Лаколі́т (, ; ) — форма залягання магматичних гірських порід — грибоподібне (паляницеподібне) інтрузивне тіло (інтрузив), що залягає на невеликій глибині.

Етимологія та історія Лаколіт — від давньогрецького λάκκος lakkos, що означає «яма, цистерна» та λίθος (líthos), що означає «камінь».

Термін вперше застосував американський геолог Гроув Карл Гілберт (1843 — 1918) щодо лаколіту після його дослідження проникнень діориту в горах Генрі в штаті Юта приблизно в 1875 році.

Загальний опис Лаколіт — це геологічно визначене плутонічне тіло з переважно плоскою основою. Воно складається з магми, яка затверділа на невеликих глибинах у земній корі, і має принаймні один глибокий живильний канал, часто тріщиноподібний (дайка).

Лаколіти утворюються в результаті інтрузії, коли магма, що проникла у товщу гірських порід, не прориває шари, які залягають вище, а піднімає їх у вигляді купола. По суті, лаколіт — це тип магматичної інтрузії, що утворюється, коли магма пробивається вгору крізь земну кору, але охолоджується та твердне, перш ніж досягти поверхні. Підошва лаколіту залягає майже горизонтально. Лаколіти невеликих розмірів називаються мікролаколітами. Іноді процеси денудації призводять до оголення лаколітів — наприклад, г. Аю-Даг у Криму.

Під час свого формування гірська порода, що перекриває поверхню, була перевернута, оскільки тиск порід, що перекривають поверхню, був меншим, ніж тиск усередині магми. Таким чином, незважаючи на свою перевернуту форму, лаколіти узгоджуються з навколишньою породою.

Порода має кислий або проміжний склад.

Глибина затвердіння знаходиться між глибиною затвердіння поверхневих магматичних порід (викликаних вулканами) та глибиною залягаючих магматичних порід, плутонічних порід. Ці типи утворень класифікуються як субвулканізм (також відомий як глибинний вулканізм або криптовулканізм).

Лаколіт відрізняються від інших магматичних інтрузій своєю куполоподібною верхньою поверхнею та рівною основою. Вважається, що вони живляться каналом знизу, хоча він рідко оголюється.Коли порода-вміщувач є вулканічною, лаколіт називають криптодомом. Лакколіти утворюються лише на відносно невеликій глибині в земній корі, зазвичай з магми середнього складу, хоча відомі лаколіти всіх складів, від базальту, бідного кремнеземом, до ріоліту, багатого на кремнезем.

Інші плутонічні утворення Шаруватий, плитоподібний плутон без підняття верхніх пластів називається сіллом. Якщо це маса лави, що затверділа в жерлі вулкана, її називають жерлом або діатремою.

Приклади лаколітів

Окрім гір Генрі в штаті Юта, гори лаколіту знаходяться на сусідньому плато Колорадо в горах Ла-Саль та Абахо.

Заповнена та затверділа магматична камера Торрес-дель-Пайне (Патагонія) є одним із найкраще оголених лаколітів, що поступово утворювався горизонтальними гранітними та мафічними магматичними інтрузіями протягом 162 ± 11 тисяч років. Горизонтальні пластові інтрузії живилися вертикальними інтрузіями.

Невеликий лаколіт зі сієнітового походження Барбер-Гілл у Шарлотті, штат Вермонт, має кілька дайок вулканічних трахітів, пов'язаних з ним. Молібденіт також видно у виходах на цьому оголеному лаколіті. У державному парку Біг-Бенд-Ранч, на найпівденнішому видимому межі орогенезу Уошіта, розташований еродований лаколіт Солітаріо. Він складається з еродованих залишків лаколіту, ймовірно, назв якого спричиняє відчуття самотності, яке можуть відчувати спостерігачі всередині структури через часткову ілюзію безкінечного простору в усіх напрямках.

Один з найбільших лаколітів у Сполучених Штатах — це гора Пайн-Веллі в заповіднику Пайн-Веллі поблизу міста Сент-Джордж, штат Юта.

На італійському острові Ельба виявлена ​​система лаколітів, які утворюють систему лаколітів у формі «різдвяної ялинки», в якій одна магматична водопровідна система створила кілька лаколітів на різних рівнях земної кори.

Література

М. О. Шалімов. Геологія з основами геоморфології: конспект лекцій — Одеса: Наука і техніка, 2006. — C. 29. Геологія України / Володимир Гаврилович Бондарчук, Інститут геологічних наук АН УРСР. — Київ: Видавництво АН УРСР, 1959. — C. 591, 648, 649.

Примітки

Джерела Лаколіт // СУМ / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 439. Лаколіт / ЕСУ Лаколіт / Геологічний словник