Міруша

Міруша (; ) — регіональний парк, розташований в центральній частині частково визнаної Республіки Косово на сході рівнини Метохія.

Територія була взята під охорону в 1975 році як спеціальний заповідник площею 19 021,55 га за рішенням муніципалітету Ораховаца і Клини.

Завдяки природним пам'яткам, специфічним ландшафтам, а також різноманітності рослин, у 1982 році він був оголошений регіональним парком п'ятої категорії (природоохоронна зона) за класифікацією МСОП площею 55 580,70 га. Він розташувався на території трьох муніципалітетів: Клина, Малішево і Ораховац.

Рік потому в 1983 році, у зв'язку з гідрологічною, геоморфологічною та ландшафтною цінністю, заплава річки Міруша також була взята під охорону як територія третьої категорії (пам'ятка природи) відповідно до МСОП. Її площа складає з 1197,29 га, і вона належить муніципалітетам Ораховац і Клина.

Особливості Парк Міруша найвідоміший завдяки каньйону, в якому тече однойменна річка, яка утворює ряд карстових озер і водоспадів, розташованих один за іншим у каскаді.

Через свою геологічну структуру, яка складається з ультраосновних порід і вулканогенно-осадових утворень юрського періоду і карбонатів нижньої і верхньої крейди, річка Міруша створила каньйон глибиною 200 м.

Вздовж каньйону лежать невеликі озера, які з'єднані один з одним водоспадами висотою до 21 метра. Там знаходяться у цілому 12 водоспадів і 16 озер. Вони розрізняються за формою і розміром відповідно положенням, а також структурою і літологічними складом вапнякових блоків. Каньйон найширший біля останнього озера, а найвужча частина — в районі четвертого озера, де його глибина між скель досягає максимального значення в 200 м.

Рідкісні природні геологічні та геоморфологічні особливості створюють цікавий краєвид парку. Серед його особливостей геологічні форми рельєфу, печери, тріщини, інші скельні утворення, які були створені в результаті геологічних процесів, наслідків ерозії, води та інших зовнішніх факторів.

У парку м'який континентальний клімат з впливом середземноморського, дуже багата флора і фауна. Парк є місцем існування для багатьох ендемічних і стеноендемічних видів.

Розташування Парк Міруша є одним з найкрасивіших і найцікавіших природних об'єктів Косова, він розташований в центральній частині цього регіону, на території муніципальних утворень Клина, Малишево і Ораховац.

Природний парк розташований на півдні гір Гремник по обидві сторони від річки Міруша, від початку каньйону до її впадіння в Білий Дрин.

У західній частині парку проходить автодорога Клина — Джаковіца (М9.1). Паралельно цій дорозі проходить залізниця Печ — Прізрен. Приблизно в 8 км на північ проходить автодорога Пріштіна — Печ. Відстань від Пріштіни становить 65 км.

Найближчий аеропорт — Міжнародний аеропорт Приштини (PRN).

Географія

Природний регіональний парк Міруша охоплює 55 580 га на території муніципалітетів Клина, Малишево і Ораховац в східній частині рівнини Метохії, центральне Косово. Висота зазвичай коливається від 300 м до 600 м над рівнем моря. Георізноманіття басейну річки Міруша являє собою важливу природну спадщину, пов'язану з геологією, геоморфологією та гідрологією, що має цінність для науки, освіти, а також для туристичного використання.

Геологія Геологічна будова парку включає ультраосновні породи і вулканогенно-осадові утворення юрського періоду і карбонати нижньої і верхньої крейди. Геологічна структура каньйону Міруша основному складається з мезозойських вапнякових кліфів з тенденцією до зниження у напрямі до гирла. Ці скелі розширюються в напрямку з північного заходу на південний схід і зменшуються на південному-сході.

Четвертинні відклади представлені гумусом, піщаним гумусом, глиняним гумусом і алевролом. Річкові тераси долини Міруші в основному складені з шматків округлого кварциту, палеозойських сланців, крейдяних вапняків, пісковиків, серпентиніту, діабазу і габро. Ці річкові тераси мають делювійне походження.

Алювій часто зустрічається на обох берегах річки Міруша.

Делювиальні відклади поширені на значній частині території. Ці відкладення формуються у природних умовах, проходячи через осадовий матеріал. Четвертинні відклади знаходяться в контакті з верхніми крейдяними вапняками. Крім того, в східній і західній частині ці відкладення знаходяться в контакті з поясом метамеризації. Четвертна зона представлена озерними відкладами, суглинком, гравієм, піском і мулом.

Пліоценові відкладення розподілені по території парку. Здебільшого вони знаходяться в ерозійному контакті з верхніми крейдяними вапняковими кліфами. Ці масивні вапняки і містять численні сліди черевоногих молюсків. Також в пліоценових відкладах виявлено кілька шарів вугілля.

Нижня крейда представлений вапняковим нашаруванням різних кольорів і частіше зустрічається в західній частині.

У північній частині поширені флішові, конгломератні піщані і мергелисті утворення, в той час як в південному районі поширені глинисті сланці, пісковики і кременисті утворення.

Ця територія має високу геологічну цінність і великий потенціал для туризму. Найголовніша геологічна спадщина — це каньйон з озерами, водоспадами, печерами, карстовими формами (ставки, карстові долини тощо) а також красиві камені, боксити, фосилії, термальні води і дуже характерний зовнішній вигляд скель.

Печери У каньйоні Міруша утворені специфічні форми рельєфу: поглиблення, печери, скельні породи, озера тощо. Крім водоспадів і озер характерних форм тут є безліч печер різних форм і розмірів.

Одні з найцікавіших печер — це печери Велика Церква і Мала Церква, печера на десятому озері, печера на дев'ятому озері, яка розділена на два канали (лівий і правий), печера позаду дев'ятого озера, печера Душ тощо.

Печера Велика Церква знаходиться на останньому озері на правому березі річки. Ця печера розташована в характерному рельєфі у вигляді стіни. Печера в геологічному минулому була джерелом підземних вод. Вона має вхід шириною 4 м і висотою 12 м, а загальна її довжина — 40 м. В кінці печери є кілька сталактитів, сталагмітів і карстових стовпів.

Печера Мала Церква має невеликі розміри з довжиною 4 метри. Вхід у печеру має ширину 1,4 м, до кінця вона звужується ще більше. Кінець печери горизонтальний і наповнений брудом. Вхід до неї знаходиться поруч з печерою Велика Церква.

Печера на десятому озері простягається під водоспадом, має ширину 9 м, довжину 16 м і глибину води 3 м (це залежить від рівня озера). Вхід у печеру має ширину 5 м і висоту 3 м. Карстова печера була утворена ерозивною силою води річки Міруша.

Печера на дев'ятому озері складається з двох каналів: правого і лівого. Потрапити в цю печеру можливо тільки пройшовши під водою дев'ятого озера. Лівий канал має вхід у формі арки з шириною 3 м і висотою 6 м, а його довжина складає 43 м. Правий канал має арочний вхід 6 м завширшки та 7 м у висоту.

Карстові печери — в ранньому геологічному минулому ці печери були підземними водними джерелами річки Міруша.

Велика печера розташована вздовж дев'ятого озера. Потрапити в печеру можна тільки пропливши під водою каналу Міруші. Печера знаходиться під впливом річкової ерозії. По всій довжині печери (44 м), її дно заповнено 5-6 м води. Вхід має ширину до 9 м та висоту 5 м. Печера знаходиться в кінці долини села Душа, яка простягається з півночі на південь до каньйону. До печери можна дістатися дорогою Душа — Понорац недалеко від початку каньйону.

Печера Душа — це один з найцікавіших природних об'єктів у парку Міруша. Печера прохідна на 180 метрів. Слід зазначити також, що печера має два побічних каналу довжиною близько 40 м, таким чином з каналами загальна довжина печери складає 260 м. Вхід в печеру вражаючі розміри: 10 м в ширину і 15 м у висоту. Всередині печери є шість невеликих озер, створених ерозією і водоспади до 2-5 м заввишки. Вона багата сталактитами, сталагмітами і колонами різних форм і розмірів, з великою кількістю кажанів, що живуть всередині (Rhinolophus ferrumequinum, Rhinolophus blasii, Eptesicus serotinus).

Гідрологія

У парку Міруша тече однойменна річка, від якої парк і отримав свою назву. Завдяки гідрологічній, геоморфологічній та ландшафтній цінності, в 1983 році річка була взята під охорону як на території третьої категорії МСОП.

Витік річки Міруша розташований в західній частині гір Црнолева-Планіна. Вона є лівою притокою річки Білий Дрин, має протяжність 37 км і середню висоту 795—360 м над рівнем моря. Середній витрата води річки Міруша становить 1,2 м3/с, середній рівень води в річці становить 0,65 см. Водозбірний басейн річки має площу 336,7 км², близько 3,1 % від загальної площі Косова. Гідрографічна мережа річки Міруша, як правило, асиметрична.

Велика частина території, займаної парком, що знаходиться на вапняковій основі з безліччю пористих утворень і тріщин, по яких можуть текти підземні води.

В кінці каньйону, після останнього озера на правому березі біля скелі знаходиться карстове джерело і ще одне за 30 м, яке не вичерпується увесь рік.

Озера і водоспади

Найважливішими та найцікавішими особливостями цієї річки є озера і водоспади. Вони знаходяться в середній течії річки Міруша протягом 650 м. В цьому районі розташовано 16 озер і 12 водоспадів різних форм і розмірів.

Останнє озеро — найбільше за розміром і легко доступне для відвідувачів. Воно має розміри 55×45 м, глибину понад 5 м і площу 2250 м2. Найглибшим є 10-те озеро з 9 м завглибшки. Найдовше — 8-ме озеро завдовжки 56 м, завширшки 18,5 м і завглибшки 5-6 м.

Найвищий водоспад знаходиться між восьмим і дев'ятим озером і заввишки 21 м, але найкрасивішим вважається водоспад між 15-м і 16-м озерами заввишки 8 м.

Виходячи з форми і розмірів цих озер, вони поділяються на три групи: Верхні озера (1-8) Середні озера (9-12) Нижні озера (13-16) Верхні озера зазвичай маленькі, перші озера мають глибину 1-3 м, в той час як у восьмому озері глибина досягає 6,5 м. Вода переходить з одного озера в інше через протоки, пороги і поглиблення, які створили водоспади різної висоти. Каньйон в цій частині дуже вузький, завдяки чому добре чути шум водоспадів.

Середні озера були створені в короткий геологічний період, ерозія тут була дуже потужною і створила безліч різних форм. Абсолютна висота становить близько 100 м від 13-го до 8-го озера. Місцевість дуже незручна для відвідування з глибини каньйону і скелястих форм між озерами.

Нижні озера каньйону характеризуються шириною 50-60 м. Природні окраси нижньої частини каньйону Міруша більш доступні для відвідувачів. Ця частина річкової долини відома великими і глибокими озерами і мальовничими водоспадами. Найбільші озера всього каньйону — це 13-те і 16-те (останнє) озера з глибиною від 5 до 7 метрів.

Іншою характерною рисою каньйону Міруша є також річкова ерозія, де в процесі руху води, в залежності від складу порід, що руйнується, розчиняється і переноситься ерозійний матеріал.

Клімат

Клімат в районі парку Міруша відрізняється м'яким континентальним впливом середземноморського клімату. На території парку немає метеорологічної станції, тому були використані кліматичні дані з сусідніх станцій, таких як Ораховац (14 км), Джяковіца (2 км) і Печ (28 км).

Середня річна температура повітря становить 11,2 °C.Середньорічна температура повітряМісяць I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII °C -1,2 2,5 5,7 11,1 15,9 19,3 21,4 21,2 17 11,6 7 3,4Середньорічна кількість опадів становить 910 мм Місяці з найбільшою кількістю опадів — грудень (114 мм) і листопад (109 мм), а з найменшим — липень (51 мм) і червень (54 мм).Середньорічна кількість опадівМісяць I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII мм 90 70 80 59 79 54 51 55 57 92 109 114

Відносна вологість повітря становить 76 %. Відносна вологість вище в грудні, листопаді та січні, а в червні та липні нижче. Різниця між найвищим і