Талиш-Муганська Автономна Республіка (, тал. Толъш-Mоғонә Mоxтaрә Республикә) — самопроголошена автономна республіка у складі Азербайджанської Республіки, утворена в червні 1993 році на території семи районів на півдні країни, які контролювала військова бригада, штаб якої дислокувався в місті Ленкорань. Фактично припинила своє існування в серпні 1993 року.
Передісторія Талиші — іраномовний народ, що проживає в Ірані та на південному сході Азербайджану. У роки перебудови вони активно брали участь у Ленкоранському Народному Фронті за перебудову, пізніше увійшов у Народний фронт Азербайджану, одним із засновників якого був ленкоранський автоінженер, пізніше полковник азербайджанської армії Альакрам Гумматов (Алікрам Гумбатов). З ініціативи Гумматова і талиського поета Алі Насіра в програму Ленкоранського відділення Народного фронту в 1989 році було включено положення про створення автономії в талиських районах. 11 січня 1990 року в ході антирадянських заворушень в Азербайджані Гумматов на чолі місцевого відділення Народного фронту фактично повалив Радянську владу в Ленкорані і протягом 10 днів очолював місто, після чого був заарештований радянськими правоохоронними органами.
На початку червня 1993 року в Азербайджані виникла військово-політична криза, викликана заколотом полковника Сурета Гусейнова в Гянджі і походом його загонів на Баку. 8 червня Гумматов організував у Ленкорані масовий мітинг на підтримку Гусейнова, на якому, зокрема, було висунуто вимогу створення у Верховній Раді Азербайджану другої палати — Палати національностей. У момент кризи президент Абульфаз Ельчибей запрошує в Баку Гейдара Алієва. Переговори з Суретом Гусейновим, посередником на яких виступив Гейдар Алієв, ні до чого не привели. В ніч з 17 на 18 червня Ельчибей несподівано полетів у Нахічевань і оселився в своєму рідному селі Келек. В. о. президента країни став Гейдар Алієв. Легітимна влада в ці дні була відсутня.
Утворення та існування Республіки
У момент кризи 21 червня Альакрам Гумматов виступив по Ленкоранському телебаченню, оголосивши про створення Талиш-Муганської Автономної Республіки в складі Азербайджану. Командування військової частини в Ленкорані зробило заяву про те, що причиною проголошення автономної республіки стало забезпечення й збереження суспільно-політичної стабільності в цьому регіоні у зв'язку з військовою і політичною кризою в Азербайджані. Ці події, головним чином, були спрямовані проти приходу до влади Гейдара Алієва. Гумматов зажадав відставки в. о. президента країни Гейдара Алієва, повернення в Баку екс-президента Аяза Муталібова, а також розширення широких повноважень прем'єр-міністра Сурета Гусейнова.
2-3 серпня прем'єр-міністр Сурет Гусейнов та інші міністри відвідали Ленкорань для ознайомлення з проблемами регіону. 7 серпня відкрилося засідання Міллі Меджлісу ТМАР, яке схвалило створення Талиш-Муганської Автономної Республіки. На зборах Міллі Меджлісу президентом автономної республіки був обраний Гумматов, призначені голова Міллі Меджлісу Фахраддін Аббасов та голова Кабінету Міністрів Ракіф Ходжаєв, а також прийнятий конституційний закон, затверджені гімн, прапор та інші атрибути автономної республіки. Дії Гумматова засудили Народний фронт Азербайджану, Мусават і Соціал-демократична партія Азербайджану .
23 серпня перед будівлею міськвиконкому, де знаходилися органи автономії, зібрався протестуючий народ. Натовп увірвався в міськвиконком, але він виявився порожній: Гумматов знаходився в штабі 704-ї бригади. Мітинг перемістився до воріт військової частини. Кореспондент «Ассошіейтед прес» повідомляв із Баку, що «за оцінками, 10 000 протестувальників зібралися під час уїк-енду перед штаб-квартирою Гумматова в Ленкорані, вимагаючи його вигнання» Associated Press з Баку, 23.08.1993 // The New York Times, 24.08.1993. Pro-Iranian is ousted . Коли натовп виламав ворота і увірвався на територію частини, було відкрито вогонь, у результаті чого загинули 3 людини і ще 5 були поранені1224215.html В Азербайджані голова Талиського культурного центру засуджений на 10 років в'язниці.. «Ассошіейтед пресс» повідомляла в ті дні, що «лікарні, за повідомленнями, заповнені постраждалими від збройних зіткнень між прихильниками і противниками Алікрама Гумбатова» .
Наслідки Після ліквідації автономної республіки Гумматов переховувався від арешту. У телефонній розмові з кореспондентом газети Коммерсантъ у вересні 1993 року він заявив, що буде «боротися проти режиму Алієва найрішучішим способом» , оскільки не вважає його легітимним. 9 грудня того ж року він був заарештований, проте 21 вересня 1994 року втік із СІЗО Міністерства національної безпеки і був знову заарештований 7 серпня 1995 року. У справі про Талиш-Муганську Автономну Республіку було заарештовано кілька десятків людей, які були засуджені від 2 років 9 місяців позбавлення волі до смертної кариСправа Талиш-Муганской Автономії // Політичні переслідування. В яку спадщину вступили країни колишнього СРСР? // Т-во «Меморіал».. В 1998 році смертна кара була замінена Гумматову довічним ув'язненням, а в 2004 році він був помилуваний президентом Ільхамом Алієвим.
Іноземні дослідники відзначають скоординованість дій Гумматова з заколотом Сурета Гусейнова. На думку Томаса де Ваала:
А. Рубінштейн і О. Смолянський, у цілому оцінюючи рух Гумматова як «сепаратистське повстання серед талиської меншини», вважають за можливе, що цей епізод є черговою спробою могутнього лідера збройного формування скористатися нестабільністю в Азербайджані, в даному випадку апелюючи до перських національних почуттів. Вони наводять повідомлення, що Гумматов висловлював готовність припинити свій заколот, якщо Муталіб повернеться до влади, а також вказують на наявність зв'язків Гумматова з іранською Хізбаллою і про його наміри приєднатися до Ірану, який відкинув свою причетність до цих подійAlvin Z. Rubinstein, Oles M. Smolansky. Regional Power Rivalries in the New Eurasia: Russia, Turkey, and Iran. M.E. Sharpe, 1995. ISBN 1-56324-623-6, 9781563246234 .
На думку професора Брюса Паррота, проголошення Талиш-Муганської Автономної Республіки близьким соратником Сурета Гусейнова Алікрамом Гумматовим було серйозною загрозою територіальній цілісності Азербайджану, «однак ця пригода швидко перетворилася на фарс». Талиський характер «республіки», був мінімальним, у той час як загроза територіальній цілісності Азербайджану, яку являло собою її існування, тільки дискредитувала Гумматова, і заодно з ним ГусейноваBruce Parrott. State Building and Military Power in Russia and the New States of Eurasia. M.E. Sharpe, 1995. ISBN 1-56324-360-1, 9781563243608 . Расім Мусабеков, характеризуючи події, пише:
Виступ Гумбатова, щиро кажучи, важко кваліфікувати як сепаратистський, позаяк ні він сам, ні його прихильники не заявляли про намір відокремити південь країни від Азербайджану. На території, що тимчасово вийшла з-під контролю Баку, не спостерігалося ніякого протистояння чи ворожнечі між талишами і азербайджанцями. Проголошення ТМР радше являло собою політико-ідеологічне прикриття захоплення влади групою військових, що спиралися на місцеві кланові угруповання (як подобу путчу Сурета Гусейнова, але в локальному масштабі і з більш обмеженими цілями), та несло загрозу не стільки цілісності, скільки унітарності Азербайджану. Хоч як би там було, але авантюра Гумбатова та його прихильників дуже скоро провалилася.
Див. також Чеченська Республіка Ічкерія Уральська Республіка Республіка Гагаузія
Примітки