Віктор-Амадей II (, , ), або Віктор Амадей Франциск Савойський (, , ; 14 травня 1666, Турин, П'ємонтське князівство — 31 жовтня 1732, Монкальєрі, Сардинське королівство) — 17-й король Сардинії в 1720—1730 роках, 30-й король Сицилії в 1713—1720 роках, 15-й герцог Савої з 1675 року, 13-й герцог Монферрато з 1713 року, князь П'ємонту з 1675 року, 17-й Великий магістр Вищого ордена Святого Благовіщення з 1675 року, 6-й Великий магістр ордена святих Маврикія і Лазаря з 1675 року.
Представник Савойської династії. Син Карла Еммануїла II, герцога Савої і Марії Жанни Савойської, мадмуазель де Немур, герцогині Женеви і Омаль. Перший представник Савойського дому, який отримав королівський титул. Правління тривало понад 55 років, найдовше в історії дому.
За талант дипломата сучасники прозвали його «савойською лисицею» (). Йому вдалося відстояти суверенітет Савойського герцогства і П'ємонтського князівства від посягань з боку Франції. За підсумками Війни за іспанську спадщину приєднав до своїх володінь Монферратське герцогство та ряд інших земель, а також Сицилійське королівство, яке пізніше був змушений обміняти на Сардинське королівство. Він став першим сувереном з титулом короля з Савойського дому.
Біографія
Ранні роки Народився 14 травня 1666 року в Королівському палаці Турина як єдина законна дитина герцога Карла Еммануїла II та Марії Джованни Баттісти Савойської-Немурської. Одразу отримав титул князь П'ємонту.
У 1675 році після смерті батька став герцогом Савої у віці 9 років. До 1684 року регенткою була мати. 1684 року одружився з Анною Марією Орлеанською (племінницею Людовика XIV), після чого взяв повну владу в свої руки.
Правління
Реформи Після закінчення регентства провів масштабні адміністративні та фінансові реформи: запровадив систему інтендантів, уніфікував податки, провів земельний кадастр («Perequazione»). Жорстоко придушив повстання в Мондві (Соляні війни 1680).
Війни Війна за Пфальцьку спадщину (1688—1697) — спочатку на боці Людовика XIV, потім перейшов на бік Великого альянсу. Війна за іспанську спадщину (1701—1714) — найважливіша сторінка правління. 1706 року витримав облогу Турина разом із принцом Євгеном Савойським. За Утрехтським миром (1713) отримав королівство Сицилія.
1713 року коронувався в Палермо як король Сицилії. 1720 року за рішенням Четвертного альянсу обміняв Сицилію на Сардинію, ставши королем Сардинії.
Абдикація 3 вересня 1730 року несподівано абдикував на користь сина Карла Еммануїла III. 1731 року після інсульту спробував повернути владу, але був заарештований і ув'язнений у замку Риволі. Помер 31 жовтня 1732 року.
Сім'я Перший шлюб (1684): Анна Марія Орлеанська (1669—1728). Народилося 8 дітей, з них вижили: Марія Аделаїда (1685—1712) — дружина дофіна Людовика, мати Людовика XV. Марія Луїза (1688—1714) — перша дружина Філіппа V Іспанського. Карл Еммануїл III (1701—1773) — наступник.
Другий шлюб (1730, таємний): Анна Тереза Каналіс ді Кум'яна (маркіза Спіньо). Двоє узаконених позашлюбних дітей від Жанни-Баттісти д'Альбер.
Спадщина Вітторіо Амедео II — один із найвидатніших правителів Савойського дому. Провів модернізацію держави, побудував Базиліка Суперга, реконструював палаци Венарія-Реале та Ступініджі. Започаткував перетворення Савої на майбутнє Королівство Італія.
Генеалогія
Примітки
Посилання Біографія