«Божевільна Грета» () — картина фламандського художника Пітера Брейгеля Старшого; створена в період з 1562 по 1564 рік. Головною героїнею є персонаж фламандського фольклору, яка в пориві божевілля штурмує пекло, щоб задовольнити свою жадібність. Картина перебуває в музеї Маєра ван дер Берга (Антверпен) під інвентарним номером — MMB.0045.

Попри популярність серед мистецтвознавців та поціновувачів, раніше картину не надавали для демонстрації в інших музеях світу, як і багато інших творів художника. Вперше «Божевільну Грету» відправили у жовтні 2018 року до віденського музею історії мистецтв для участі у виставці, присвяченій 450-річчю з дня смерті Пітера Брейгеля Старшого.

Разом з «Падінням бунтівних янголів» та «Тріумфом смерті» «Божевільна Грета» складає серію картин під назвою «Трилогія пошуку Бога», трилогії, яка стосується теми пороків, шляхів спасіння і комплексу невидимої присутності чи відсутності Бога.

Історія Приблизно в середині 1540-х років Брейгель Старший переїхав до Антверпена, де навчався в майстерні Пітера Кука ван Альста — особистого придворного художника імператора Карла V. Пізніше перебрався з родиною до Брюсселя і почав роботу над картиною, що віддзеркалила в саркастичній формі його особисте ставлення до подій, які відбувалися навколо. Ця робота дістала назву — «Божевільна Грета», іноді її згадують як «Божевільна Мег».

Як фламандець за походженням, Брейгель шанобливо ставився до національного фольклору і тому головною героїнею вибрав стару жінку з переказів, щоб зобразити в ній жадібність та інші пороки. Ім'я Грети у Фландрії було загальним і втілювало в собі жадібність і войовничість, які не властиві жінкам.

У сюжеті картини він передав особисте засудження таких людських вад, як божевілля, жадібність і жорстокість. Брейгель зобразив трагізм тогочасного реального життя. Таким чином він вперше в нідерландському мистецтві створив композицію, яка в непрямій формі відбивала конкретні суспільні конфлікти того часу.

Наразі залишається нез'ясованим місце перебування картини впродовж майже п'ятдесяти років після написання. Перші згадки про неї з'являються 1604 року, коли вона потрапила до Праги, Богемське королівство. Тут вона перебувала у володінні імператора Священної Римської імперії Рудольфа II. Карел ван Мандер, найперший біограф художника, того ж 1604 року дав назву картині — «Божевільна Грета, яка дивиться в жерло пекла».

У 1648 році картину згадано в рукописі замку Коклостер. Автор документу називає її «малюнком, що являє собою вогонь, в якому жіночу лють видно в оточенні різних монстрів». Безсумнівним є те, що вона потрапила туди завдяки , які серед іншого захопили і цю картину.

Наступні згадки про неї з'являються у Стокгольмі й датуються 1800 роком. Новими власниками стала сім'я Брогтен (Brogten), що поповнила свою колекцію цією картиною. Наразі невідомим залишається як і коли вона потрапила до Королівства Пруссія. Однак, достеменно відомо, що 5 жовтня 1894 року в місті Кельн, швед норвезького походження, колекціонер та ювелір виставив її на продаж, як один із численних лотів. За одними джерелами на час торгів картину приписували пензлю Пітера Брейгеля Молодшого і мала назву «Пейзаж з привидами» (). Про відсутність інтересу до неї свідчить той факт, що робота висіла майже під стелею й щоб її розгледіти потенційним покупцям доводилося застосовувати драбину. Однак, це не завадило молодому колекціонерові з Антверпена придбати її. В приватному листуванні через декілька днів він повідомляв, що йому вдалося придбати роботу Брейгеля Старшого під назвою «Божевільна Грета» (). За іншими ж відомостями робота взагалі була неідентифікована на момент придбання і справжнього автора було виявлено лише згодом, через декілька днів після укладення угоди. Достеменно відомою є сума, за якою ван ден Берг придбав картину — 448 бельгійських франків . Після смерті останнього його мати заснувала музей на честь сина і картина «Божевільна Грета» разом з майже тисячею інших експонатів стала частиною його фондів.

Доктор мистецтвознавства та головний куратор Королівського музею витончених мистецтв в Антверпені в 1944 році висловив припущення, що картина є частиною трилогії, де її логічним продовженням є «Тріумф смерті» та «Падіння бунтівних янголів». Його дослідження підтримала та значно розвинула Ганна Павлак (), опублікувавши в 2011 році свою дисертацію під назвою «Trilogie der Gottessuche», видавництво . За її переконанням всі три картини дійсно були спочатку створені в одному жанрі та концептуальній ідентичності, а саме трилогії, яка стосується теми пороків, шляхів спасіння і комплексу невидимої присутності чи відсутності Бога. Єдність трьох картин «розкривається лише на рівні, який виникає не тільки з формальних відповідностей, але й передусім у сутності ментального синтезу». Павлак пропонує об'єднати роботи під спільною назвою — «Трилогія пошуку Бога».

В період з 2011 по 2012 рік група дослідників на чолі з професором Гентського університету Максиміліаном Мартенсом () піддали картину макрозйомці, інфрачервоній рефлектографії й рентгенівському випромінюванню. У січні 2017 року «Божевільну Грету» зняли з виставки та передали для проведення реставрації, що відбувалась упродовж 18 місяців.

Опис

Персонаж та сюжет

У 1568 році в Антверпені опубліковано книгу прислів'їв, у якій говорилося, що «одна жінка готує їжу, дві жінки — влаштовують великі неприємності, три — ярмарок, чотири — сварку, п'ять — це вже армія, а проти шести — сам диявол беззбройний». Наразі вважають, що «Божевільна Грета» мала реальний прототип — Грету Сауермаль (). За легендою ця жінка була настільки сварлива, що за всі свої суперечки з чоловіком потрапила до пекла. Однак, навіть звідти була витурена і повернулася на Землю. Поряд з Гретою, інші жінки, що зображені на картині, також облишені тендітності та жіночності, які їм притаманні від природи. В сюжеті картини їх наділено чоловічими рисами, войовничістю та мужністю, що передані за допомогою обладунків, які одягнені на них. Серед іншого, перед очима постає жінка, яка прив'язує диявола до подушки, а це означає, що жінка смілива, владна або і те, й інше.

Іншої інтерпретації дотримується . На її думку, неординарна Божевільна Грета збирає подібну неординарну армію нетипових жінок і групу демонів, що потоком ллються з пекла. Наділення ключової фігури рисами демона — це шлях, через який митець зобразив не тільки надлишковість жіночої сили, але й те, що така істота перетнула кордон між людиною і твариною. Зазвичай демонів зображають, як позаземних істот з тваринними якостями в фізичному тілі, і вони тісно пов'язані з відьмами — жінками, які контактують з ними через сексуальні стосунки. Божевільна Грета — це жінка, що, імовірно, володіє «потойбічними» здібностями. За переконанням Саліван у фігурі Грети Брейгель Старший втілив і персонаж фламандського фольклору, й фігуру богині Фортуни й синтез жадібності та ворожості, що інколи притаманні жінкам.

На думку дослідників Роз Марі та Райнера Гагенів () божевільну Грету і жінок слід розглядати через призму остраху перед фемінізмом. На їхню думку, фантасмагоричні створіння стосуються більше до віри, аніж наділення їх ознаками демонічності щоб зобразити потуги жінок в боротьбі за владу та статус в суспільстві. Насправді, завдяки тому, що в ті часи чоловіки були наділені майже абсолютною владою, в суспільстві вкоренилася ідея вішати ярлик відьми на будь-яку жінку, що мала суспільну вагу. Ті серед них, що раніше займалися травництвом та лікарською діяльністю з розвитком науки стали переслідуватися. Взагалі жінок у цій картині зображено в такій іпостасі, щоб виразити занепокоєння, що отримавши занадто багато влади вони вийдуть з-під контролю чоловіків. Підтвердити цю тезу може католицька книга «Malleus Maleficarum», де написано: «Ніхто не заподіює більшої шкоди католицькій вірі, аніж повитухи» (1971: 66).

Передній план повністю присвячений жінці, що стоїть на мосту. Вона більша аніж в натуральну величину, з огляду на навколишні будівлі, дерева та інші фігури. Її постать ніби відвертається від пекла, яке розміщене на задньому плані. У правій руці вона тримає довгий меч, а в лівій — сумку, чайник і кошик, в якому можна розгледіти всілякі предмети. Жінка носить шолом на голові й має нагрудні обладунки. Художник наділив Грету широко відкритими очима та, в цілому, лютим поглядом, а також червоним носом. Біля її ніг зображені різні потвори. Наступною сюжетною лінією є саме міст з натовпом жінок, що б'ються з чортами. Частина їх намагається штурмом взяти браму і наступний міст, що ведуть до відкритої пащі, яка уособлює вхід до пекла .

Виконання Пітер Брейгель Старший при виконанні роботи віддав перевагу двом кольорам: синьому (смальта й азурит) та зеленому. Однак, з плином часу вони втратили більшу частину своєї інтенсивності, змінивши загальний вигляд картини. За попереднім виконанням вбрання Грети мало глибоко синій відтінок і було виконане смальтою, що в ті часи була дешевшою і, таким чином, доступнішою аніж азурит. Останній було застосовано лише при зображенні неба і пекельного капелюха. Навіть зелені за природою жаби були виконані в коричневих відтінках. Карел ван Мандер, перший серед біографів Брейгеля Старшого, зауважив наступне: «Грета зображена не просто дивним чином, навіть її одяг, невідомо чому, нагадує шотландський». На його думку, картина не просто фантастична, її можна назвати сюрреалістичною.

У січні 2017 року було розпочато широкомасштабну реставрацію картини «Божевільна Грета». Процес зайняв вісімнадцять місяців і був поділений на різні етапи. Відновлювальні роботи виконав Королівський інститут культурної спадщини (Бельгія) і на цей час картина не була доступна для огляду поціновувачами. Спільна робота команди на чолі з Максиміліаном Мартенсом, а також інших реставраторів пролили світло на багато питань, що залишалися без відповіді впродовж довгого часу. Було виявлено, що сам Пітер Брейгель Старший дав картині назву «Грета», тоді як приставка «Божевільна» з'явилася значно пізніше і була виконана за допомогою чорнила та пера. Подальші дослідження показали, що автор зобразив Грету з висунутим з рота язиком, але згодом власноруч замалював його і надав її вустам деякої суворості.

Наступним відкриттям стала знахідка дати створення картини, що була прихована під багатьма шарами пожовклого лаку. Реставратори виявили, що точною датою є 1563 рік, а не 1561 як то вважалось раніше. Саме тоді Брейгель Старший одружився й переїхав з Антверпена до Брюсселя. За переконанням одного з реставраторів Карена Бонне () відкриття реальної дати створення ознаменувалося новою хвилею дискусій щодо місця, де автор завершив картину: Антверпен чи Брюссель? Остаточної відповіді станом на 2013 рік немає, оскільки невідомо коли саме Брейгель Старший переїхав до Брюсселя, де придбав панелі, на яких виконав картину, та коли закінчив роботу. Серед іншого припускають, що він міг закінчити картину за чотири-п'ять місяців ще перебуваючи в Брюсселі або ж, що роботу було виконано вже під час життя в Антверпені чи навіть розпочато в одному, а закінчено в іншому місті

Відгуки Німецький драматург і поет, теоретик мистецтв Бертольт Брехт всіляко нахвалював картину як таку, що є «великою картиною війни Божевільної Грети…Котра з притаманною їй люттю захищає мечем свої жалюгідні пожитки».

Не менше захоплення виражає і Маргарет Енн Саліван. Картину вона характеризує як: «Провокаційну і загадкову, де Грету слід розглядати, як фігуру богині Фортуни…Сварлива та жадібна Грета є одним із найскладніших зображень Брейгеля Старшого і складається з десятків, здавалося б, не пов'язаних між собою деталей, тим самим нагадуючи собою фантастичні картини Босха».