Герман Бар (; 19 липня 1863Велика радянська енциклопедія: [в 30 т.] / За ред. гол. ред. А. М. Прохорова — 3-е вид. — М.: Радянська енциклопедія, 1969., Лінц, Австрія — 15 січня 1934, Мюнхен, Німеччина) — австрійський письменник, публіцист і критик. У своїх теоретичних працях початку 1890-х років захищав принципи імпресіонізму, а в 1910—1912 роках виступав на захист експресіонізмуЗібрання творів: у 12 т. Т.8: Літературно-критичні та публіцистичні статті / Леся Українка. — Київ: Наукова думка, 1977. — С.291..
Біографічні відомості Народився і виріс в Лінці. Вивчав античність, філософію, економіку і право в університетах Відня, Ґраца, Чернівців і Берліна. Працював спочатку в Берліні, потім у Відні. З 1888 року по 1889 жив у Парижі, де написав свій перший великий твір «Die Grosse Sude» («Великий гріх»). Під час тривалого перебування в Парижі виявив у собі інтерес до мистецтва в цілому. З 1906 по 1907 рік разом з Максом Рейнгартом працював режисером в Німецькому театрі в Берліні, а в 1918 році − драматургом в Бургтеатрі у Відні.
Пізніше він влаштувався коректором в німецьке видавництво «S. Fischer Verlag», де познайомився з Арно Хольцем. Був ініціатором суспільно-літературного руху «Молодий Відень», активним членом австрійського авангарду. Був також знайомий з Іваном Франком. Довгий час листувався з нимФранко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. — К.: Наукова думка, 1980 р., т. 28, с. 161—166.. Творча діяльність Бара наповнена передусім літературно-критичними статтями, п'єсами, кількома прозовими творами і автобіографією.
У 1909 році одружився з видатною оперною співачкою Анною фон МільденбургFischer J. M. Gustav Mahler: Der fremde Vertraute. — Yale University Press, 2011. — P. 342.
Помер 15 січня 1934 року в Мюнхені у віці 70 років. Пам'ять митця увіковічена зображенням на австрійській поштовій марці 1963 року.
Вибрані твори П'єси «Die Grosse Sude» («Великий гріх»); «Das Konzert» («Концерт») ; «Der Franzl» («Францл»); «Sanna» («Санна»); «Die Stimme» («Голос»).
Романи «Himmelfahrt» («Вознесіння»); «Die Rotte Korahs» («Зле плем'я»); «Selbstbildnis» («Самоосвіта»).
Критика і статті Наділений багатогранним талантом Герман Бар протягом 30 років мав значний вплив на літературні течії, що з'являлися в Центральній Європі. Розпочав свою літературно-критичну діяльність спочатку як прихильник натуралізму, згодом перейшов на позиції неоромантизму, пізніше став проповідником імпресіонізму, духовним лідером віденської сецесії, а під кінець життя — відстоював експресіонізм.
Теоретичною основою для поглядів Бара послужили передусім праці філософа Ернста Маха, який обстоював повний релятивізм у ставленні до життя. Також Бар проповідував «нову літературу», закликаючи її творців стати по той бік добра і зла і відкинути «бюргерський ідеалізм епігонів».
З негативно відзначених напрямів у Бара — відомий насамперед декаданс. Критик негативно оцінив появу цього напряму в мистецтві, який з'явився після падіння Паризької комуни. Живучи тоді у Франції, спостерігаючи за новим поколінням письменників і поетів, він глибоко розчарувався, особливо після того, як декаденти почали заперечували позитивістські доктрини у творчій практиці. Вважаючи декадентство недолугою штучною школою, яка не керується жодним загальним правилом, він передрік їм занепад. Так, у 1891 році в журналі «Кунстварт» він написав статтю, в якій заявив наступне:
Свої погляди щодо інших напрямів, а також видів мистецтва, він висловлював на шпальтах тоді провідних газет та журналах «Die Zeit», «Deutsche Zeitung», «Die freie Buhne». За період 1892-1906 Герман Бар видав чотири томи критичних статей. Найголовніші з них «Zur Kritik der Moderne» («До критики модерни», 1890), «Die Überwindung des Naturalismus» («Переборення натуралізму», 1891), «Renaissanse» («Ренесанс», 1897), «Wiener Theater» («Віденський театр», 1899).
Примітки
Література Donald G. Daviau: Der Mann von Übermorgen. Hermann Bahr 1863—1934. Österreichischer Bundesverlag, Wien 1984, ISBN 3-215-05093-5.