Бернар I (*Bernard I, 795 — 17 квітня 818) — король Італії у 810—818 роках.
Життєпис Походив з династії Каролінгів. Позашлюбний син Піпіна I, короля Італії. Про дитинство нічого невідомо. Після смерті батька у 810 році дід — імператор Карл Великий — дозволив Бернару посісти трон Італії. Це рішення було підтверджено на імперському з'їзді в Аахені у 813 році.
Після смерті Карла Великого, зумів зберегти трон, визнавши імператором свого стрийка Людовика I Благочестивого. Забезпечував владу франків в Італії та водночас допомагав зберігати гарні стосунки з папською курією, підтримуючи пап римських.
У 817 році за рішенням імператора Франкську імперію, куди входило королівство Італія, повинно було бути розділено між дітьми Людовика I, а Бернар I нічого не отримував. Останній став готуватися до боротьби з імператором, здобувши підтримку частини знаті та єпископів. Але йому не вдалося зібрати достатньо сил для війни з франками. Імператорські війська рушили до Бургундії, а Бернар I зайняв альпійські перевали, проте не наважився чинити спротив.
У 818 році, отримавши запевнення в цілковитій безпеці, Бернар зі своїми друзями приїхав до імператора в Шалон. Людовик I наказав своїм васалам судити небожа. Вони оголосили його бунтівником і засудили до смерті, Людовик Благочестивий не зважився затвердити цей вирок, однак погодився осліпити Бернара. Вирок було проведено в квітні 818 року з такою жорстокістю, що Бернар помер через два дні. Друзі Бернара були кинуті до в'язниці або пострижені в ченці.
Родина Дружина — Кунігунда Лаонська.
Діти: Піпін (817 — після 850), граф Вермандуа
Примітки
Джерела Christian Settipani, La Préhistoire des Capétiens (Nouvelle histoire généalogique de l'auguste maison de France, vol. 1), Villeneuve d'Ascq, éd. Patrick van Kerrebrouck, 1993, 545 p. (ISBN 978-2-95015-093-6) René Poupardin, I regni carolingi (840—918), in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1999, pp. 583—635 Rudolf Schieffer: Die Karolinger. 5. aktualisierte Auflage. Kohlhammer, Stuttgart 2014, ISBN 978-3-17-023383-6.