Миросла́в Макси́мович Іваню́та (1932—1999) — український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук — 1977, професор — 1983, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1991), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки — 1998 (за атлас «Геологія та нафтогазоносність Дніпровсько-Донецької западини»), кавалер ордена «За заслуги» 3-го ступеня — 1997, заслужений працівник науки і техніки України, Почесний розвідник надр.

Життєпис Народився в селі Мишковичі — сучасний Тернопільський район, 1955 року з відзнакою закінчив Львівський політехнічний інститут, гірничий інженер-геолог.

Працював геологом у Башкирії, геологорозвідувальні експедиції, від 1961-го — в Українському науково-дослідному геолого-розвідувальному інституті, починав геологом, з 1979 по 1999 рік — директор.

1966 року захистив кандидатську, 1977 — докторську дисертації.

Від 1993 року — президент Української нафтогазової академії.

Вивчав промислово-геологічні параметри покладів нафти й газу, методику геофізичних досліджень свердловин інтерпретації матеріалів геофізичних досліджень нафтогазових свердловин — для визначення характеристик порід колекторів, ефективність розвідки, розкриття та випробування продуктивності пластів, методи інтенсифікації припливів.

Головний редактор і співавтор атласу «Геологія та нафтогазоносність Дніпровсько-Донецької западини», 1991 і «Атласу родовищ нафти і газу України», 6 томів, 1998.

На громадських засадах завідував кафедрою геології нафти і газу Львівського університету ім. І. Франка.

Як педагог підготував 8 докторів та 30 кандидатів наук.

Брат Ореста Іванюти.

Вийшло друком понад 150 його наукових робіт, в тому числі й монографії.

Серед робіт «Підвищення ефективності відкриття та випробування нафтогазових пластів», 1973 «Глибинні геологічні зрізи півдня України, Молдавії та прилягаючих акваторій», 1982 «Газоконденсатні системи та методи їх вивчення», 1984 «Тектонічна карта Української та Молдавської РСР (масштаб 1:500)», усі — в співавторстві.

Джерела Іванюта Мирослав Максимович «Нафтогазова галузь України: поступ і особистості»