Оскар Пауль Дірлеванґер (; 26 вересня 1895, Вюрцбург — 7 червня 1945, Альтсгаузен) — офіцер військ СС, оберфюрер резерву СС. Доктор суспільно-політичних наук (1922). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста. Воєнний злочинець. Засуджений за розбещення дітей.
Найбільш відомий як командир бригади Дірлевангера, штрафного військового підрозділу Ваффен-СС, що діяв під час Другої світової війни. Підрозділ Дірлевангера часто вважають найбільш сумнозвісним підрозділом Ваффен-СС, який вчинив одні з найжахливіших злочинів цього конфлікту, а самого Дірлевангера вважають чи не «найжорстокішим катом» нацистської Німеччини, який постійно вдавався до насильства, зґвалтувань і вбивств. Помер після війни, перебуваючи під вартою союзників.
Дірлевангер зробив вражаючу кар'єру молодшого офіцера під час Першої світової війни. Брав участь у повоєнних конфліктах у Німеччині як молодший командир у фрайкорівському русі, при цьому його підлеглі також вирізнялися надмірною жорстокістю, та воював у громадянській війні в Іспанії. Завдяки службі в легіоні «Кондор» під час громадянської війни в Іспанії, він був політично реабілітований, незважаючи на судимість, що дозволило йому повернути прихильність у нацистській партії. Був рецидивістом, засудженим у міжвоєнній Німеччині за незаконне зберігання зброї та розбещення дітей. Під час Другої світової війни він очолив спеціальний підрозділ Ваффен-СС, офіційно названий на його честь, який здебільшого складався з призваних засуджених та інших в'язнів.
Служив переважно в Польщі та Білорусі, він був тісно пов’язаний з багатьма звірствами, будучи відповідальним за загибель щонайменше десятків тисяч людей. Лише в Білорусі Дірлевангер, можливо, відповідальний за близько 120 000 убитих і 200 знищених сіл. У Варшаві Дірлевангер відповідальний за до 30 000 убитих, більшість із яких були некомбатантами. Його методи включали зґвалтування та тортури, і він особисто утримував численних жінок як своїх сексуальних рабинь. Він також неодноразово займався систематичним мародерством, накопичуючи вкрадене майно для власного користування. Його підрозділ відзначився найгіршими злочинами під час кривавого придушення Варшавського повстання, поряд із бригадою Камінського, хоча Тімоті Снайдер описав поведінку Дірлевангера як ще гіршу. Його жорстокість не обмежувалася лише цивільними та захопленими ворожими комбатантами, він був безжальним і до своїх людей, яких бив і вбивав, якщо вони його не задовольняли. Його підрозділ також вважається найбільш сумнозвісним у Білорусі під час війни, а також у Польщі, і, можливо, найгіршою військовою силою в сучасній європейській історії за рівнем злочинності та жорстокості.
Дірлевангер дезертирував у квітні 1945 року, після чого був захоплений французькою владою в червні та незабаром помер, перебуваючи під вартою союзників. Хоча післявоєнні чутки стверджували, що він вижив і втік за кордон, зокрема до Єгипту, пізніше це було спростовано після ексгумації та судово-медичної ідентифікації його останків у 1960 році, яка підтвердила, що він помер у 1945 році.
Життєпис Раннє життя Оскар Дірлевангер був сином Августа Дірлевангера, адвоката та торговця, і його дружини Пауліни Дірлевангер (уродженої Геррлінгер). Дід Дірлевангера по батьковій лінії працював у Штутгарті хірургом та вакцинатором, а дід по материнській лінії — вчителем початкової школи. Родина Дірлевангерів була швабського походження.Cooper M. The Phantom War: The German struggle against Soviet partisans, 1941–1944. L., 1979. p. 88. У грудні 1893 року Август та Пауліна одружилися в Есслінгені-ам-Неккар, і незадовго до народження першої доньки переїхали до Вюрцбурга. Їхня перша донька, Матильда Дірлевангер, народилася 7 червня 1894 року. 26 вересня 1895 року народилася друга дитина в сім'ї — Оскар Пауль Дірлевангер. Через три роки, 28 грудня 1898 року, народилася друга донька — Ельфріда Дірлевангер.
1 липня 1901 року Август Дірлевангер залишив кар'єру торговця і став комерційним повіреним. Це вимагало переїзду до Штутгарта, і в жовтні родина пішла за ним. 9 грудня 1901 року Пауліна народила четверту дитину — Пауля Дірлевангера. У тому ж році Оскар почав відвідувати там початкову школу, а в 1903 році — підготовчий клас, що називався Vorklasse. У Штутгарті він пізніше також навчався в реальній гімназії. У 1906 році родина Дірлевангерів повернулася до Есслінген-ам-Неккара, де вони мешкали в багатоквартирному будинку за адресою Kesselwasen 16. У травні 1906 року він навчався в Есслінгенській гімназії (сьогодні відомій як гімназія Георгія), а пізніше, у 1910 році, перейшов до Schelztor-Oberrealschule. 16 вересня 1910 року Дірлевангера було зараховано як «учня на випробуванні» через не дуже високі оцінки з трьох предметів. Цей статус було скасовано 17 листопада 1910 року, коли він покращив успішність у дев’ятому класі.
Він склав абітур та отримав атестат зрілості 30 червня 1913 року. Його результати були такими: +ОцінкаПредмет(и)Дуже добре (7)Історія німецької літературиДобре (6)Історія, географіяЗадовільно (5)Філософія, французька мова, релігія, фізика, математичний аналіз та хіміяДостатньо (4)Геометрія, англійська мова, природознавство, малювання За результатами іспитів на атестат зрілості він посів 11-те місце серед 29 учнів. Після складання іспиту Дірлевангер заявив, що планує вивчати право, а в його атестаті як бажана професія було вказано «адміністративний юрист».
Він ніколи не був одружений, а його зріст становив . Його релігійна приналежність була вказана як євангельський християнин.
Перша світова війна Дірлевангер вступив до Вюртемберзької армії 1 жовтня 1913 року і служив кулеметником у гренадерському полку «Король Карл» №123, який входив до складу XIII (Королівського Вюртемберзького) корпусу, а також як однорічний доброволець.Personalakte Oskar Dirlewanger. Washington, D.C.: NARA A 3343, Records of SS Officers from the Berlin Document Center (Die Höhere SS-und Polizeiführer Russland Mitte die Verleihung des Deutschen Kreuzes in Gold die SS-Obersturmbannführer Dr. Dirlewanger, 9. August 1943, Roll SSO-154. З початком Першої світової війни 2 серпня 1914 року підрозділ Дірлевангера, що входив до складу 5-ї армії кронпринца Вільгельма, був відправлений на Західний фронт, де він спочатку взяв участь у битві в Арденнах, а пізніше воював у Франції та Люксембурзі.
Під час служби на Західному фронті Дірлевангер був кілька разів поранений, внаслідок чого став «на 40 відсотків інвалідом».Klausch H.-P. Antifaschisten in SS-Uniform. Schicksal und Widerstand der deutschen politischen KZ-Häftlinge, Zuchthaus- und Wehrmachtgefangenen in der SS-Sonderformation Dirlewanger / Herausgegeben vom Dokumentations- und Informationszentrum Emslandlager. Bd. 6. Bremen: Edition Temmen, 1993. — S. 35. — 592 S. Він отримав Залізний хрест 2-го і 1-го класу, був поранений шість разів і закінчив війну в званні лейтенанта, командуючи ротою на Східному фронті.Personalakte Oskar Dirlewanger. Washington, D.C.: NARA A 3343, Records of SS Officers from the Berlin Document Center (Die Höhere SS-und Polizeiführer Russland Mitte die Verleihung des Deutschen Kreuzes in Gold die SS-Obersturmbannführer Dr. Dirlewanger, 9. August 1943, Roll SSO-154. За словами його німецького біографа Кнута Штанга, фронтовий досвід Дірлевангера у Першій світовій війні, його насильство та варварство визначили його подальше життя та методи «терористичної війни», на додаток до його аморальної особистості, сформованої сексуальним садизмом та алкоголізмом.
22 серпня 1914 року Дірлевангер був двічі поранений під час битви в Арденнах. Він отримав вогнепальне поранення в стопу та шабельний удар у груди. Наступного дня його знову поранило, коли осколок влучив йому в голову. За бойові заслуги 28 серпня 1914 року Дірлевангера нагородили Залізним хрестом 2-го класу. Майже чотири місяці він одужував після поранень у польових шпиталях. 14 квітня 1915 року йому присвоєно звання лейтенанта (Leutnant), і до 30 листопада 1916 року він командував взводом. 7 вересня 1915 року його знову поранили: вогнепальне поранення руки та багнетне поранення правої ноги. 4 жовтня 1915 року його нагородили Вюртемберзькою медаллю за хоробрість у золоті. Після цього він знову п’ять місяців провів у військових шпиталях у Трірі та Есслінгені, заліковуючи отримані рани. 13 липня 1916 року його нагородили Залізним хрестом 1-го класу.
З грудня 1916 року Дірлевангер служив у штабі 7-ї піхотної дивізії. З січня до березня 1917 року він повернувся на фронт як командир штурмової роти 7-ї піхотної дивізії, після чого прийняв командування 2-ю кулеметною ротою 123-го піхотного полку. Цим підрозділом він керував до жовтня 1918 року. 30 квітня 1918 року отримав поранення в ліве плече. На той час підрозділ перебував на півдні Росії і брав участь в окупації України. Після припинення бойових дій його батальйон мали інтернувати в Румунії, але Дірлевангер вирішив повернути свою частину до Німеччини і привів додому 600 солдатів зі своєї роти та інших підрозділів батальйону.Ingrao, p. 50 Вони вирушили з Румунії 26 листопада 1918 року і прибули до Німеччини 28 грудня 1918 року. Війну він закінчив у званні обер-лейтенанта резерву (Oberleutnant der Reserve), і в червні 1919 року його службу оцінили як дуже позитивну. Історик Френч Маклін охарактеризував Дірлевангера як такого, що мав «видатний військовий послужний список у Першій світовій війні», і що його служба «справді була вражаючим послужним списком для молодшого офіцера».
Міжвоєнний період Наприкінці Першої світової війни Дірлевангер в одному з поліційних звітів характеризувався як «психічно неврівноважений, схильний до насильства фанатик і алкоголік, який мав звичку вибухати агресією під впливом наркотиків». Те, що йому навіть після перемир’я вдалося з боями пробитися зі своїми людьми з фронту в Румунії до Німеччини, стало для нього визначальним досвідом. Відтоді він провадив нестримний спосіб життя, позначений зневагою до законів і норм цивільного суспільства.
Фрайкор У 1919 році Дірлевангер приєднався до різних воєнізованих формувань фрайкорів (Еппа, Гааса, Шпрессера та Гольца) і воював проти німецьких комуністів у Тюрингії, Рурі та Саксонії, а також проти польських повстанців у Верхній Сілезії. (за що був нагороджений орденом «Верхньосілезький орел» II ступеня). Брав участь у придушенні Німецької революції 1918–19 років разом із фрайкорами в кількох німецьких містах у 1920 та 1921 роках. Одночасно він навчався у Вищому комерційному училищі в Мангаймі, але був відрахований за антисемітизм.Hellmuth Auerbach. Die Einheit Dirlewanger. In: Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte. Stuttgart: Deutsche Verlags-Anstalt GmbH, 1962, S. 251 У 1919 році обер-лейтенант Дірлевангер сформував тимчасовий оборонний взвод і воював на чолі нього проти комуністів у різних частинах Веймарської республіки. Того ж року він придушив кілька страйків у містах Бакнанг, Корнвестгайм, Унтертюркгайм, Аален і Шорндорф, а наступного року — в Гайденгаймі, а також комуністичні заворушення в Штутгарті та Есслінгені. Станом на 13 березня 1920 року Дірлевангер, вже як член фрайкору Гааса, командував бронепоїздом (Geschützter Zug Dirlewanger) у Штутгарті.
Пізніше він командував озброєним студентським формуванням, створеним ним у складі вюртемберзької «Дорожньої варти». Якими б військами він не керував, вони також вирізнялися надмірною жорстокістю.