніше були включені в заголовну «маріонетку» її пізнішої роботи, Puppet Motel. Того ж року вона також з'явилася на альбомі Пітера Ґебріела So у пісні «This is the Picture (Excellent Birds)».
Реліз першого альбому Андерсон після Home of the Brave album, Strange Angels 1989 року, був відкладений більш ніж на рік, щоб Андерсон могла брати уроки вокалу. Це було пов'язано з тим, що альбом був музичнішим (з точки зору співу), ніж її попередні роботи. Сингл «Babydoll» став помірним хітом у хіт-параді Modern Rock Charts у 1989 році.
1990-ті У 1991 році вона була членом журі 41-го Берлінського міжнародного кінофестивалю. Того ж року Андерсон знялася в The Human Face, художньому документальному фільмі про мистецтво, знятому художниками-кінорежисерами Ніколою Брюсом і Майклом Коулсоном для BBC. Андерсон була ведучою в цьому документальному фільмі про історію обличчя в мистецтві та науці. Її обличчя трансформувалося за допомогою латексних масок і цифрових спецефектів, коли вона представляла ідеї про зв'язок між фізіогномікою і сприйняттям. Її різноманітна кар'єра на початку 1990-х включала озвучування анімаційного фільму The Rugrats Movie. 1994 року вона створила CD-ROM під назвою Puppet Motel, за яким послідував альбом Bright Red, співпродюсером якого був Браян Іно, і ще один альбом у розмовному жанрі The Ugly One with the Jewels. За цим послідувала поява на благодійному синглі 1997 року «Perfect Day».
У 1996 році Андерсон виступила з Дієго Френкелем (La Portuária) та Aterciopelados для благодійного альбому про СНІД Silencio=Muerte: Red Hot + Latin, спродюсованого Red Hot Organization.
До виходу її наступного альбому минуло понад півтора десятиліття. За цей час вона написала доповнюючу статтю про культурний характер Нью-Йорка для Британської енциклопедії«Encyclopaedia Anderson», The New Yorker, July 16, 2001 та створила низку мультимедійних презентацій, зокрема натхненну Мобі Діком (Songs and Stories from Moby Dick, 1999—2000). Однією з центральних тем у творчості Андерсон є дослідження впливу технологій на людські стосунки та спілкування.
Починаючи з 1990-х, Андерсон і Лу Рід, з яким вона познайомилася в 1992 році, працювали разом над низкою записів. Рід взяв участь у створенні треків «In Our Sleep» з альбому Андерсон Bright Red, «One Beautiful Evening» з альбому Life on a String, а також «My Right Eye» і «Only an Expert» з альбому Homeland, який Рід також спродюсував. Андерсон взяла участь у створенні треків «Call on Me» зі спільного з Рідом проєкту The Raven, «Rouge» і «Rock Minuet» з альбому Ріда Ecstasy, а також «Hang On to Your Emotions» з альбому Set the Twilight Reeling.
Восени 1998 року в нью-йоркському художньому просторі Artist Space відбулася виставка робіт Андерсон 1970-1980-х років, а також її робота 1990-х років Whirlwind.
2000-ні
Альбом Life on a String з'явився у 2001 році, коли вона підписала новий контракт з іншим лейблом Warner Music, Nonesuch Records. Life on a String був сумішшю нових творів (включаючи одну пісню, що відсилає до смерті її батька) і творів з презентації Moby Dick. 2001 року вона записала аудіокнигу за романом Дона Делілло The Body Artist. 2001 року Андерсон вирушила в турне, виконуючи добірку своїх найвідоміших музичних творів. Один з цих виступів був записаний у Нью-Йорку через тиждень після терактів 11 вересня 2001 року і включав виконання «O Superman». Цей концерт вийшов на початку 2002 року як подвійний компакт-диск Live in New York.
У 2003 році Андерсон стала першою художницею-резиденткою НАСА, що надихнуло її на створення перформансу The End of the Moon. Вона організувала низку тематичних виставок і написала твір для Expo 2005 в Японії. 2005 року Андерсон відвідала російську космічну програму — Центр підготовки космонавтів імені Гагаріна та центр управління польотами і взяла участь у заході The Arts Catalyst Space Soon в Roundhouse, щоб відрефлексувати свій досвід. Вона була частиною команди, яка створювала церемонію відкриття Літніх Олімпійських ігор 2004 року в Афінах. Того ж року вона співпрацювала з хореографкою Трішею Браун та режисеркою Аґнєшкою Войтович-Восло над відомим мультимедійним проєктом O Zlozony/O Composite для балету Паризької опери. Прем'єра балету відбулася в Опері Гарньє в Парижі в грудні 2004 року.
Також у 2003 році вона спродюсувала альбоми з французькими музикантами Ла Жаррі та Гектором Зазу, а також виступила з ними. В альбомі Зазу Strong Currents (2003), який об'єднав низку відомих солістів, вона серед інших грає разом з Мелані Ґабріель, Ірен Ґранді та Джейн Біркін.
У 2005 році її виставка The Waters Reglitterized відкрилася в галереї Шона Келлі в Нью-Йорку. Згідно з прес-релізом Шона Келлі, ця робота є щоденником сновидінь і їх буквальним відтворенням як творів мистецтва. Ця робота, створена в процесі повторного переживання або переробки своїх снів під час неспання, використовує мову сновидінь для дослідження самого сну. Результатом роботи стали малюнки, принти та відео високої чіткості. Інсталяція тривала до 22 жовтня 2005 року.