Монтсеррат — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Малих Антильських островів Карибського регіону. Загальна площа країни 102 км² (226-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 102 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км². Площа країни трохи менша за площу території Святошинського району міста Києва. Назва Офіційна назва — Монтсеррат (). Назва країни походить від назви однойменного острова, який відкрив Христофор Колумб 1493 року і назвав Санта-Марія-де-Монсеррат на честь монастиря Пресвятої Богородиці Монсеррат в Іспанії поблизу Барселони. У топонімі Монтсеррат «монте» буквально означає гори, а «серрат» — зубчасті, скелясті, або «саградо» — священний.

Географічне положення Монтсеррат — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Острів лежить в групі Навітряних островів Малих Антильських островів. За формою схожий на острів Шрі-Ланка, в довжину 16 км, у ширину 11 км. Монтсеррат на заході омивається водами Карибського моря, на сході — водами Атлантичного океану. Острів на північному сході межує з Антигуа й Барбудою, на південному сході із французькою Гваделупою. Загальна довжина морського узбережжя 40 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 3 морські милі. Виключна рибальська зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя.

Час у Монтсерраті: UTC−4 (−6 годин різниці часу з Києвом).

Геологія Надра Монтсеррату не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні.

Рельєф

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — вершина Шанс-Пік діючого вулкану Суфрієр (915—1050 м). Острів вулканічного походження. Вздовж узбережжя простягається низовина. Загалом на острові налічується 9 вулканічних кратерів, які розташовані на трьох гірських масивах: на півночі гора Сілвер-Гілл (392 м), в центрі Центр-Гілл (747 м), а на півдні найбільша й найвища гірська гряда Суфрієр (915 м). Низинною частиною острова вважається його узбережжя, яке лише в деяких місцях має широту понад 500 м.

Річмонд Гілл (Ricmond Hill) Сент-Джордж Гілл (St. George's Hill) Ґарібальді Гілл (Garibaldi Hill) Чансіс Пік (Chances Peak) Кастл Пік (Castle Peak) Рочес Маунтайн (Roche's Mountain) Кеті Гілл (Katy Hill) Сілвер Гілл (Silver Hill) Вінді Гілл (Windi Hill) Суфрієр Саут Гілл (South Soufriere Hill) Суфрієр Ґолвей (Soufriere Galway)

Узбережжя Берегова лінія острова становить близько 40 км і сформована вулканічними напливами, тож при взаємодії з карибськими хвилями утворилися кам'янисті кручі у висоту 10—15 м. Піщані лагуни рідкісні, утворені в пониззі й річищах невеличких річок.

Клімат

Територія Монтсеррату лежить у тропічному кліматичному поясі. Увесь рік панують тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи). У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони.

Монтсеррат не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO).

Внутрішні води Станом на 2012 рік зрошувані землі в країні були відсутні.

Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Річки острова невеличкі, вони витікають із верхів'їв гір та вулканічних ущелин, додатково живляться потоками тропічних лісів й стрімко впадають до моря. Унаслідок природного різкого перепаду висот формуються стрімкі перекати й водоспади, а також глибокі ущелини.

Рослинність Практично весь острів покритий тропічними лісами, вузька прибережна рівнина піднімається до внутрішніх пагорбів та гірських пасом.

Земельні ресурси Монтсеррату (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 30 %, орні землі — 20 %, багаторічні насадження — 0 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 10 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 25 %; інше — 45 %.

Тваринний світ Зоогеографічно територія країни належить до Антильської підобласті Неотропічної області. Стихійні лиха та екологічні проблеми

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: постійні виверження вулкану Суфрієр-Гіллс (915 м) починаючи з 1995 року зробили половину острова непридатною для проживання, 1997 року зруйновано столицю місто Плімут; нечасті урагани (з червня по листопад).

Серед екологічних проблем варто відзначити: ерозію ґрунтів на вулканічних схилах через розчищення нових земель під сільське господарство, внаслідок знищення старих вулканічним виверженням.

Фізико-географічне районування У фізико-географічному відношенні територію Монтсеррату можна розділити на 3 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: Територію Монтсеррату ділять на три фізико-географічні райони: Прибережний район охоплює низовину, видовжену вздовж усього узбережжя, шириною від 30 до 500 метрів, яка перетинається нижніми течіями декількох річок. Північна частина острова, безпечна в геологічному плані, оскільки складається з невеликого передгір'я. Висоти коливаються між 150—400 м. Малі річки утворюють пороги й водоспади. Також, поширені вологі тропічні ліси. Центральна й південна гірська частина — гірська гряда з передгір'ям, висотою від 300 до 950 метрів. Складена з магматичних порід та нині діючими вулканами. Річки, глибоко врізаючись у поверхню плата, утворюють численні пороги. Поширені вологі тропічні ліси. Див. також Північна Америка Кариби

Примітки

Література

Українською

Англійською

Російською Монтсеррат //

Монтсеррат //

Посилання

 — карти ґрунтового покрову Монтсеррату.