Анозогнозія (; — не + — хвороба + — знання, пізнання) — відсутність критичної оцінки хворим свого ураження (паралічу, зниження зору, слуху тощо.). Вперше це явище було описано Габрієлем Антоном і Жозефом Бабінським (синдром Антона-Бабінського)G. Anton. Über die Selbstwahrnehmung der Herderkrankungen des Gehirns durch den Kranken bei Rindenblindheit und Rindentaubheit. Archiv für Psychiatrie und Nervenkrankheiten, Berlin, 1899, 32: 86-127. ; J. Babinski. Contribution a l’étude des troubles mentaux dans l'hémiplégie organique (anosognosie). Revue Neurologique, 1914, 27: 845—848. Anosognosie. Revue Neurologique, 1918, 31: 365—367. Un nouveau cas d'anosognosie. Revue Neurologique, 1924, 40: 638—640. .
Анозогнозія спостерігається переважно при ураженні правої тім'яної частки головного мозку.
Під анозогнозією у психіатрії розуміється такий стан хворого, коли той не усвідомлює наявність у нього психічного розладу (або дефекту), при цьому він може виступати проти проведення відповідного лікування. Анозогнозія в одних випадках може вказувати на тяжкий психічний розлад з порушенням критики (слабоумство, маніакальний синдром, маревний або корсаковський психоз), в інших — на склад особистості хворого (наприклад, при алкоголізміВ. ) або на те, що він застосовує механізми психологічного захисту, наприклад, під впливом почуття провини.
Примітки
Посилання Анозогнозія // ВУЕ