Міхай Патакі (; 7 грудня 1893, Будапешт — 28 листопада 1977, Будапешт) — угорський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Виступав, зокрема, за клуб «Ференцварош», а також національну збірну Угорщини.
Клубна кар'єра У 1908 році розпочав свої виступи у молодіжній команді клубу «Ференцварош». 12 вересня 1910 року 17-річний гравець дебютував у дорослій команді «Ференцвароша», у тому поєдинку відзначився двома голами. Протягом перших трьох сезонів Патакі у клубі команда незмінно ставала переможцем національного чемпіонату. Протягом наступного десятиріччя допомагав клубу посісти друге, третє та четверті місця. У 1925—1926 роках 32-річний Патакі учетверте став переможцем національного чемпіонату, а також отримав звання найкращого футболіста Угорщини. Навіть у 1926 році, після початку епохи професіоналізму, як гравець-аматор продовжив захищати кольори клубу. Протягом своєї кар'єри зіграв на клубному рівні 280 офіційних матчів в усіх турнірах та відзначився 280-ма голами.
Мав звичку у дощову та зимову погоду виступати у білих рукавичках, щоб захистити свої пальці від прохолодної погоди, оскільки любив грати на скрипці.
Виступи за збірну 1912 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 16 років, провів у формі головної команди країни лише 24 матчі, забивши 21 гол.
У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1912 року у Стокгольмі, на якому угорська збірна посіла п'яте місце, вигравши у втішному фіналі.
Спортивна діяльність Після завершення кар'єри гравця у 1927 році за запрошенням Бели Майллінгера працював протягом 15 років у «Ференцвароші» на посадах спортивного директора та головного тренера. Потім працював асистентом у тренерських штабах клубу, у тому числі й при Золтані Блуму. Наприкінці 1930-х розпочав самостійну тренерську кар'єру.
У 1930 році нетривалий час виконував обов'язки головного тренера збірної Угорщини. За цей час під його керівництвом збірна двічі зіграла в нічию та зазнала однієї поразки: Проти Швейцарії, 2:2 (Базель) Проти Чехословаччини, 1:1 (Прага) Проти Італії, 0:5 (Будапешт)
Помер 28 листопада 1977 року на 84-му році життя у місті Будапешт.
Досягнення Чемпіонат Угорщини Чемпіон (5): 1910/11, 1911/12, 1912/13, 1925/26, 1926/27 Срібний призер (6): 1913/14, 1917/18, 1918/19, 1921/22, 1923/24, 1924/25 Бронзовий призер (3): 1919/20, 1920/21, 1922/23 Кубок Угорщини Володар (3): 1913, 1922, 1927 Фіналіст (1): 1912 Auguszta-serleg Володар (1): 1914 Футболіст року: 1925—1926 «Вічний чемпіон» ФТК: 1925
Література Új magyar életrajzi lexikon V. (P–S). Főszerk. Markó László. Budapest: Magyar Könyvklub. 2004. 164. o. ISBN 9635474148 Nagy Béla: Fradisták — Portréalbum 1.. Budapest, 1979 Nagy Béla: Fradisták. Budapest, Sportpropaganda, 1981, ISBN 963-7542-44-2 Major János–Nagy Béla–Szücs László: Fradi labdarúgó-szakosztály története (Sportpropaganda, 1972) Antal Zoltán — Hoffer József: Alberttől Zsákig, Budapest, Sportkiadó, 1968 Rejtő László — Lukács László — Szepesi György: Felejthetetlen 90 percek, Budapest, Sportkiadó, 1977, ISBN 963-253-501-4
Джерела
Профіль гравця на сайті worldfootball.net Профіль тренера на сайті transfermarkt.co.uk