Ю́зеф Бо́гуш (; 11 вересня 1904, Тернопіль — 21 березня 1993, Зіген) — польський хірург, етик, історик медицини, надзвичайний професор Collegium Medicum Ягеллонського університету, один із засновників «Освенцімських зошитів», двічі висунутих Сенатом на здобуття Нобелівської премії миру, співавтор «Етично-деонтологічних правил Польського лікарського товариства»Prof. Józef Bogusz (1904–1993), Uniwersytet Jagielloński. Lista pamięci, www.uj.edu.pl, data dostępu: 2012-06-01.

Життєпис

Народився 11 вересня 1904 року в Тернополі (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Україна) в сім'ї єврейського лікаря Кароля Біркенфельда.

Вищу медичну освіту здобув 1928 року на лікарському факультеті Ягеллонського університету (ЯУ), після чого почав працювати в хірургічній клініці цього факультету, спочатку під керівництвом проф. Максиміліана Рутковського, а пізніше — Яна Глятцеля.

Під час Другої світової війни перебував у Варшаві. Працював у відділенні нейрохірургії клінічної лікарні ім. Дитятка Ісуса Варшавського медичного університету, завідував хірургічною поліклінікою. Щоб вижити протягом війни, йому довелося прийняти національність шуряка. За участь у Варшавському повстанні отримав Варшавський повстанський хрест. Після війни повернувся у Краківську медичну академію (березень 1945), де займав посаду завідувача Першої кафедри і хірургічної клініки Ягеллонського університету. 1953 року призначається «надзвичайним професором». Обіймав посаду заступника голови, а в 1966-1968 роках — голови Головного правління Товариства польських хірургів. Був членом багатьох польських і зарубіжних наукових товариств. У 1960-х і 1970-х роках рада лікарського факультету подавала клопотання про присвоєння вченого звання «звичайного професора», яке йому так і не було надано. У 1974 році вийшов на пенсію.

Наукова діяльність Був продовжувачем краківської школи хірургів щитоподібної залози. Цікавився, зокрема, і хірургією шлунка, кишковика та жовчних проток, а також питаннями хірургії похилого віку. Завдяки вдосконаленням операційної техніки знизив у клініці смертність при операціях з приводу гіперактивної щитоподібної залози з рівня 5,3% у 50-х роках ХХ ст. до рівня 0,8% наприкінці 60-х років. Був у Польщі одним із піонерів хірургічного лікування новоутворень стравоходу і нижнього стравохідного сфінктера, успішно впроваджував техніки формування штучного заднього проходу та розв'язував психологічні проблеми оперованих пацієнтів. Однією з його пристрастей була історія хірургії.

Публікації Є автором кількох підручників для вищої школи і понад двохсот наукових праць, опублікованих на батьківщині і за кордоном. Частина праць торкалася історії польської хірургії і проблем деонтології, зокрема: «Lekarz i jego chorzy» (Лікар та його хворі), «W służbie zdrowia i życia ludzkiego» (На службі здоров'ю і життю людини), «Profesorowie Wydziału Lekarskiego UJ jako uczeni i żołnierze ruchu oporu», «Sylwetki chirurgów polskich», «Zarys dziejów chirurgii polskiej» (Начерк історії польської хірургії) Ініціатором видання цієї книжки була Історична комісія Товариства польських хірургів.

Юзеф Богуш писав або редагував розробки, адресовані медичним сестрам, наприклад: «Chirurgia dla pielęgniarek», «Encyklopedia dla pielęgniarek»

Вагомі його заслуги і як співзасновника та головного редактора «Освенцімських зошитів» () краківського медичного журналу «Пшеґльонд лєкарскі», які присвячено доскіпливому документуванню подій Другої світової війни і водночас пошуку шляхів зближення польського та німецького народів.

Примітки