Адольф Димша (; 7 квітня 1900 — 20 серпня 1975) — польський естрадний режисер і комедійний актор. Народився у Варшаві, помер в Ґурі Кальварії під Варшавою.
Життєпис Батьки актора — робітники, батько Адольфа носив таке ж ім'я і працював на залізниці. Справжнє ім'я актора — Адольф Багінський. Закінчив Торгову школу Вавельберга, згодом працював у канцелярії нотаріуса.
Початок кар'єри 1918 року вперше виступає у театрі ім. Стасіча, до 1921 року виступає в Міському театрі Ґродно. Згодом Адольф грає в епізодичних ролях в кіно, працює розпорядником танців, навчає бальним танцям у варшавській школі.
Перша серйозна роль — у лютому 1921 року у відомому театрі «Qui Pro Quo», в якому Адольф виступатиме з 1925 до 1931 року (до закриття театру).
Співпраця з Тувімом Сцени для актора писав Юліан Тувім, з яким Адольф потоваришував і підтримував зв'язки до смерті поета. Саме Тувім побачив хист Адольфа до ролей із стилем чистого абсурду, після чого написав для нього роль дивака Теофіля Вінегрета. Герой мав дебелу чорну бороду і грізно дивився на глядача з-під широких брів, виголошуючи гротескні монологи.
Після закриття «Qui Pro Quo» Адольф грає у труппах-наступниках: «Банді» (1931—1933), а також на сцені Малого театру (після їх тимчасового об'єднання). 1934 року Адольф грав у театрі «Рекс» у величезному будинку Панорами на вулиці Каровій. Рік разом зі своїм колективом, виступав у Сосоновці, Каліші, Львові, Перемишлі, Радомі, Тарніві, Плоцьку і Ряшеві. Виступав у «Варшавському цирульнику», де зіграв одну з найяскравіших ролей — в «Кар'єрі Альфи і Омеги» авторства Мар'яна Гемара. 1937—1939 — грає на сцені малого «Qui Pro Quo» у кав'ярні на вулиці Мазовецькій.
Димша отримав славу актора із великим комічним потенціалом. Його сильна статура і хороша координація рухів допомагали акторові виконувати акробатичні трюки, що додавали комізму його ролям.
Друга світова війна Під час війни 1940 року Адольф відмовляється підтримати САПС (Союзу артистів польських сцен) щодо заборони виступів у «відкритих театрах», які були підконтрольні фашистським військам. Адольф у 1940—1944 роках виступав у «Комедії», «Блакитному метелику», «Новинах», «Масках», «Яру» і «Мініатюрі».За подібне ставлення до окупантів у липні 1944 року підпільна «Річ Посполита Польща» винесла догану артистам (серед них був Димша) «за підтримку дружніх стосунків з німцями, а також за те, що успішно долали небажання поляків відвідувати видовища, організовані німецькою пропагандою, погодившись ставити своє прізвище у назвах багатьох рев'ю, використовуючи свою довоєнну популярність». Після цього з 1945 року Димші було заборонено виступати до 1946-го, а на сценах польської столиці — до 1951 року.
Кінокар'єра Адольф мав успіх і в кіно, до війни він зіграв 28 ролей у кінострічках. Після закінчення війни — у восьми фільмах: «Скарб» (1949), «Справа для залагодження» (1953). Був також популярним співаком.
Фільмографія 1924 — Любов крізь вогонь і кров / Miłość przez ogień i krew 1926 — Червоний паяц / Czerwony błazen 1929 — Поліцмейстер Таге / Policmajster Tagiejew 1930 — Штабс-капітан Губанов / Sztabskapitan Gubaniew 1930 — Корислива любов / Niebezpieczny romans 1930 — Вітер з моря / Wiatr od morza 1930 — Мораль пані Дульської / Moralność Pani Dulskiej 1930 — Янко-музикант / Janko Muzykant 1932 — Улани, улани … / Ułani, ułani, chłopcy malowani 1932 — Сто метрів любові / Sto metrów miłości 1933 — Ромео і Юльця / Romeo i Julcia 1933 — Прокурор Аліція Горн / Prokurator Alicja Horn 1933 — Дванадцять стільців / Dvanáct křesel / Dwanaście krzeseł 1933 — Кожному можна любити / Każdemu wolno kochać 1934 — Парад резервістів / Parada rezerwistów 1935 — Азбука любові / ABC miłości 1935 — Вацусь / Wacuś 1935 — Антек-поліцмейстер / Antek Policmajster 1936 — додека на фронті / Dodek na froncie 1936 — Болек і Лелек / Bolek i Lolek 1936 — 30 каратів щастя / 30 karatów szczęścia 1937 — Недотепа / Niedorajda 1938 — Павло і Гавел / Paweł i Gaweł 1938 — Роберт і Бертран / Robert i Bertrand 1939 — Спортсмен мимоволі / Sportowiec mimo woli 1948 — Скарб / Skarb 1953 — Справа, яку треба залагодити / Sprawa do załatwienia 1955 — Ірена, додому! / Irena do domu! 1956 — Незвичайна кар'єра / Nikodem Dyzma 1959 — Кафе «Мінога» / Cafe pod Minogą 1962 — Мій старина / Mój stary 1967 — Арена 1969 — Сіль чорної землі / Sól ziemi czarnej 1970 — Пан додека / Pan Dodek
Останні роки У приватному і театральному житті Адольфа зазвичай називали «Додек». Останні роки він провів у немічному стані у будинку для літніх людей. Написав книгу спогадів «Дим з цигарки».
Сім'я Донька Аніта Багінська-Димшувна, акторка (померла 1999 року).
Примітки