Ерозійний стовп (зустрічаються також назви скелястий навіс, чарівний димар, земляна піраміда, гуду, худу, від ) — високі, тонкі «шпильки» скель, що виступають з нижніх шарів аридних басейнів водойм або бедлендів. Ерозійні стовпи складаються з відносно м'якої породи, «увінчаної» важким і міцним каменем у верхній частині кожного «стовпа». Вони, як правило, формуються в межах формацій осадових гірських і вулканічних порід.
Подібні «стовпи» розташовуються зазвичай в пустелях сухих і жарких областей Землі. Основна їх відмінність від пінаклів і «шпилів» в тому, що «стовпи» мають змінну товщину й іноді описуються як «подібні до тотемних стовпів». «Шпиль», на відміну від «стовпа», виглядає «гладшим» і має одноріднішу товщину, яка знижується від низу до верху.
Висота «стовпів» варіюється від зросту дорослої людини до висоти десятиповерхової будівлі. Їхні форми зумовлені чергуванням ерозії м'яких і твердих шарів породи. Відмінність кольорів «стовпів» по усій їх висоті пояснюється відмінністю мінералів, що залягають в них.
Розташування
Ерозійні стовпи зазвичай зустрічаються на плато Колорадо і в районі неродючих земель в Північній Америці. Хоча ерозійні стовпи розкидані по усіх цих регіонах, у всьому іншому світі їх не так багато, як в північній частині національного парку Брайс-каньйон, розташованого в штаті Юта.
Ерозійні стовпи є туристичною пам'яткою у Каппадокії, Туреччина, де в товщі цих утворень вирізані житла. Ці скельні утворення були зображені на зворотній стороні нових турецьких банкнот 50 лір 2005—2009 рр.
У Франції такі «стовпи» називають «пані із зачісками»(). Більшість з них знаходяться у департаменті Альпи Верхнього Провансу.
У Сербії, в гірському районі, відомому як Місто Диявола, є 202 ерозійні стовпи. Місцеві жителі цей район називають «земля пірамід». З 1959 року Місто Диявола було узяте під охорону державою. Він також був кандидатом конкурсу Сім нових чудес природи.
Незвичайним явищем є ерозійні стовпи на північному узбережжі Тайваню. Стовпи, що знаходяться там, мають вулканічне походження і виникли на дні моря в епоху міоцена.
Галерея
Примітки
Література DeCourten, Frank. 1994. Shadows of Time, the Geology of Bryce Canyon National Park. Bryce Canyon Natural History Association. Kiver, Eugene P., Harris, David V. 1999. Geology of U.S. Parklands 5th ed. John Wiley & Sons, Inc. 522—528. Sprinkel, Douglas A., Chidsey, Thomas C. Jr., Anderson, Paul B. 2000. Geology of Utah's Parks and Monuments. Publishers Press : 37-59
Посилання
Erdpyramiden bei Euseigne (Schweiz) Erdpyramiden «Đavolja varoš» bei Kuršumlija (Serbien) National Park Service: Bryce Canyon National Park: Nature and Geology — Hoodoos (вільно поширюваний текст) Hoodoos (Erdpyramiden — demoiselles coiffées) world-wide