Рязанське велике князівство (у XII—XIV століттях — Рязанське князівство) — середньовічне феодальне державне утворення, що існувало з XIV по початок XVI століття на Середній Оці. Спочатку територія князівства входила до складу Чернігівської землі, а пізніше відокремилася в окреме Муромо-Рязанське князівство. З середини XII століття — Рязанське князівство зі столицею в Рязані. З XIV століття — велике князівство.
Територія та уділи Рязанське князівство займало територію від середньої Оки, де було серце Рязанських земель, до кордонів з Заліською землею на півночі, на півдні доходило до верхів'їв Дону і Воронежу, на заході - йшов по верхів'ї Дону до району міста Коломни де межувало з Чернігівським князівством. На південному-сході Рязанське князівство виходло в Дике Поле, де чітких меж не було і сусідами князівства були племена мордви та половці.
У XIV ст. становище Рязанського князівства змінилось - частина північних земель була втрачена на користь Московії, південні райони постраждали від монгольського нашестя і обезлюдніли. Подібна доля спіткала і землі на правому березі у верхів'ях Дону, по яких проходив Муравський шлях, яким татари вторгались в Московські землі.
Історія
Виникнення князівства Після вигнання Ярослава Святославича з Чернігова Всеволодом Ольговичем (1127) виникло князівство з центром в Муромі, що включало і Рязань (в історіографії називають Муромо-Рязанським князівством), виділилося зі складу Чернігівського князівства під владою нащадків Ярослава. Рязанське князівство виникло як уділ Муромо-Рязанського князівства у 1129 році. В кінці 1150-х років центр князівства перемістився з Мурома в Рязань, а з початку 1160-х років Муромське князівство вийшло з-під влади рязанських князів (проте, в історіографії існування Муромо-Рязанського князівства іноді доводять аж до монгольської навали).
Рязанська земля в період феодальної роздробленості Київської Русі
Велике князівство Рязанське Після монголо-татарського нашестя Муромське і Рязанське князівство остаточно відокремилися один від одного. Столиця Рязанського князівства була перенесена в Переяслав-Рязанський.
Занепад та загибель Рязанського князівства За наступників Олега Івановича історія Рязанського князівства вже демонструє поступовий перехід від самостійності до остаточного захоплення Москвою. Після смерті Василя Дмитровича московський князь Василь Васильович перебував під впливом своєї матері Софії, доньки литовського великого князя Вітовта. Його владу визнавали син Олега — Федір († 1427) та його син Іван (який зобов’язався Вітовту «служити вірно», «без волі його нікому не пособляти»). За його правління татари кілька разів спустошували Рязанське князівство.
Перед смертю (1456) Іван Федорович доручив своє князівство й сина московському князю, який після восьмирічного управління Рязанню через своїх намісників повернув її Василю Івановичу, який княжив до 1483 року в повній згоді із сусідами та Москвою; цьому значною мірою сприяла його дружина, княгиня , сестра Івана III.
Після цього Рязанню правили Іван Васильович († 1500) та Іван Іванович. Останній володів уже незначною частиною Рязанської землі, оскільки ще 1503 року його дядько Федір заповів свій уділ Івану III. Московський великий князь запідозрив Івана Івановича у зв’язках із кримцями, викликав його до Москви і там ув’язнив (1520). Із полоненням Івана Івановича існування Рязанського князівства припинилося: з 1521 року воно стало частиною Московії, якою управляли намісники московських государів.
Спадщина
Див. також Рязанські князі
Джерела та література Войтович Л.Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів : Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича, 2000. — С. 210. Твори: у 50 томах / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. — Львів : Видавництво «Світ», 2002 — Т. 11. — С. 740. Широкорад А. Альтернатива Москве: Великие княжества Смоленское, Рязанское, Тверское / А.Широкорад. - М.: АСТ, 2010. - 413 с.