Євген Петрович Гула ( 3 лютого 1945, Тисовець) — український художник і педагог; член Національної Спілки художників України з 2000 року. Відмінник освіти УкраїниФакультет дизайну. Кафедра графічного дизайну. / Київський національний університет технологій та дизайну., заслужений працівник освіти України з 2021 року.
Життєпис Народився 3 лютого 1945 року в селі Тисовці Ряшівського воєводства (нині Польща). У віці 1 року з сім'єю був переселений з польських земель в Україну (в рамках депортації українців з Польської республіки до УРСР 1944—1946 років). Сім'я оселилася в селі Папірні Тернопільської області.
В 1963 році закінчив середню школу в селі Буданові. Після закінчення школи працював у Сєвєродонецьку на будівництві. Звідти був призваний до Радянської армії. В 1979 році закінчив Київський художній інститут, де навчався у Валентини Виродової-Готьє, Івана Ковтонюка, Володимира Сингаївського, Володимира Болдирєва.
З 1986 року — викладач, доцент кафедри рисунку та живопису Київського технологічного інституту легкої промисловості; одночасно протягом 1990—1994 років обіймав посаду старшого викладача кафедри графіки у Київському політехнічному інституті. Нині професор, виконувач обов'язків завідувача кафедри графічного дизайну Київського національного університету технологій та дизайну. Засновник мистецької школи «Українське графічне мистецтво та дизайн».
Мешкав у Києві в будинку на вулиці Теремківській, № 8 та у будинку на вулиці Левка Лук'яненка № 13АГула Євген Петрович // Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 150..
Творчість Працює в галузях станкового (пише історичні і тематичні полотна, портрети, натюрморти) і монументального живопису, станкової графіки (володіє техніками пастеллю, аквареллю, темперою, монотипією). Серед робіт: живопис
«Козацькі думи» (1986); «Настрій» (1988); «Білі яблука» (1988); «Пам'яті Михайла Бойчука» (1989); «Відродження» (1990); «Тарас Шевченко» (1990); «Воскресіння» (1992); «Бриніли струни» (1996); «Польові квіти» (1997); «Маски» (1997); «Білий ангел» (1998); «Ранок у Криму» (1998); «Настрій з Мостова–1» (1999); «Літа молодії» (2000); «Квіти весни» (2000); «Благовіст» (2000); «Острів Байди» (2002); «Хортиця» (2002); «Благодать» (2002); «Волошки» (2002); «Вакханалія» (2003); «Карпати» (2003); триптих «Сучасність» (2004); «Стіна» (2005); «Київські вітрила» (2005); «Київські вітрила» (2005); «Світанок» (2005); «Адамове яблуко» (2013); «Розмова» (2014); «Благословіння» (2014); «Горанська ротонда» (2014); триптих «Молитва за Україну» (2016); триптих «Пророцтво» (2016); триптих «Алфавіт істини» (2017); «Повернення» (2018); «Коло вічності» (2020); «Поезія віків» (2020); портрети «Тетяна» (1990; 2003); «Іван Мазепа» (1993); «Дружина» (1993); «Студентка Олена» (1995); «Доктор медицини Андрій Батрух» (1998); «Мар'янка» (2003); «Богдан Батрух» (2018); «Болтівець С. І.» (2018); «Іліє Мазори» (2018); </div> розписи храмів в селі Руді-Сілецькій Львівського району Львівської області (1975); в селі Уличному Дрогобицького району Львівської області (1981); в селі Папірні Чортківського району Тернопільської області (1989); собору святих Петра і Павла у Сімферополі (1992). Учасник всеукраїнських, всесоюзних та зарубіжних мистецьких виставок з 1980 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1988, 1991, 1993, 2003 роках, Білій Церкві в 1994 році, Кошаліні в 1999 році, Мюнхені в 2000 році, Слупську в 2002 році.
Картини художника зберігаються у Білоцерківському краєзнавчому музеї, приватних колекціях України, Польщі, Німеччини, Франції, Сполучених Штатів Америки, Китайської Народної Республіки, Російської Федерації, БілорусіГула Євген Петрович. Україна. Європа. Світ. Золотий фонд нації. Vivat, Україно! / Українська конфедерація журналістів..
Авто 40 публікацій, в тому числі — навчальних посібників, монографій, каталогів художніх робіт, зокрема монографії «Пластична анатомія — основа рисунка» (2013), художньо-поетичної збірки-каталогу «Елегія життя» (2018).
Примітки
Література
Євген Гула // Художники України: живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво: творчо-біографічний довідник, Вип. 5. — Київ: Іпрез, 2008. — С. 46. — (Творча Україна); Гула Євген Петрович // Галицька еліта / авт.-упор. Ярослав Білейчук. — Київ: Логос Україна, 2010. — С. 69. Кирій С. Дослідження Євгена Гули з розвитку пластичної анатомії в українському образотворчому мистецтві / Світлана Кирій // Мистецтво та освіта. — 2014. — № 4 (74). — С. 59-60; Чернявський. К. Єген Гула — художник, філософ, поет… / Костянтин Чернявський // Київ. — 2017. — № 7-8. — С. 188—192; Думка В. Євген Гула: митець і педагог / Василь Думка, Наталія Майстер-Десант // Культура і життя. — 2018. — 19 січня (№ 2—3) — С. 24.